4. Творчість г.Сковороди

Григорій Савович Сковорода (1722-1794) – видатний український мислитель, поет, педагог, музикант. За філософськими поглядами гуманіст, просвітник, пантеїст (об’єднував поняття Бог і природа), мріяв про створення нового суспільства за засадах любові, моральності, доброчинності.

Як педагог порівнював навчання з пошуком істини, через яке відбувається друге народження людини – культурне. Закінчивши Київську академію, працював викладачем піїтики в Переяславському та Харківському колегіумах. Після звільнення за новизну методики стає «мандрівною академією».

Поетична спадщина Г.Сковороди включає притчі, байки, збірку поезій «Сад божественний пісень», де відповідно до провідний ідей просвітників засуджував людські та суспільні вади.

Вважав музику могутнім засобом виховання: «Саме музика красномовно промовляє до нашої душі. Музика – шлях до трону духу», «Музика – не лише сад утіхи, але і джерело думок вдячних». Саме тому як істинний просвітник приділяв цьому мистецтву значну увагу. Як композитор суттєво оновив пісенну творчість, створивши зразки філософського та сатиричного змісту. У його пісенній творчості отримали подальший розвиток кант та сольна пісня з інструментальним супроводом.

До музично-творчої спадщина Григорія Сковороди належать: «Херувимська», Великодні ірмоси, канти «Ангели снижайтеся», «Пастирі милії», пісні «Про правду і кривду», «Всякому городу нрав и права», «Ой ти птичко жовтобоко», «Стоїть явір над горою» (на тексти збірки «Сад божественних пісень», що дійшла до нас лише в поетичному вигляді). Названі канти Сковороди дійшли до нас завдяки виконавству кобзарів та лірників, а також завдяки друку перших вітчизняних нотно-пісенних збірок.

«Всякому городу нрав і права» – гостро сатиричний кант, що висміює вади суспільства. Існує в фольклорних варіантах у кобзарському репертуарі, у «Наталці Полтавці» Котляревського та Лисенка.

Кант «Ой, ти птичко жовтобоко» (Пісня 18 – 1, 2 строфи, нотний запис містить у збірці «Васильківський соловей») – близький ліричній народній пісні (образність, інтонаційні особливості, куплетність). Проте алегоричний, соціально-філософський підтекст розкриває моралізаторську спрямованість твору. Виконується з супроводом, адже сам Сковорода поєднував вокальне виконавство з інструментальним.

Основна література

27. Історія української дожовтневої музики /Ред. Шреєр-Ткаченко О.Я. – К.: Муз. Україна, 1969.

28. Історія української музики в 6-ти томах, К.: Наукова думка, 1989-2004, т. 2.

29. История украинской музыки: учебное пособие для студентов музыкальних вузов СССР /Сост. и ред. Е.Я.Шреер – Ткаченко.- М: Музыка, 1981.

30. Кияновська Л.О. Українська музична культура. – Тернопіль: СМТ Астон, 2000.

31. Корній Л.Б. Історія української музики в 3 т. – К.: 1998.

32. Крусь О.П. Історія української музики від витоків до сер ХІХ ст. – Луцьк: Надстир’я, 1999.

33. Муха А.І. Композитори України та української діаспори: Довідник. – К.: Муз. Україна, 2004.

34. Ольховський А. Нарис історії української музики. – К.: Муз. Україна, 2003.

35. Шреєр-Ткаченко О.Я. Історія української музики. Ч.1. – К.:Муз. Україна, 1980.

36. Хрестоматія української дожовтневої музики: ч.І /Упор. О.Я.Шреєр-Ткаченко. – К.: Муз. Україна, 1974.

Додаткова література

1. Бражников В.М. Пути развития знаменного распева . – М.: Музыка, 1969.

2. Герасимова-Персидська Н.О.Партесний концерт. – К.: Музика, 1976.

3. Дилецький М.П. Хорові твори /Упор. Н.Герасимової-Персидської. – К.: Муз. Україна, 1981.

4. Козицький П.О. Спів і музика в Київській академії за 300 років її існування. – К.: Муз.Україна, 1971.

5. Крижановська Т.І., Пелячик І.Ф. Духовна музика в загальноосвітній школі: історія, традиції, новації. –Рівне: ВАТ «Рівненська друкарня», 2004.

6. Лісецький С.Є. Українська музична література для 4-7 кл. ДМШ . – К.: Муз. Україна, 1980, 1982, 1990, 1993.

7. Лощиц Ю.М. Сковорода.- М.: Молодая гвардия,1972.

8. Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах.- М., 1973-1982.

9. Українська музична література /Авторський колектив під кер. Л.В.Яросевич. – Тернопіль: «АСТОН», 2000.

10. Українське мистецтво у полікультурному просторі /Ред О.П. Рудницька. – К.: 2000.

РОЗДІЛ II. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ХVІІ – ХVІІІ ст.