3. Розвиток мистецтва скульптури в Західній Україні в другій половині XVII — XVIII ст.

В західних областях України в другій половині XVII — XVIIІ ст. зосереджена найбільша кількість скульптури, оскільки вона відіграє важливу роль в монументально-декоративному оздобленні католицьких та уніатських храмів.

Наприкінці XVII ст. в Галичині не було своїх майстрів і для виконання скульптурних робіт запрошували митців з закордону. Серед них були Шванер і А. Шлютер. На особливу увагу заслуговує творчість гданського майстра Шлютера, якого вважають одним з найвизначніших барокових майстрів. У Жовкві збереглись надгробки Яна Собеського і Станіслава Даниловича роботи Шлютера, що належать до найкращих зразків мистецтва того часу. Центром композиції обох надгробків є саркофаг з урною, по боках якого сидять по дві алегоричні постаті. На цоколі зображено янголят-путті, що бавляться зброєю, вгору злітає геній, що тримає в руках мальований портрет покійного. Шванер і Шлютер не заснували в Жовкві власних майстерень, бо для цього не було сприятливих умов. Такі умови слалися лише в другій третині XVIIІ ст., коли будували нові споруди і перебудовували старі, й потрібна була скульптура, щоб оздоблювати їх.

Розвиток мистецтва скульптури в Галичині з 30-х рр. XVIIІ ст. виявився не тільки у збільшенні кількості пам’яток, а і в підвищенні їхнього художнього рівня та в еволюції стилю від бароко до рококо. Тепер скульптура стає істотною частиною архітектурної композиції. Барокова скульптура, що відчула вплив стилю рококо має видовжені пропорції, в позах та рухах постатей багато динаміки, іноді вони ніби танцюють. Основою їхньої композиції є контрапост, при якому весь тягар тіла переноситься на одну ногу. Обличчя з гострими рисами виявляють вдачу або скороминучі настрої й почуття людини. Якщо скульптура дерев’яна, то скульптор майже ніколи не зберігає природної фактури дерева, а розфарбовує його, що посилює натуралістичність зображення.

Найвищого розквіту галицька скульптура досягає в 60-70-х рр. XVIIІ ст. Цей етап представляють троє митців: Севастьян Фесінгер, Антон Осинський і Пінзель.

Майстер Пінзель є однією з найзагадковіших і найменш вивчених фігур в історії галицького мистецтва. Найбільш значний твір майстра — скульптури для фасаду собору св. Юра у Львові (1759 — 1761): дві великі статуї святих Афанасія і Лева на другому поверсі фасадної стіни та фігура св. Юра на коні в завершенні фасаду. Кожна з цих фігур, що є сама по собі визначним мистецьким твором, органічно входить в архітектурну композицію споруди. Для творів Пінзеля характерне експресивне трактування образів та пластична виразність форми. На окрему увагу заслуговують статуї костелу в містечку Монастирську (фігури ангелів, Іоакима й Анни), що дуже динамічні. Експресію образів посилюють широкі жести рук, енергійні повороти голів, наповнені глибокими почуттями обличчя. З творчістю Пінзеля пов’язують також серію кам’яних фігур, що доповнюють архітектуру ратуші в Бучачі (фігури міфологічних та біблійних героїв: Геракла і Нептуна, Давида і Самсона та ін.), скульптурне оздоблення церкви й костелу в Городенці.

Для керівництва великими комплексами робіт і виконання окремих важливих творів залучалися відомі місцеві та іноземні скульптори. Визначними майстрами львівського скульптурного осередку були Михайло Філевич та Семен Старжевський (скульптурне оздоблення інтер’єру собору Св. Юра); Матвій Полейовський та Іван Оброцький (інтер’єр та вівтар Латинського собору у Львові).

В Західній Україні в добу бароко поширена також народна скульптура — дерев’яна, поліхромна, іноді позолочена. Окремі твори вражають реалізмом та демократичністю типажу („Апостоли Петро та Павло” з церкви в Підгайцях).

Література

20. Білецький П. Українське мистецтво 17-18 ст. – К.: Мистец., 1963. – 68 с.

21. Жаборюк А. Давнє українське малярство (11-18 ст.). – О.: Маяк, 2003. – 205 с.

22. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в 16-18 ст. – К.: Наук. думка, 1983. – 179 с.

23. Жолтовський П. М. Український живопис 17-18 ст. – К.: Наук. думка, 1978. – 327 с.

24. Історія українського мистецтва: В 6 т. Т. 3. Мистецтво другої половини 17-18 століття. – К., 1968. – 439 с.

25. Крвавич Д. П. та ін. Українське мистецтво: Навч. посіб.: У 3 ч. Ч. 3 / Д. П. Крвавич, В. А. Овсійчук, С. О. Черепанова. – Л.: Світ, 2005. – 168 с.: ілюстр.

26. Логвин Г. Н. Украинское искусство 10-18 вв. – М.: Искусство, 1965. – 290 с.: ил.

27. Мистецтво України: Біогр. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. – К.: Укр. енцикл., 1997. – 700 с.

28. Мистецтво України: Енцикл. Т. 1: А-В / Вiдп. ред. А.В. Кудрицький. – К.: Укр. енцикл., 1995. – 400 c.

29. Овсійчук В. Класицизм і романтизм в українському мистецтві / В. Овсійчук, В. Овсійчук. – К: Днiпро, 2001. – 447 c.

30. Овсійчук В. А. Українське малярство 10-18 століть. Проблеми кольору / Ін-т народознавства Нац. акад. наук України. – Л.: Ін-т народознавства, 1996. – 478 с.

31. Українське бароко та європейський контекст. – К.: Наук. думка, 1991. – 256 с.

32. Уманцев Ф. С. Мистецтво давньої України: Істор. нарис. – К.: Либідь, 2002. – 326 с.

РОЗДІЛ 2. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА ХVІІ – ХVІІІ ст.