3. Іконопис Київської Русі

Поряд з монументальним живописом на Русі розвивається іконопис. Іконопис — вид релігійного станкового живопису з особливим колом сюжетів, технікою і прийомами виконання. Ікона — живописне зображення святих, які є об’єктом релігійного вшанування. Вважається, що ікони відтворюють первообрази святих, тобто перші справжні зображення святих. Саме тому іконописці повинні слідувати суворим правилам іконографії. Іконографія — система різних варіантів зображення релігійних подій, свят, персонажів.

Найдавніші ікони в Київську Русь були привезені з Візантії. Найбільш поширеними в Київській Русі були зображення Богоматері, серед яких виділять три основні типи:

1. Богоматір Оранта («Та, що молиться») — суворе фронтальне поясне зображення Богоматері з піднятими у молитві руками.

2. Богоматір Одигітрія («Провідниця») — зображення Богоматері з Христом на колінах, що благословляє правою рукою.

3. Богоматір Елеуса («Замилування») — немовля пригортається до Богоматері, дотикаючись до її щоки.

Головною святинею Русі була Володимирська Богоматір. Ця ікона типу Елеуса була привезена із Візантії та стала зразком для давньоруських іконописців. За легендою, ікона написана самим євангелістом Лукою.

Колір в давньоруському іконописі завжди мав символічне значення: білий — чистота, червоний — кров Христа і мучеників, знак імператорського сану, зелений — юність, жовтий — божественне світло і т. д.

Наприкінці XI ст. склалася київська школа іконопису. Видатним іконописцем Київської Русі був Алімпій Печерський. Серед ікон XII ст. привертає увагу ікона “Ярославська Оранта” — одна із найдавніших, присвячених Діві Марії. Дослідники відносять її до київської школи. У XII ст. у зв’язку із постійною зовнішньою загрозою навали кочовиків особливо близькими живопису були ідеали військової доблесті. Поширення набули ікони “Георгія-воїна”, “Дмитра Солунського”, “Архангела”, або “Ангела Золоте Волосся”. У цей період з’являються ікони із зображенням перших руських святих — Бориса і Гліба. Традиції Києва поширюються на іконописні школи Галицько-Волинського князівства та інших руських земель.

Давньоруські ікони писалися на дошках. Дошку вкривали особливим ґрунтом, потім наносили малюнок, по якому писали фарбами, розтертими на яєчному жовтку. Теми, композиції, колірна гама зображень на іконах підкорялися суворим правилам — канону. У канонічних зображеннях немає реалізму, їх символіка дуже складна. Найбільші майстри вміли, не пориваючи з каноном, наділяти свої твори неповторними індивідуальними рисами, наповнювали свої вироби справжніми почуттями.

4. Мистецтво книжкової мініатюри

Мініатюра (лат. «мініум» — кіновар, сурик) — багатоколірний, або одноколірний малюнок, виконаний на сторінці рукописної книги з метою ілюстрування тексту.

Основні елементи в оздобленні давніх рукописних книг:

1. Заставка — прямокутна орнаментальна композиція перед початком тексту розділу. Найчастіше заставки — геометричні, рідше — рослинні і тератологічні.

2. Кінцівка — орнаментальна композиція, що завершує розділ.

3. Ініціал (лат. initiales—початковий) — велика початкова літера тексту, декорована орнаментальними елементами.

4. Сторінкова сюжетна ілюстрація — багатоколірні зображення святих, або київських князів.

5. Маргіналії — ілюстрації на берегах сторінки.

Найдавніші витвори давньоруської книжкової мініатюри — це книги другої половини ХІ ст.: Остромирове Євангеліє, Ізборник Святослава, Трірський Псалтир.

Остромирове Євангеліє. Написав дяк Григорій для новгородського посадника Остромира, родича князя Ізяслава. Написано на пергаменті вишуканим урочистим уставом. Оздоблене заставками, ініціалами. Виняткову цінність мають три мініатюри з зображенням євангелістів (Іоанна, Луки, Марка), що зображені в молитовному зверненні до божества. Мініатюри відрізняються досконалістю ліній, пропорційністю постатей, чистотою кольору.

Ізборник Святослава. Виконав дяк Іван для Ізяслава. Того ж року книга потрапила до рук Святослава, що зайняв Київ (в цей період до книги був доданий один аркуш). Книга включає статті повчального характеру різних церковних і світських авторів. Містить чотири мініатюри з зображенням стилізованих храмів та груповий портрет родини Святослава.

Кодекс Гертруди (Трірський Псалтир). Написаний на замовлення трірського архієпископа Егберта (кодекс Егберта). Пізніше належав дружині князя Ізяслава — Гертруді. Тому мініатюри поєднують романські і русько-візантійські форми. В другій половині ХІ ст. старий текст (19 ілюстрацій) був доповнений сторінками з 5 мініатюрами (Богоматір на престолі, Розп’яття, Різдво Христове, Коронація, Апостол Петро і княжа Родина). На думку дослідників, нові мініатюри “Трірського псалтиря” виконано у Володимирі-Волинському.

Література

1. Історія української архітектури / Укр. акад. архітектури; Ред. В. І. Тимофієнко. – К.: Техніка, 2003. – 472 с.

2. Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 2 – К., 1968. – 439 с.

3. Крвавич Д. П. та ін. Українське мистецтво: Навч. посіб.: У 3 ч. Ч. 2 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. – Л.: Світ, 2003. – 268 с.:

4. Лазарев В. Н. Древнерусские мозаики и фрески XI—XV вв. — М., 1973.

5. Лобановський Б. Б. Книга для читання з українського мистецтва. – К.: Рад. шк., 1978. – 119 с.

6. Логвин Г. Н. Украинское искусство 10-18 вв. – М.: Искусство, 1965. – 290 с.

7. Мистецтво України: Енцикл. Т. 1: А-В / Вiдп. ред. А.В. Кудрицький. – К.: Укр. енцикл., 1995. – 400 c.

8. Нельговський Ю. П. та ін. Українське мистецтво (від найдавніших часів до початку 20 століття) / Ю. П. Нельговський, Д. В. Степовик, Л. Г. Членова. – К.: Рад. шк., 1976. – 136 с.

9. Овсійчук В. А. Українське малярство 10-18 століть. Проблеми кольору / Ін-т народознавства Нац. акад. наук України. – Л.: Ін-т народознавства, 1996. – 478 с.

РОЗДІЛ І. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХVІ СТ.

Тема І. Образотворче мистецтво

Урок 3. Художня культура польсько-литовської доби: на перехресті європейських стилів