Т е м а 15 облік і контроль у молочному господарстві. Основи проектування молочних

Мета заняття: Опанувати методики проведення обліку і контролю в молочному господарстві.

На фермах і комплексах щоденно враховують молоко від групи корів, закріпленої за дояркою (форма 112).

На племінних фермах проводять щоденні контрольні надої, які дають можливість визначити кількість і якість молока від кожної корови. Результати записують в акт (форма 6-мол), а потім у книгу обліку молочної продуктивності корів (форма 7-мол).

Дані про показники молоковіддачі заносять у журнал контролю властивостей молоковіддачі у корів (форма 5-мол).

Облік молока на фермах і комплексах ведуть шляхом зважування на вагах і визначення об'єму у молокомірі (рис. 4).

При доїнні корів на доїльних майданчиках комплексів також передбачається індивідуальний облік молока в контрольні дні. Для цього широко використовують спеціальні індивідуальні лічильники молока. Найбільш простим із них є молокомірний циліндр – молокозбирач, який складається із скляного циліндра з двома кришками, з’єднаними металевими тягами, на одній з яких прикріплена мірна лінійка (рис. 5).

4. Молокомір:

1 – ручка; 2 – лінійка; 3 – цеберка; 4 – стержень; 5 – поплавок.

Верхня кришка має пульсатор, а у нижній передбачено отвір з різьбою, в яку вкручений молочний кран.

Тяги утримують циліндр з допомогою гайок-баранців. Під час доїння молоко від корів надходить у молокомірні циліндри, а після закінчення – зливається.

Для двотактних доїльних апаратів використовують спеціальні лічильники молока з каліброваними отворами, через які молоко надходить у градуйований циліндр. До такого типу приладів відносять лічильник молока УЗМ-1. Для обліку групового надою молока використовують лічильники АДМ-35000.

5. Молокомірний циліндр – молокозбірник

Для правильної оцінки продуктивності кожної корови, крім надою, необхідно знати і якість молока. Результати аналізу записують в картку обліку якості молока, а потім у журнал результатів аналізу молока й молочних продуктів (форма 8-мол).

На прифермській або центральній молочарні ведуть відомість руху молока (форма 114). У господарствах, де молоко не тільки підлягає первинній обробці, а й переробляється на молочні продукти, ведуть відомість переробки молока на молочні продукти (форма 124). При відправленні молока і молочних продуктів на підприємства молочної промисловості виписують накладну на відправлення (приймання) молока і молочних продуктів (форма 113).

Всі норми по обліку молока і його аналізу, руху та відправленні із господарств заповнюються точно й акуратно і зберігаються як документи бухгалтерського звіту.

Перерахунок кількості молока із об'ємного обчислення у вагове і навпаки. В господарствах молоко інколи враховують у літрах, а при здачі – в кілограмах. Тому молоко в літрах необхідно перевести в кілограми. Для цього користуються показником фактичної або середньої густини молока (1,030 г/см³).

При переведенні літрів у кілограми кількість молока перемножують на середню густину, при переведенні у літри – ділять.

Визначення кількості жирових одиниць. Для визначення кількості жирових одиниць або 1 % молока слід помножити кількість молока, виражену в кілограмах, на вміст у ньому жиру.

Перерахунок на 4 % молоко. В зоотехнічній практиці продуктивність оцінюють за вирівняним показником – 4 % молоком. При цьому кількість молока, надоєного за лактацію, множать на вміст жиру і ділять на 4.

Проте значно правильніше враховувати не тільки жир, а й білок молока. Встановлено, що з підвищенням жиру в молоці кількість білка підвищується не паралельно, а дещо відстає, що і визначається за формулою:

М₄ = М (0,4+Ж0,15),

де М₄ – кількість 4 % молока, кг;

М – кількість молока за лактацію, кг;

Ж – середній вміст жиру в молоці.

При визначенні продуктивності слід також враховувати вік, оскільки коефіцієнт зміни молочності корів різного віку (в отеленнях) не однаковий (за Кугеньовим П. В. і Барабанщиковим М. В.):

Вік в отеленнях	Коефіцієнт зміни молочності
Два	1,294
Три	1,149
Чотири	1,064
П'ять	1,020
Шість	1,00

Визначені за формулою величини для корів, згідно з віком, множать на коефіцієнт.

Розрахунок чистого жиру. Для цього кількість молока, виражену в кілограмах, треба помножити на вміст у ньому жиру і поділити на 100.

Визначення середньої жирності молока. Для розрахунку середньої жирності молока необхідно знати загальну кількість молока і процент жиру в кожній партії або за період. Спочатку визначають кількість жирових одиниць, а потім їх суму ділять на загальну кількість молока в кілограмах.

Розрахунок середнього проценту жиру в молоці корови за лактацію. Спочатку визначають кількість жирових одиниць по місяцях. Потім їх сумують за лактацію і ділять на кількість одержаного молока в кілограмах фактичної жирності.

Перерахунок кількості молока на базисну жирність. Під базисною жирністю розуміють вміст жиру в молоці, встановлений для окремих регіонів. Норма базисної жирності поширена на всі господарства. При визначенні базисної жирності враховують природно-економічні умови районів і, частково, природний склад основної маси худоби.

Перерахунок кількості молока фактичної жирності на базисну здійснюють множенням кількості молока на фактичний вміст у ньому жиру і ділення на базисну жирність.

Перерахунок кількості вершків на базисну жирність молока. Вершки фактичної жирності на молоко базисної переводять за формулою:

де М – кількість молока базисної жирності, що підлягає заліку, кг;

В – кількість фактично зданих вершків, кг;

Ж_в – кількість жиру у вершках, %;

Ж_мб – базисна жирність молока, %;

0,05 – норма гранично допустимої жирності відвійок при сепаруванні молока, %.

Визначення кількості жирових одиниць, чистого жиру і середньої жирності вершків. Для визначення кількості жирових одиниць або 1 % вершків слід помножити кількість вершків на їх жирність. Для розрахунку кількості чистого жиру у вершках потрібно помножити кількість вершків на їх жирність і поділити на 100.

Щоб визначити середню жирність кількох партій вершків, треба по кожній спочатку знайти кількість жирових одиниць, а потім їх суму розділити на загальну кількість вершків.

Молочні умовно можна розділити на кілька типів: молочна, яка обслуговує один скотарський двір, центральна молочна для обробки молока і зберігання та молочна для переробки молока.

Виходячи із специфіки робіт, які виконують у молочній, остання може мати кілька виробничих приміщень. На фермах, де молоко тільки очищають і охолоджують, достатньо мати два робочих приміщення: молокозливну для приймання, очищення і дослідження молока та мийну для одержання гарячої води, миття, дезинфекції, сушіння і зберігання доїльної апаратури й молочного посуду. При частковій переробці молока на фермі, крім зазначених приміщень, необхідно мати спеціальні відділення для його переробки і охолодження. На більших фермах поряд з цими відводять спеціальне приміщення для аналізу молока. При великому обсязі робіт приймання, обробку, переробку і дослідження молока проводять в одному приміщенні. Поряд з приміщеннями для роботи з молоком можна розміщувати приміщення для вакуум-насоса, котельню, кімнати відпочинку доярок, душову та склад для зберігання інвентарю і матеріалів.

Призначення молочних зводиться до заходів, які сприяють одержанню високоякісного молока і загальному поліпшенню ведення галузі молочного скотарства. У функції молочарні входять: первинна обробка молока з метою збереження його свіжим до здавання на завод або для реалізації, правильне зберігання молока, запобігання його забрудненню, нагріванню або охолодженню при транспортуванні, проведення систематичного обліку видоєного молока, а також вироблених на місцях молочних продуктів, вивчення хімічного складу молока від окремих корів для підвищення їх продуктивності і удосконалення племінних якостей, забезпечення телят необхідною кількістю молочних відвійок, а також замінників молока, своєчасне придбання необхідного обладнання та інвентарю для ферми, реактивів і матеріалів для лабораторних аналізів, утримання в чистоті молочного посуду, апаратури й інвентарю, контролювання їх санітарного стану, проведення своєчасного ремонту (табл. 38).