Родинно-побутова лірика (пісні про особисте життя)

Пісні про родинні взаємини, сімейно-побутова тематика переважають в українській народній пісенності, і лише з часом з’являються в ній соціальні мотиви.

Родинно-побутову лірику класифікують:

• за віковим призначенням – дитячі, пісні неодруженої молоді, середнього та старшого покоління;

• за формами побутування – пісні для дітей і виконувані ними;

• за призначенням – колискові, ігрові, позаігрові.

Дитячі пісні.

Пісні для дітей.

Колискові. Головні персонажі – Сон, Дрімота, Кіт, Зірка.

Основний мотив – побажання щасливої долі, здоров’я дитині. Характерні: простота композиції, плавність мелодики, спокійна манера співу, тиха динаміка, наявність слів-атрибутів «баю», «люлі».

Приклади: «Ой ходить сон коло вікон», «Котику сіренький».

Потішки, забавлянки – це короткі пісеньки та приспівки життєрадісного характеру. Призначені для забавляння дитини, сприяння її фізичному розвитку (під час їх виконання виконуються прості рухи). Темп, ритм, декламаційна мелодія пов’язані з жестом, рухом.

Приклади: «Сорока», «Печу, печу хлібчик».

Пісні, що виконуються дітьми: лічилки, дитячі хороводні, спортивні ігрові, а також позаігрові – примовки, заклички, дитячі колядки, щедрівки, скоромовки.

Характерні риси: бадьорий характер, швидкий темп, мовна інтонація як основа мелодії, простота наспіву.

Приклади: «Мурахи», «Іди, іди, дощику», «Я – маленький хлопчик».

Пісні неодруженої молоді, найпоширеніші серед них – пісні про кохання.

Провідні теми: прощання, чекання, розлука, зустріч, побачення, нерозділене кохання, зрада коханого. Окремий підвид – весільні, що розкривають світ почуттів дівчини перед весіллям та у весільний період.

Характерні риси: широкі, розспівні мелодії, відсутність коротких фраз, імпровізаційна свобода, розспівування акцентованих слів. Виконуються жінками сольно та гуртом.

Приклади: «Горіла сосна, палала», «Якби мені не тиночки», «Йшли корови із діброви».

Пісні середнього покоління, найпоширеніші серед них пісні про жіночу долю – «жіночі невольницькі псальми» (за І.Франком). Типовою є образна метафоричність (образ квітки, деревця, горлиці). Мелодії журливого характеру. Зустрічається як одиночне, так і гуртове виконання

Приклади: «Ой пряду, пряду», «Піють півні», «Не стій вербо».

Пісні старшого покоління – пісні філософського, моралізаторського змісту.

За способом зображення дійсності поділяються на:

• критично-заперечні (жартівливі, сатиричні, коломийки).

Характерні риси: гумористичний зміст, побутова тематика, виконання для слухача (а не для себе, як в інших ліричних піснях). Засоби гумору: діалог, саморозповідь, описовість, їх поєднання. Показове приспівування. Творці та носії жартівливих пісень – скоморохи, кобзарі, мандровані дяки, представники різних верств.

Приклади: «За городом качки пливуть», «Як ішов я з Дебречина», «Лугом іду».

Коломийка (від «коло» та «микатись» - гасати, носитись) – жартівлива українська народна пісня, поширена у Закарпатті та Буковині. Виконує різні функції – це творча реакція на важливу подію і пісня-танець гумористичного характеру. У виконанні коломийки поєднується спів, танець, інструментальний награш.

• позитивно-ствердні (більшість ліричних пісень, про них йшлось вище).