Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник художня культура 10 клас.doc
Скачиваний:
114
Добавлен:
06.11.2018
Размер:
1.41 Mб
Скачать
  1. Риси ліричної пісні:

  • протяжна пісня як найбільш типова форма ліричної пісенності;

  • широкий діапазон мелодії, мелодійне багатство (інтонаційне, ритмічне) як простір для виявлення глибоких, багатих почуттів;

  • пісенні мелодії широкого дихання;

  • внутрішньоскладові розспівування, вигуки, словообриви як наслідок долання рівноскладовості тексту;

  • одноголосний та багатоголосий стиль виконання без супроводу, переважання останнього;

  • будова: сольний заспів, вивод, звучання хорової маси;

  • варіаційно-імпровізаційна природа виконання: варіюється, імпровізується основне мелодичне зерно пісні;

  • акордове та підголоскове хорове багатоголосся. Підголосок – варіант-відхилення основної мелодії народної пісні.

  1. Українська пісня-романс кінця хviii – поч. Хіх ст.

Лірична пісня стала джерелом пісні-романсу (народного або побутового романсу) – найпоширенішого та найдоступнішого жанру у міському музичному побуті ХVIII ст. До пісень-романсів належать пісенні твори, що виконуються з акомпанементом (або можуть бути виконаними з ним), що набули поширення серед освічених прошарків суспільства та в міському побуті. Головне призначення цих творів – виконання в міському побуті. Тому вони є нескладними щодо мелодії, супроводу та структури. Широкий образний діапазон (інтимна та громадянська лірика) зробили цей жанр настільки популярним, що з часом деякі українські композитори у власних симфоніях окрему частину називали «Романс». Пісня-романс першої половини ХІХ ст. розвивалась у двох напрямах: напівфольклорному («Ой не світи, місяченьку», «Ой ти, дівчино») та авторському (пісні-романси літературного походження: «Чого воді каламутна», «Сонце низенько» І.Котляревського, «Стоїть гора високая» Л.Глібова, «Полюбила чорнобрива», «Думи мої» Т.Шевченка, «Дивлюсь я на небо» М.Петренка). Твори першої групи виникнувши в результаті індивідуальної творчості, поширюючись усно, втратили авторів, а пісні літературного походження створені на тексти відомих поетів.

Таким чином народна пісенна лірика та пісня-романс завдяки своєму образному багатству стали важливим джерелом вітчизняної симфонії (М.Калачевський, В.Сокальський), опери (С.Гулак-Артемовський, М.Аркас) а також класичного солоспіву (М.Лисенко).

Література

  1. Іваницький А. І. Українська народна музична творчість. - К.: Музична Україна, 1990.

  2. Історія української дожовтневої музики / Ред. Шреєр-Ткаченко О. Я. - К.: Муз. Україна, 1969.

  3. Історія української культури / Ред. І. Крип’якевича. - К.: Либідь, 1994.

  4. Історія української музики в 6-ти томах. - К.: Наукова думка, 1989-2004, т. 1.

  5. Корній Л. Б. Історія української музики в 3 т. - К.: 1998.- т.1

  6. Масол Л. М., Никало С. А., Веселовська Г. І., Оніщенко О. І. Художня культура України / За загальною редакцією Л. М. Масол. – К.: Вища школа, 2006. - 239 с.

  7. Ольховський А. Нарис історії української музики. - К.: Муз. Україна, 2003.

  8. Смоляк О. С. Український дитячий музичний фольклор. Вип.1. - Тернопіль: Лілея, 1998. - 80 с.

  9. Чєн Н. В., Золотарьова О. І. Художня культура. 10 клас: Методичний посібник. - Х.: Вид. група «Основа», 2010.- 144 с.

  10. Шреєр-Ткаченко О. Я. Історія української музики. Ч.1. - К.: Муз. Україна, 1980.