3. Формування ансамблю Києво-Печерської лаври

Архітектурний комплекс Києво-Печерської лаври є відбиттям історії розвитку давньоруської та української архітектури, він стоїть у ряду найвидатніший надбань світової культури. Незвичайні умови складного рельєфу породили вражаючі сміливістю й викінченістю композиційні вирішення, і на території в 22 га склався винятковий архітектурний ансамбль, що був і є взірцем монастирського комплексу не лише в Україні, але й за її межами. Над унікальним архітектурним ансамблем Лаври впродовж століть працювали талановиті давньоруські, українські та іноземні майстри, серед яких найбільш визначними були Ф. Васильєв, Й. Г. Шедель, С. Ковнір, І. Григорович - Барський.

Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври формувався у декілька етапів. Перший етап тривав з ХІ по ХІІІ ст., протягом яких починає формуватися комплекс Верхньої лаври, а монастир набуває ансамблевих рис. У Печерському монастирі побудовано мурований Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву, трапезну палату і оборону огорожу. Успенський собор та Троїцька надбрамна церква являли собою класичні хрестово-купольні храми, що відповідали канонам. Вони мали просте й лаконічне оздоблення, характерне для давньоруської архітектури даного періоду.

Другий етап формування ансамблю припадає на XVII - XVIII ст. У Києво-Печерській лаврі зводять багатоверхі храми на Ближніх і Дальніх печерах, трапезну поряд з Успенським собором, церкву Всіх святих на Економічній брамі, а всю територію оточують муром з баштами. В цей період складається у своїх основних рисах ансамбль Верхньої лаври. Після пожежі 1718 p., давньоруські споруди — Успенський собор, Троїцька надбрамна церква, церква Спаса на Берестовому — реконструюються у формах бароко, проте ці реконструкції стосуються передусім зовнішнього декору, планування споруд зберігає східнохристиянські традиції. У барокових формах відбудовується корпус проскурниці й книжкової крамниці (ковнірівський корпус), зводяться нові будівлі: покої митрополита і будинок намісника, економічний корпус, корпуси соборних старців, друкарня, Велика лаврська дзвіниця та інші споруди соборної площі.

Протягом другого етапу кожна монастирська споруда Верхньої лаври отримала своє заздалегідь визначене місце в архітектурному ансамблі, центром якого слугував відбудований після пожежі Успенський собор. Ансамбль соборної площі побудований на контрастному порівнянні великого об'єму собору, низьких видовжених корпусів келій соборних старців, економічного корпусу, трапезної, митрополичих покоїв, одноповерхового будинку намісника і висотної домінанти — дзвіниці. Більшість споруд репрезентують стиль українського бароко, відзначаються пишністю та багатством декоративного оздоблення (ліпнина, живопис, позолота, керамічні вставки).

Наступний етап формування ансамблю Верхньої лаври охоплює ХІХ ст. В цей період була зведена незначна кількість споруд, що не порушили загального барокового характеру комплексу.

На відміну від Верхньої лаври, наземні ансамблі Ближніх і Дальніх печер мають значно пізніше походження (початок формування відноситься до XVII ст.), хоча підземні комплекси належать до першого етапу створення монастиря. Композиція наземного ансамблю Ближніх печер побудована на законах контрастного порівняння різних за розмірами об'ємів. Головним акцентом є Хрестоздвиженська церква з входами до лабіринту Ближніх печер, вище знаходиться двоярусна дзвіниця, а врівні із церквою — кілька келій. Крім того, композицію збагачують сходи, що ведуть до криниць Антонія й Феодосія. Ансамбль Дальніх печер розміщується на двох терасах вершини пагорба. Тут верхні відмітки займає церква Різдва Богородиці й надзвичайної краси дзвіниця, а на нижніх знаходяться вхід до печер і церква Зачаття Анни з іще одним входом до печер. До необхідних складових комплексу належать келії. Головним в ансамблі Дальніх печер є художнє осмислення вишуканих обрисів церкви Різдва Богородиці й одного з шедеврів національного зодчества — дзвіниці.

Література

1. Асеев Ю. С. Архитектура древнего Києва. – К.: Будівельник, 1982. – 160 с.

2. Білецький П. Українське мистецтво 17-18 ст. – К.: Мистец., 1963. – 68 с.

3. Історія української архітектури / Укр. акад. архітектури; Ред. В. І. Тимофієнко. – К.: Техніка, 2003. – 472 с.: ілюстр.

4. Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 3. Мистецтво другої половини 17-18 століття. – К., 1968. – 439 с.

5. Кілессо С.К. Києво-Печерська лавра. – К.: Техніка, 2003. – 198 с.

6. Крвавич Д. П. та ін. Українське мистецтво: Навч. посіб.: У 3 ч. Ч. 3 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. – Л.: Світ, 2005. – 168 с.

7. Логвин Г. Киев. – М., 1982. – 336 с.

8. Логвин Г. Н. Украинское искусство 10-18 вв. – М.: Искусство, 1965. – 290с.: ил.

9. Пам'ятки архітектури та містобудування України: Довід. Держ. реєстру нац. культурного надбання / За ред. А. П. Мардера, В. В. Печерського. – К.: Техніка, 2000. – 664 с.

10. Петренко М. 3. Києво-печерський державний історико-культурний заповідник: Путів. – К.: Мистец., 1979. – 188 с.

11. Сіткарьова О. В. Успенський собор Києво-Печерської лаври: Від архітектурно-археологічних досліджень до проекту відбудови. – К.: Довіра, 2000. – 232 с.

12. Степовик Д. В. Києво-Печерська Лавра. – К.: ПБП "Фотовідеосервіс", 1993. – 80 с. – (Б-ка українця; № 4-8).

13. Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця 18 – початку 20 ст.: Біогр. довід. – К., 1999. – 476 с.

14. Уманцев Ф. С. Мистецтво давньої України: Істор. нарис. – К.: Либідь, 2002. – 326 с.

РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ХVІІ – ХVІІІ ст.