- •Трипільська культура. Декоративно-ужиткове мистецтво: кераміка та її орнаментальне оздоблення
- •Культура скіфсько-сарматської доби. «Звіриний стиль» у декоративному мистецтві
- •Мистецтво Північного Причорномор’я — античне коріння нашого народу
- •Вплив візантійських християнських традицій на розвиток культури Київської держави. Давньоруське місто. Архітектура церков і соборів
- •Монументальний живопис Київської Русі. Мозаїки та фрески Софії Київської
- •Іконопис Київської Русі
- •Мистецтво книжкової мініатюри
- •Оборонна архітектура доби пізнього середньовіччя. Риси романського та готичного стилів в архітектурі. Середньовічна скульптура
- •Розвиток українського живопису в xіv- першій половині XVI ст.
- •Ренесанс: від сакрального до світського світосприймання. Ренесансна архітектура та скульптура України
- •Живопис другої половини XVI – першої половини XVII ст. (монументальний живопис, іконопис, портрет, книжкова мініатюра)
- •Графіка. Діяльність друкаря Івана Федорова
- •Тема 2. Музична культура
- •Первісні музичні інструменти
- •Музична культура східних слов’ян, античних міст Північного Причорномор’я
- •Музична культура Київської Русі: народна, придворно-світська, церковна
- •Тема II. Музична культура
- •Календарно-обрядова народна творчість
- •Родинно-обрядова народна творчість
- •Епічна народна творчість
- •Тема 3. Театральна культура
- •1. Античний театр Ольвії, Херсонесу, Боспору. Агони
- •2. Обрядовий пратеатр (стародавні народні танці, ігри, свята, ритуали)
- •3. Княжий театр. Скоморохи—перші професійні актори, музиканти, танцюристи
- •Тема 1. Образотворче мистецтво XVII-XVIII ст.
- •1. Стиль бароко в українському мистецтві
- •Барокова архітектура України (культове та світське будівництво раннього, зрілого, пізнього бароко)
- •Формування ансамблю Києво-Печерської лаври
- •Тема 1. Образотворче мистецтво XVII-XVIII ст.
- •Еволюція іконостасного різьблення в другій половині XVII — XVIII ст.
- •Барокова скульптура Києва та Лівобережжя
- •Розвиток мистецтва скульптури в Західній Україні в другій половині XVII — XVIII ст.
- •Тема 1. Образотворче мистецтво XVII-XVIII ст.
- •Розвиток монументального барокового живопису
- •Мистецтво барокового іконопису
- •Тема 1. Образотворче мистецтво XVII-XVIII ст.
- •Портретний живопис. Культ яскравої особистості
- •Народна картина світського змісту
- •Мистецтво гравюри
- •Тема II. Музична культура XVII-XVIII ст.
- •Думи та історичні пісні
- •Мистецтво кобзарів та лірників
- •Тема II. Музична культура XVII-XVIII ст.
- •1. Церковний спів
- •2. Партесний концерт
- •3. Світська музика
- •4. Творчість г.Сковороди
- •Тема II. Музична культура
- •Хоровий (духовний) концерт другої половини хviіі ст.
- •Максим Березовський. Життєвий шлях. Хоровий концерт «Не отвержи мене во время старости»
- •Артем Ведель. Життєвий та творчий шлях
- •Постать Дмитра Бортнянського в українському музичному мистецтві другої половини хviіі ст. – початку хіх ст.
- •Тема 3. Театральна культура
- •Шкільна драма
- •Вертеп – національно самобутня форма народного лялькового театру
- •Зародки професійного театрального мистецтва
- •Розділ III. Українська художня культура хіх ст.
- •Тема 1. Образотворче мистецтво Урок 17. Українська архітектура та скульптура хіх ст.
- •Стильовий розвиток української архітектури хіх ст.
- •2. Палацово-паркові комплекси України. Ландшафтні парки
- •Українська скульптура хіх ст.
- •Література:
- •Розділ III. Українська художня культура хіх ст.
- •Тема 1. Образотворче мистецтво Урок 18. Український живопис та графіка хіх ст.
- •1. Романтизм в українському живописі першої половини хіх ст.
- •2. Реалізм. Творчість т. Г. Шевченка
- •3. Український живопис та графіка другої половини хіх ст.
- •Література:
- •Розділ III. Українська художня культура хіх ст. Тема і. Образотворче мистецтво Урок 19. Декоративно-ужиткове мистецтво та народні художні промисли хіх ст.
- •Народне декоративно-прикладне мистецтво України
- •2. Українське гончарство хіх ст.
- •Художній фаянс та фарфор хіх ст.
- •Література:
- •Тема 2. Музична культура Урок 20. Народна музика: соціально- та родинно-побутові пісні План
- •Жанрова палітра соціальної та побутової пісенної лірики
- •Соціально-побутова (станова) лірика
- •Родинно-побутова лірика (пісні про особисте життя)
- •Риси ліричної пісні:
- •Українська пісня-романс кінця хviii – поч. Хіх ст.
- •Тема. Музична культура Урок 21. Творчість с.Гулака-Артемовського, м.Колачевського, м.Вербицького План
- •2. Постать м.Колачевського в українському музичному мистецтві
- •3. М.М. Вербицький. Історія створення пісні «Ще не вмерла Україна»
- •Тема. Музична культура
- •1. М.В.Лисенко: значення, життєвий шлях, творча спадщина
- •2. М.Лисенко Музика до «Кобзаря»
- •1. М.В.Лисенко: значення, життєвий шлях, творча спадщина
- •2. М.Лисенко. «Музика до «Кобзаря»
- •Розділ III. Українська художня культура хіх ст.
- •Тема 3. Театральна культура Урок 23. Українська театральна культура хіх ст.
- •Значення драматургії для розвитку українського театру хіх ст. Творчість Івана Котляревського
- •Творчість м. Щепкіна
- •3. Театральне життя в Західній Україні
- •Література:
- •Розділ III. Українська художня культура хіх ст.
- •Тема 3. Театральна культура Урок 24. Український театр хіх ст.
- •Становлення українського театру
- •Театр корифеїв
- •3. Діяльність першого українського стаціонарного театру в Києві
- •4. Творчий шлях м. Заньковецької
- •Література:
- •Розділ IV. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 1. Образотворче мистецтво Урок 26. Українська архітектура та скульптура початку хх ст.
- •Архітектура України початку хх ст.
- •Особливості архітектури українського модерну
- •Українська скульптура початку хх ст.
- •Література:
- •Розділ IV. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 1. Образотворче мистецтво Урок 27. Український живопис та графіка хх ст.
- •Авангард в українському мистецтві початку хх ст.
- •2. М. Бойчук та його школа
- •Українська графіка початку хх ст.
- •Реалістичний напрям в українському живописі початку хх ст.
- •4. Соцреалізм в українському образотворчому мистецтві
- •Новітні художні процеси в Україні
- •Література:
- •Урок 28. Народне мистецтво та основні центри художніх промислів
- •1. Народні художні промисли
- •2. Основні центри художніх промислів
- •Література:
- •Тема. Музична культура Урок 29. Сучасна національна композиторська школа План
- •Хорова творчість хх ст. Та її видатні представники
- •Українські композитори-симфоністи хх ст.
- •Камерні жанри у творчості в.Косенка, в.Барвінського
- •Урок 30. Напрями популярної музики. Музичне виконавство та освіта. План
- •З історії розвитку європейської поп-музики та її стилів
- •Музичне виконавство та освіта України хх ст.
- •2. З історії розвитку поп-музики та її стилів
- •4. Музичне виконавство та освіта
- •Розділ 4. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 3. Театральна культура Урок 31. Українська театральна культура хх ст.
- •Новаторські театральні експерименти Леся Курбаса
- •2. Мережа державних стаціонарних театрів 20-30-х рр. Хх ст.
- •3. Український театр доби соцреалізму
- •4. Сучасний український театр на зламі століть
- •Література:
- •Розділ 4. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 4. Кіномистецтво Урок 32. Українське кіномистецтво хх ст.
- •Ігровий кінематограф. Світове значення творчості о. Довженка
- •Українське поетичне кіно та міська проза 60-х рр. Хх ст.
- •Література:
- •Розділ IV. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 4. Кіномистецтво Урок 33. Українська анімація хх ст.
- •1. Роль фольклору у розвитку української анімації. Жанр анімаційної комедії
- •2. Творчість в. Дахна
- •3. Нова генерацію українських аніматорів
- •Література:
- •Розділ 4. Українська художня культура хх ст.
- •Тема 5. Художня культура української діаспори Урок 34. Художня культура української діаспори
- •Культурно-мистецьке життя української діаспори
- •2. Творчість о. Архипенка
- •3. Сакральне мистецтво української діаспори
- •Література:
-
Живопис другої половини XVI – першої половини XVII ст. (монументальний живопис, іконопис, портрет, книжкова мініатюра)
В другій половині XVI – першій половині XVII ст. було виконано чимало настінних розписів в мурованих церквах, проте більшість з них загинула (церкви Золочева, Меджибожа, Гощі, Охлопова та ін.).
На території Західної України збережені лише розписи дерев’яних церков першої половини XVII ст., виконавці яких — народні майстри (розписи церкви Св. Духа в Потеличі, церкви Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі.). Ці монументальні цикли виконані темперою безпосередньо на зрубі, колорит побудований на простому співвідношенні основних кольорів. Розписи декоративні, площинні, фігури в просторі показані без перспективного скорочення. Найчастіше центральне місце в розписах посідає страсний цикл і тема єднання українських земель (зображення Св. Бориса і Гліба, Печерської Богородиці з Антонієм і Феодосієм). В сценах страсного циклу знайшли відгук політичні і національні проблеми часу, роздуми над соціальною несправедливістю. В деяких сюжетах спостерігається конкретизація образів. Для полегшення сприйняття сюжетів в сцени внесені елементи сучасності: костюми, предмети побуту, в персонажах підкреслені національні особливості («Володимир і Ольга», «Покладання у труну» з церкви в Потеличі). Традиційні біблійні сцени переусвідомлені з щирістю і безпосередністю народного світосприйняття.
Пам’ятки Правобережжя цього періоду практично не збереглись. В 40-х рр. XVII ст. були виконані розписи церкви Спаса на Берестові в Києві. Виконавці — майстри з Афону. Живопис виконаний у традиціях візантійського малярства та консервативних формах. У настінному ансамблі особливу увагу привертає створений на рівні мистецьких досягнень портрет П. Могили в сцені «Моління» (імовірно виконаний київським художником).
Розвиток іконопису доби Ренесансу відбувається в умовах загострення ідеологічної боротьби православ’я з католицизмом, напруженої атмосфери тогочасного життя. Ідейно-художню скерованість тогочасного іконопису визначають не священнослужителі, а активне демократичне середовище — українське міщанство, що організовується у братства. Починаючи з XVI ст. на іконах все більше з’являється підписів живописців, що свідчить про піднесення їх самосвідомості, зміни становища у суспільстві (Василь із Стрия, Мишко та Федуско із Самбора, Кузьма з Рогатина, Іван із Перемишля, Лаврентій Пухальський зі Львова). Все активніше позначається вплив західноєвропейського мистецтва на іконопис, також спостерігається значне піднесення народного мистецтва і відповідно його вплив на професійне.
Вже в першій половині XVI ст. в українському іконописі поступово виявляються риси, характерні для мистецтва Ренесансу:
1. Елементи реалізму (тривимірний простір);
2. Нове розуміння образу людини (прагнення до гармонізації образу, увага до пропорційності постаті, відмова від її надмірної подовженості). Українізація ликів святих стає визнаним правилом;
3. Звернення до засобів симетричної композиції;
4. Широке застосування ренесансних орнаментів у тиснених і гравірованих тлах і німбах, прикрасах одягу (рослинні мотиви — виноградна лоза, листя аканту, дуба, квіти і плоди);
-
Введення в композиційну структуру ікони елементів ренесансної архітектури (мотиви арок та колон), деталей з українського побуту, поява українського пейзажу.
-
Виняткове колористичне багатство ікон.
Пам’ятками ренесансного іконопису, де проявилися його основні риси є "Благовіщання", майстер Федуско з Самбора, "Преображення" з Яблунева, "Богоматір і Петро" з Наконечного ).
Ренесансний іконопис розвивається як на Сході, так і на Заході України. На Сході провідне значення відігравала школа Києво-Печерської Лаври. Пам’ятки іконопису тут практично не збереглись, проте їх високий рівень засвідчують літературні джерела, книжкова мініатюра, гаптування та інші твори цього періоду. На Заході складаються сильні іконописні осередки (Волинь (Перемишль), Галичина (Львів), Закарпаття, Буковина). Провідна роль належить львівському малярському осередку, де існує цехове навчання та цілі родини ікономалярів.
Приклад визначних досягнень українського ренесансного іконопису — три збережених іконостасних комплекси Західної України першої половини XVIІ ст. — П’ятницький, Успенський, Святодухівський іконостаси.
1. Іконостас П’ятницької церкви у Львові. Виконали львівські майстри Ф. Сенькович, Л. Пухало на зламі XVI - XVIІ ст. Являє собою повністю збережений класичний ренесансний п’ятиярусний ансамбль, включає намісний, празничний, апостольський, пасійний, пророчий ряди. Розташування іконних ярусів відзначається дзеркальною симетрією, в обрамленні ікон застосований мотив півциркульної арки або прямокутника. Образи намісного ряду відтворені в ідеальних фронтальних позах. Інтер’єри та екстер’єри празничних і пасійних рядів заповнені ренесансними мотивами порталів, колон, арок, галерей. Найпримітніше явище іконостасу — апостоли, кожен з яких сповнений гідності, глибокого духовного зосередження та окреслений як видатна й індивідуальна особистість. Колорит ікон — прозорий та ясний.
2.Іконостас Успенської церкви у Львові. Виконаний в 30-40-х рр. XVIІ ст. Автор — Ф. Сенькович (свята, святителі, пророки), після пожежі іконостас дописаний його учнем М. Петрахновичем (намісний ряд, апостоли, пасійний ряд, частина празників). Тут майстри відмовляються від локального колориту і досягають пластичних переходів, застосовуючи лесування олійними фарбами. М. Петрахнович активніше звертається до спадщини західноєвропейського мистецтва. Для його образів характерна посилена драматизація, більша монументальність, пружність та матеріальність форми, більш насичений, глибокий та важкий колорит. В образах святителів і апостолів відтворені українські діячі часу (створена портретна галерея доби).
3. Іконостас церкви Св. Духа в Рогатині (Івано-Франківська обл.). Виконаний в 1650 р. Імовірно створений львівськими майстрами. П’ятиярусний, суворо симетричний ансамбль з суто ренесансною конструкцією та різьбленням. Створений на межі двох епох, характеризується оптимістичним характером, що зумовлений визвольним піднесенням.
Окрема сторінка українського ренесансного іконопису — народна ікона крайніх західних земель (Перемищина, Закарпаття, Лемківщина). Творчість народних майстрів позначена фантазією та сміливістю інтерпретацій. Характерно є архаїчна візантійська іконографія святих та традиційні іконографічні схеми, оживлені народними традиціями. Народні майстри активно звертаються до навколишнього життя, наповнюють свої твори народним типажем, фольклорними елементами, мотивами реальної природи. Народні ікони позначені яскравим колоритом, чудовою формою контурів та ритмікою площин.
Традиції українського портрету зароджуються ще в давньоруському живописі (портрет сім’ї Я. Мудрого в Софійському соборі, портрет сім’ї Святослава в "Ізборнику Святослава", портрет Ярополка і Ірини в "Трірському псалтирі"). Ряд середньовічних українських ікон містять портретні зображення донаторів. Процес відокремлення портрету від ікони та виділення у самостійний жанр живопису припадає на другу половину 16 ст. Український портретний живопис другої половини XVI - першої половини XVIІ ст. формується під впливом європейської ренесансної культури, проте також тісно пов’язаний з іконописними та давньоруськими традицій.
Раннім типом портрету були донаторські портрети, для яких характерне іконографічне вирішення. Постать портретованого в темному аскетичному вбранні зображена навколішках з молитовно складеними руками. Образи характеризує мужня простота, стриманість почуттів, підкреслена набожність і смиренність (Портрети Яна Гербурта, Костянтина Корнякта). Світський портрет з’являється наприкінці XVI - початку XVIІ ст. В ранніх світських портретах під впливом італійського живопису, основна увага звернена на обличчя портретованого, внутрішню характеристику образу (портрет Костянтина Острозького, Стефана Баторія). На початку XVIІ ст. поширюється парадний портрет. Портретований зображується у повний зріст біля столу з коштовною скатертиною, на тлі колони, обвитою драпіруванням. Різновидом парадних були шляхетські портрети, для яких характерна імітація пози короля (вплив іспанських двірських взірців). Для світського типу портрету характерно активне підкреслення суспільного становища людини, прагнення до видовищної показності, парадності та ідеалізованої винятковості портретованого, героїзація особи ("Портрет невідомого у червоному кожусі", портрети Івана Даниловича, Яна Жевуського, Криштофа Збаразького, Олександра Корнякта). Міщанський портрет відрізнявся від шляхетського стриманою колірною гамою, гострішою індивідуалізацією образів, натуралістичною передачею матеріальності речей. До такого типу портрету передусім ставились вимоги точності зображення, втілення характеру твердої та рішучої людини, відображення добропорядної респектабельності і поважності портретованого (Портрет Ю. Бойма).В Західній Україні отримали поширення специфічні типи вотивного і трунного портрету. Трунні портрети виконувались на цинкових або срібних дошках і мали однакову форму (абрис торцевої стінки труни). Трунні портрети позбавлені зайвих деталей і натуралістично точно передають риси померлого. В живописі Києва і Лівобережжя портрет відіграє роль засобу втілення суспільних і громадських позицій, формує морально-естетичний ідеал людини. Переважно це портрети культурних діячів часу, які дійшли до нас в пізніших копіях (портрети Захарії Копистенського, Єлисея Плетенецького, Інокентія Гізеля).
Вже в першій половині 16 ст. у книжковій мініатюрі помітні впливи ренесансної культури. В орнаментиці панують рослинні, квіткові мотиви, близькі до народних. Видатна пам’ятка книжкової мініатюри XVI ст. — Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 рр.), найбільшу художню вартість якого складають чотири мініатюри євангелістів в обрамленні розкішного акантового орнаменту. У творі поєднані середньовічні іконографічні зразки та нові ренесансні риси, що свідчать про реалістичне світосприйняття художника. Оздоблення Євангелія включає орнаментальні елементи (заставки, ініціали) та чотири сторінкові мініатюри з зображеннями євангелістів. Заставки та ініціали виконані у формах традиційного геометричного орнаменту. Чотири сторінкові мініатюри вміщують зображення євангелістів, кожен з яких — в обрамленні пишної ренесансної рослинної рамки. Золоте тло та соковиті кольори — сині, червоні, зелені — надають мініатюрам та орнаментом урочистості та життєрадісності. В зображеннях євангелістів помітні нові реалістичні віяння. В зображенні Марка втілений образ серйозної, вольової, діяльної людини. Драпірування одягу подано ще дещо умовно, але в реальному русі, відчувається об’єм тіла, вся постать відзначається природністю своєї постави. Багате архітектурне тло при своєму традиційному умовному характері вже має певну пластичну виразність та об’ємність.