Тема. Музична культура Урок 21. Творчість с.Гулака-Артемовського, м.Колачевського, м.Вербицького План

1. Життєвий та творчий шлях С.С.Гулака-Артемовського

2. Постать М.Колачевського в українському музичному мистецтві

3. М.Вербицький. Історія створення пісні «Ще не вмерла Україна»

1. Життєвий та творчий шлях С.С.Гулака-Артемовського

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873 рр.) – композитор-аматор, автор першої української лірико-комічної опери. Видатний співак – баритон, представник вокальної школи Михайла Глінки. Драматичний актор, драматург.

Представник старовинного козацького роду, предок – Іван Гулак, генеральний обозний гетьмана Петра Дорошенка.

1813 – народився у с. Городище на Черкащині. Батько – священик. З дитинства – прекрасний дискант, знання українського фольклору.

1824 – вступив до Київського повітового районного училища. Співає в хорі Софійського собору.

1829 – смерть батька. Звільнення з хору (мутація голосу). Виключений з училища за низьку успішність. Співає в хорі Михайлівського монастиря, розвиток прекрасного баритонового тембру. Один з перших солістів даного хору. Рекомендований до вступу в Київську духовну семінарію.

1835 – приватний учень молодшого відділення Київської духовної семінарії.

1837 – Глінка забирає Гулака-Артемовського до Петербургу, стає його вчителем вокалу, готує майбутнього «Руслана». Знайомить з К.Брюлловим, Н.Кукольником, Й.Петровим і Т.Шевченком.

1839 – перший публічний концерт. Великий успіх. За допомогою Глінки, Даргомижського, меценатів Демидова, Волконського Гулак-Артемовський виїжджає за кордон.

1839-1842 – Париж, Флоренція, заняття декламацією та вокалом.

1841 – отримав ангажемент у Флорентійський оперний театр на партії високого баса (співає в операх Белліні, Доніцетті).

1842-1865 – повернення до Петербургу. Соліст імператорської опери.

1842 – дебютує в ролі Руслана в опері М.Глінки «Руслан і Людмила» (63 вистави). Виступає в Москві в Великому театрі (1846-1850, 1864-1865). Гастролює в Тулі, Воронежі, Курську, Харкові.

Репертуар (бл. 50 партій): опери Белліні «Норма», Россіні «Отелло» Доніцетті «Лючія ді Ламмермур», Вебера «Чарівний стрілок», Верді, Котляревський «Москаль-чарівник», Даргомижський «Есмеральда».

1845 – започатковує концерти, що пропагують вітчизняну музику (твори Глінки в першу чергу).

1850 – створює молодіжний театр, розрахований на середній клас, різночинну інтелігенцію, в репертуарі – водевілі, комедії.

1851 – початок композиторської діяльності: «Балада» на сл. Толстого, пантоміма «Картина життя степових циган», хореографічна композиція «Українське весілля», водевіль «Ніч напередодні Іванового дня», музика до драми «Кораблекрушителі», пісні «Стоїть явір над водою» (присвячена Т.Шевченку), «Спать мені не хочеться».

1862 – створення та постановка опери «Запорожець за Дунаєм», виконує партію Карася.

1865 – припиняє вокальну діяльність, живе у Москві. Займається різьбою по слоновій кістці, народною медициною, статистикою, розробляє проект (нереалізований) водопостачання Петербургу.

1873 – смерть, похований в Москві на Ваганьковому кладовищі.

Лірико-комедійна опера С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» (1862 р.) – перший зразок цього жанру в українській музиці. Сюжет підказаний істориком М.Костомаровим, лібрето належить композитору. Події розгортаються на Задунайській Січі, яку утворили козаки на турецькій території, тікаючи від Катерини у 1775 р. Вони мріють про повернення на Батьківщину. І лише завдяки винахідливості запорожця Карася їх мрія здійснюється. Опера має наступні драматургічні особливості: наявність розмовних діалогів (атрибут комічної опери), проте музика відіграє головну драматургічну роль, а розмовні діалоги – доповнюючу; пісенність, як основна ознака музичних характеристик; драматургічні лінії: комічна (Одарка – Карась), лірична (Оксана – Андрій), лінія Сходу (Султан та його оточення). Весь музичний матеріал поділяється на три інтонаційні сфери відповідно до групи персонажів. Ліричній сфері притаманні пісенність, романсовість, присутність вальсового метро-ритму, звуконаслідуваність (Романс Оксани, І дія). Характеристики комічних персонажів спираються на особливості жартівливих пісень, скоромовок, танцювальні ритми, різноманітні інтонації людської мови (дует «На туркенях оженюся»). Музична мова турків в окремих епізодах наслідує особливості національної музики (турецький марш). На успішній прем’єрі Гулак-Артемовський блискуче виконав роль Карася. Опера – класичний зразок творчого поєднання італійських оперних традицій з українським музичним фольклором. І сьогодні, через 150 років вона – один з найпопулярніших творів вітчизняних театрів.