Тема 2. Музична культура Урок 20. Народна музика: соціально- та родинно-побутові пісні План

1. Українська лірична пісня: причини виникнення

2. Жанрова палітра соціальної та побутової пісенної лірики

3. Риси ліричної пісні

4. Українська пісня-романс кінця ХVIII – поч. ХІХ ст.

1. Українська лірична пісня: причини виникнення

Народні пісні, в яких оспівуються почуття, переживання, настрої людини (на відміну від об’єктивних подій, що відтворюються в епічних творах), називають ліричними. Термін походить від назви інструменту «ліра», що супроводжував виконання пісень та віршів у Давній Греції. Це наймолодший рід української пісенної творчості, що розвинувся у ХVI-ХІХ ст. Його джерелами стали обрядові (зокрема веснянки, купальські, весільні) пісні. У їх поетичні тексти поступово проникають ліричні мотиви, з’являються розспівування слова чи складу, більш виразною, насиченою новими інтонаціями стає мелодія.

Причинами виникнення ліричної пісенності можна вважати зміни умов життя в добу пізнього середньовіччя – ослаблення колективних зв’язків, посилення національно-визвольних рухів, зміна соціальної структури суспільства (поява козацтва, солдатів, робітників, чумаків тощо). Як наслідок – зміни в психології людини, початок усвідомлення особистістю власної індивідуальності, спроби осмислення своїх почуттів, поступове формування її національної свідомості.

2. Жанрова палітра соціальної та побутової пісенної лірики

Як відомо, людські почуття бувають різними – особистими, що потребують занурення в себе, та колективними, які переживаються більш насичено, «на людях». Тому в ліриці розрізняють два стилі – одиночний (наприклад, пісні про нерозділене кохання) та гуртовий (відображаються колективні переживання, наприклад, ненависть до гнобителів). За змістом ліричну пісенність поділяють на пісні громадського звучання (соціально-побутові, станові) та пісні особистого звучання (родинно-побутові).

Соціально-побутова (станова) лірика

Соціально-побутову лірику складають козацькі, чумацькі, бурлацькі, рекрутські та солдатські пісні.

Козацькі – це пісні, в яких відображене козацьке життя без конкретних історичних реалій (побут, кохання та ін.). Головним героєм цих пісень є козак – патріот, борець за Україну. Ці пісні мають широкий емоційний діапазон: бадьорі, рішучі пісні-марші, смутні, скорботні пісні-реквієми: «Їхав козак на війноньку», «Засвіт встали козаченьки», «Гей, там на горі Січ іде», «Козака несуть».

Чумацькі – це пісні, створені чумаками під час подорожей, а також пісні, героєм яких є чумак. Основний настрій – туга за родиною, чекання на зустріч з нею. Переважає сольний, чоловічий стиль виконання, але іноді їх виконують багатоголосо. Пісні мають драматичний зміст, журливий характер, але зустрічаються й оптимістично радісні, сповнені надії, жартівливі пісні: «Над річкою-бережком», «Ой горе тій чайці», «Ой вже чумак дочумакувався».

Близькими за музичним змістом є бурлацькі пісні, наприклад: «Та забіліли сніги», «Ой матінко-зірко».

Рекрутські та солдатські – це пісні, що описують набір в рекрути (виконують переважно жінки); а також пісні про солдатський побут (чоловіче виконання). Окрема група - воєнно-історичні пісні, що оспівують воєнні події, картини битв, хоробрість полководців, мужність воїнів. Їх головний герой – солдат в умовах війни. Часто зустрічаються маршові пісні, в яких підкреслюється протиріччя між бадьорим наспівом та сумним змістом: «Набирали рекрутів», «Ой у полі росло два дубочки», «Ой там за горою».

Робочі – це пісні, що описують тяжку працю робітників, а головною є тема праці. Типові образи: жорстокий, свавільний хазяїн, робочі-умільці, робітники, змучені непосильною працею. Показовою є тема соціального протесту: «Кому воля, кому неволя». У надрах робітничих пісень народилися пізніше революційні.

Близькими робочим є кріпацькі пісні: «Побратався сокіл з сизокрилим орлом».