2. Особливості архітектури українського модерну

Національний модерн (український стиль, український модерн) став результатом пошуків національного стилю, які велися ще з середини ХІХ ст. Представники цього напрямку вивчають народну архітектуру, етнографію. Традиції народної архітектури переосмислюються і пристосовуються до вимог сучасного життя. Український стиль охоплює сільські та міські школи, клубні, житлові, торгівельні будинки, лікарняні, промислові, культові споруди, а також музейні будинки. Це споруди, призначені для використання широкими верствами населення. Характерні риси стилю: високі чотирисхилі дахи, баштоподібні виступи, трапецієвидні віконні та дверні пройми, мальовничі декоративні прикраси на фасадах (керамічні вставки, цегляні орнаменти, дерев’яне різьблення в оформленні дверей, вікон, балконів). Розрізняють харківську (будинок Полтавського земства; арх. В. Кричевський, художнє училище у Харкові; арх. К. Жуков, сільські школи в Канівському і Лохвицькому повітах; проекти О. Сластьона) та львівську школу (будинок товариства «Дністер»; арх. І. Левинський та ін., вищий музичний інститут в. Лисенка; арх. І. Левинський та ін.) українського стилю.

Найяскравішим прикладом українського модерну є будинок Полтавського губернського земства, зведеного за проектом архітектора Василя Кричевського. У кам’яній двоповерховій споруді використано елементи української народної архітектури й декоративно-ужиткового мистецтва. В оздобленні будинку брали участь відомі художники

О. Сластьон, С. Васильківський, М. Самокиш, учні Миргородської художньо-промислової школи та опішнянські гончарі. У середній частині будівлі розміщуються вестибуль, центральний хол із парадними сходами, оточеними колонадою другого поверху, та великий зал засідань. Широкі та добре освітлені коридори відходять у протилежні від холу боки. Об’ємна композиція будинку надзвичайно виразна, її визначає урочисто розгорнений фронт головного фасаду з його п’ятискладовим поділом: три активно виступаючі вперед об’єми на тлі двох середніх частин, заповнених ритмом вікон і декоративних прикрас. Могутній об’єм центрального ризаліту, що фланкується двома вежами при головному вході, вирішено у вигляді лоджії трапецієподібної форми, у глибині якої розташований подібного обрису дверний проріз. Архітектурний декор відповідає стилю українського модерну. Різьблені двері мають орнамент на тему «Дерево життя». На фасадну стіну винесено щити з гербами козацьких полкових міст Полтавщини та написами давньоукраїнським шрифтом. Фасади оздоблені цегляними орнаментами.

Композиція внутрішнього простору дає приклад розгортання його в глибину та у висоту. Цей рух починається від вестибюля, лине сходами вгору до холу, піднімається на другий поверх, розгортається по колу та розтікається в бічні коридори. Хол є центром композиції перетікаючого простору, яка досягає свого найвищого звучання в залі засідань, прикрашеному чудовим орнаментом та тематичним живописом, виконаним С. Васильківським та М. Самокишем (теми демократичного місцевого самоврядування,розвитку економічно-торгівельних зв’язків між регіонами України). Тут виявився синтез мистецтв, що відроджував давні українські традиції.