I’d rather / sooner

I’d rather / sooner is used with normal tenses when comparing nouns and phrases:

I’d rather be a sailor than a soldier.

We went by sea but I’d rather have gone by air.

I’d rather / sooner is followed by past tenses when it expresses a personal preference about actions:

Shall I give you a cheque? – I’d rather you paid cash.

Would you like him to paint it? – No, I’d rather he didn’t.

I’d much rather you had stayed at home.

Rather than … would + infinitive is possible in formal English:

Rather than let him go to prison I would pay his fine myself.

14. Translate into English.

1. - Мені почекати тут? - Я б зволів, щоб ви зайшли до будинку. 2. Я б зволів, щоб ви нікому не розповідали про те, що я вам зараз повідомив. 3. - Ви не заперечуєте, якщо я закурю? - Я б зволів, щоб ви не курили в цій кімнаті. 4. Я б зволів, щоб ви не відкладали на завтра те, що можна зробити сьогодні. 5. Я б зволів, щоб ви спочатку радилися із мною, а потім приймали такі важливі рішення. 6. Я б зволів, щоб ти якнайменше розповідав про нашу спільну роботу. 7. Я б зволів, щоб ти тримав свою думку при собі, поки тебе не запитають. 8. - Чому ти вчора не зайшов? - Я б зволів, щоб про це не знав ніхто, крім тебе. 9. Я б зволів, щоб ти не втручалася в цю сварку. 10. Я б зволіла, щоб ти зробив усе сам без сторонньої допомоги. 11. Я б зволів, щоб ми зупинилися в готелі, а не у твоїх родичів. 12. Я б зволів, щоб ти чим-небудь зайнявся, а не сидів без діла. 13. Я б зволіла, щоб ми не обговорювали цю справу при сторонніх. 14. Я б зволіла, щоб ти нікуди не ходив; вже досить темно. 15. Я б зволіла, щоб ти дотримувався порад лікаря й не пив так багато кави. 16. Я б зволіла, щоб ти обідав разом з усіма, а не тоді, коли тобі захочеться. 17. Я б зволів, щоб ми зняли кімнату побільше; ця занадто мала для студії. 18. Я б зволів, щоб ти взагалі не піднімав цього питання. 19. Тепер вона зволіла б, щоб він не вступав до цього інституту. 20. Звичайно, я зволів би, щоб ви посадили собаку на ланцюг.

§ 13.

THE WERE- SUBJUNCTIVE.

It is often used after if (or other words which have the same meaning, e.g. suppose), as if and I wish.

It would be different if he were a member of our religion.

Mr March began to grumble, almost as if he were parodying himself.

“I wish it were not so,” said Charles.

§ 14.

In every case, however, this use is highly formal and pedantic. Most people would say, and even prefer to write, should in the that-clause. Should is used in subordinate clauses when we are making an emotional reaction to the verb in the that-clause:

She was amused that Charles should want to be a doctor.

It’s ridiculous that you should think of it.

Certain verbs can be followed by that + subject + should as an alternative to a gerund or infinitive construction. That . . . should is particularly useful in the passive and sometimes is the only possible passive form.

That . . . should is more formal than a gerund or infinitive construction and usually implies less direct contact between the advisers/organizers etc. and the people who are to carry out the action.

§ 15.