3. Артем Ведель. Життєвий та творчий шлях

Артемій Лук’янович Ведель (Ведельський) (1767-1808) заклав основи українського композиторського професіоналізму переважно камерно-ліричного спрямування, писав виключно хорові твори. Його стиль сформувався в умовах розвитку сентименталізму, зверненого до сфери почуттів простих людей (сентиментальна повість, сентиментальна пісня-романс, мелодрама з життя простих людей). Водночас переважання молитовних настроїв, драматичної напруги, експресивності свідчать, що хорові концерти Веделя – барокове явище.

Народився в 1767 р. в родині київського міщанина, різьбяра Лук’яна Ведельського. Навчався в Київській академії (до 1787р.), де здобув ґрунтовну гуманітарну й музичну освіту. Тут почав компонувати свої перші музичні твори, диригував студентським хором та оркестром, виступай як тенор-соліст і скрипаль.

У 1788 р. відряджений з малолітніми співаками до Москви, де керував капелами генерал-губернатора Москви П. Єропкіна (до 1790), О. Прозоровського, що свідчить про визнання та високу оцінку таланту А. Веделя. Ці московські капели за мистецьким рівнем і значенням в імперії посідали визначне місце слідом за Петербурзькою Придворною імператорською капелою. Під час п’ятирічного перебування в Москві композитор мав можливість ознайомитися з музичною культурою Росії й Західної Європи, можливо, навчався в Московському університеті. У 1792 р. за проханням Веделі його звільнено в чині канцеляриста Сенату.

З кінця 1792 р. Ведель живе у батьківському домі. Деякий час знову керує хором Київської академії. У Києві тоді особливо славилася музична капела генерала А. Леванідова при штабі українського піхотинського корпусу. На початку 1794 р. її очолив Ведель. Водночас керував хором солдатських дітей. А. Леванідов високо цінував і шанував талант диригента і композитора Веделя і всіляко сприяв його музичній діяльності. Дуже швидко просувався він і у військовій службі. У 1795 р. Ведель отримав капітанський чин. Музична діяльність композитора у цей час була дуже плідною. За 1793-1795 він написав 6 концертів, низку інших композицій.

У 1796 р. переїхав до Харкова разом з Леванідовим, взявши з собою найкращих співаків і музикантів. Тут він організував новий намісницький хор і оркестр, викладав спів і музику в Казенному училищі при Харківському колегіумі. Продовжував композитор і творчу працю. Написав концерти: «Воскресни, Боже», «Услыши, Господи, глас мой» та ін. У Харкові високо цінували композитора та його твори. Концерти Веделя вивчалися й виконувались у Харківському колегіумі, їх співали у церквах.

На початку 1797 р. за наказом імператора Павла І корпус Леванідова було розформовано, а Харківське намісництво ліквідовано. Але композитор продовжував свою музичну діяльність, розпочату при генералові А. Леванідові: керував губернською капелою, був капельмейстером вокального класу у Казенному училищі при Харківському колегіумі. Його учні посідали найперші місця у придворній капелі Санкт-Петербурга, Москви та Петербурзьких митрополичих хорах. Диригент Санкт-Петербурзької придворної капели, видатний композитор Д. Бортнянський відгукувався про веделівські вокальні класи як про «музичну академію». Проте поступово культурно-мистецьке життя Харкова занепадає. Ліквідовано театр, губернський хор й хори у військових частинах, симфонічні оркестри, а виконання творів Веделя у церквах заборонено.

У 1798 р. композитор виїхав до Києва. Жив у батьківському домі на Подолі, працював над новими творами, які виконувалися у Київському Братському Богоявленському й Софійському соборах.

На початку 1799 р. він став послушником але залишив монастир, відмовившись бути ченцем. Вірогідно, це викликало невдоволення митрополита й архімандрита І. Малицького який сфальсифікував «справу капітана Веделя», звинуватив його неблагонадійності, об’явив Веделя божевільним й передав під варту. Дев’ять років промучився композитор у київській божевільні. Лише напередодні смерті, смертельно хворого Веделя забрали додому, де він і помер (14 липня 1808 р.). Поховано його на подільському Щекавицькому кладовищі. Нині воно повністю зруйноване, й де була могила Веделя – невідомо. Твори Веделя були заборонені. Але вони поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, незважаючи на заборону. Повного обсягу музичної спадщини композитора ми ще не знаємо. На сьогодні відомо близько 80 музичних творів: 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаянія отвержи ми двери», 2 Літургії Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант.