Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник художня культура 10 клас.doc
Скачиваний:
114
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
1.41 Mб
Скачать

4. Творчий шлях м. Заньковецької

Серед основоположників українського театру особлива роль належить актрисі Марії Заньковецькій. Музичну освіту вона здобула в чернігівському пансіоні у М. Вербицького. Вокальну майстерність удосконалювала у Гельсінфорському відділенні Петербурзької консерваторії.

Театральну діяльність починала на аматорській сцені в Чернігові, Ніжині, Бендерах. У 1882 році М. Заньковецька дебютувала в новоутвореному М. Кропивницьким українському театрі в Єлисаветграді у ролі Наталки в п’єсі «Наталка-Полтавка» І. Котляревського (музика

М. Лисенка). Вона грала в трупах М. Кропивницького, М. Старицького,

І. Карпенко-Карого, Руському народному театрі товариства «Руська бесіда» у Львові, Київському театрі М. Садовського; організовувала аматорські гуртки в Ніжині, Кролевці. У 1897 році на І Всеросійському з’їзді сценічних діячів у Москві М. Заньковецька відстоювала ідею українського театру, закликала скасувати принизливі обмеження (репертуарні, мовні, адміністративні) його існування в Російській імперії. М. Заньковецька організувала Народний театр у Ніжині. Разом з П. Саксаганським створила Народний театр у Києві, якому в 1923 році було надано її ім’я (зараз – це львівський український драматичний театр ім. М. Заньковецької).

У 1923 році М. Заньковецька першою отримала звання народної артистки. Вона створила багато пронизливих жіночих образів, кращі п’єси українських драматургів 80-90-х років ХІХ ст. писалися для неї.

М. Заньковецька стала першою виконувачкою головних ролей в п’єсах

І. Карпенко-Карого «Безталанна», «Наймичка», М. Кропивницького «Доки сонце зійде», М. Старицького «Циганка Аза», П. Мирного «Лимерівна», їй під силу були образи глибоко драматичні й комедійні, тонкі психологічні й типово соціальні. М. Заньковецька стала однією з перших українських актрис кіно, знявшись у фільмах «Наталка-Полтавка» (1910) та «Остап Бандура (1923).

Література:

  1. Історія української культури /За загал. ред. Г. Крип’якевича. – К.:Либідь, 1994.

  2. Історія світової та української культури: Підручник / За ред. В. Греченка, І. Чорного. – К.: Літера, 2000.

  3. Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ-ХХ ст. – К., 1993.

  4. Українська культура: лекції. / Ред. Д. Антонович, Ред. кол.:

Ю. П. Дяченко; Упоряд. С.Ульяновська . – Киев:Либідь,1993 .

  1. Українська культура: Навч. посібник / За ред. С. О. Черепанової. – Л.: Світ, 1994.

Таблиця-узагальнення до розділу III

«УКРАЇНСЬКА ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА XIX ст.»

Історичні передумови

Соціальні й національні утиски в умовах бездержавності

Розвиток науки та освіти, культурно-просвітницька діяльність інтелігенції на Лівобережжі, духовенства на західних землях

Ознаки провідних стилів

Класицизм

Романтизм

Реалізм

Орієнтація на античне мистецтво, канони Ренесансу

Зверненість до духов­ного світу людини, минулого, міфології і фольклору, поетизація довкілля

Правдиве відображення дійсності в образах самої дійсності

Мистецькі домінанти

Архітектура, скульптура

Живопис, графіка

Музика, театр

Київський університет Володимирський собор; Потьомкинські сходи й Одеський залізничний вокзал; Львівська опера; пам'ятники графу Рішельє, князю Володимиру Великому

Розвиток жанрів пейзажу, портрета, побутового. Поява тиражної графіки.

Поширення народних художніх промислів

Створення національної композиторської школи, розвиток основних музичних жанрів, театр «Руська бесіда», «театр корифеїв»

Провідні митці

Архітектори, скульптори

Художники

Композитори, актори

В. Беретті, В. Шретер,

І. Мартос, Л. Позен,

Г. Вітвер

Т. Шевченко,

B. Штернберг,

C. Світославський,

М. Пимоненко

М. Вербицький,

М. Лисенко,

М. Старицький,

брати Тобілевичи