- •1.Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи
- •2.Загальна характеристика римської літ-ри
- •5.Енеїда” і становлення римської літератури
- •6.Література середньовічної Європи. Мовна диференціація жанрів
- •7.Середньовічний героїчний епос як літературний феномен
- •9.Ренесансність творчості Дж. Боккаччо
- •10.Серйозність карнавального в романі ф. Рабле
- •11. Шекспірівське питання в сучасному літературознавстві.
- •23.Матеріалізм ліричного у Сафо
- •25. Одухотворення інтимної лірики у творчості Катулла
- •Вопрос № 26. Катулл и Сафо и два направления в европейской интимной лирике.
- •Вопрос № 28. Поэтическая систематика мифологии в античной литературе.
- •Вопрос № 30. Жанровая принадлежность «Метаморфоз».
- •31. Фантастика та історичні реалії в «Пісні про Нібелунгів»
- •32. Естетичні пріоритети автора «Пісні про Нібелунгів»
- •Місце крові в художній системі твору в порівнянні з іншими зразками військово-героїчного епосу.
- •34. Уявлення автора про ідеального героя і місце подібного персонажа у світовій літературі.
- •35.Міська література в контексті літературного процесу Середньовіччя.
- •36. Алегорія як художній прийом у «Романі про Лиса»
- •37. Співвідношення аксіології лицарської та міської літератури
- •39. Структура потойбічного світу в баченні Данте.
- •40. Ієрархія гріхів і “актуалізація” пекла
- •41. Середньовічність і ренесансність “Божественної комедії”
1.Періодизація античної літератури і становлення її жанрової системи
Історію античної літ-ри можна розділити на такі періоди
до 8 ст.до н.е.- фольклорний або долітературний
8-6 ст.до н.е.-архаїчний період, розвивається епос і лірика
5-4 ст.до н.е.-класичний період, центральне місце займає драма, розвивається художня проза
кін.4 ст.-1ст.до н.е.-елліністичний період, головні жанри-„нова” комедія й олександрійська поезія
кін.1ст.до н.е.-5ст.н.е.-пізній або „римський” період, спостерігається значне переважання прози над поезією.
Антична літ-ра виникла і сформувалася на базі усної народної творчості.
Загальна характеристика давньогрецької літ-ри
Грецька літ-ра сформувалася на базі усної творчості. Вона спирається на міфологію. Міфологія – сукупність народних переказів про богів і героїв, міфи, що, на відміну від казок, сприймаються не як вимисел, а як розповіді про події, що відбувалися дійсно колись. У греків була величезна кількість богів, напівбогів, демонів і різноманітних надприродних істот, а також вони мали можливість створювати культи нових богів і героїв. Простір, прямування в матерія – Хаос, Ерос і Гея. Хаос – початкова порожнеча, із якої завдяки Еросу, народилися перші істоти: Уран (небо) і Гея (земля). Їх перші діти – сторукі велетні і циклопи. Усіх Уран скинув у Тартар. Потім народилися титани. Молодший із них, Кронос, звалив батька, одружився з сестрою Реєю і став правити світом. Через пророцтво Кронос ковтав усіх своїх дітей, але одного (Зевса) Рея врятувала. Зевс змусив батька вивергнути дітей – богів, переміг титанів і став правити над усім, що існує. Місцем зборів богів була г. Олімп. Гера – сестра і дружина Зевса, покровителька шлюбу. Посейдон – владика водяної стихії. Аїд (Гаде, Плутон) – володар підземного світу. Де метра – богиня родючості. Гестія – покровителька родинного добробуту, ладу, миру. Арес – бог винищувальної війни. Гефест – бог вогню, ковальства, гончарства. Афродіта – богиня любові і краси. Ерот – бог любові. Афіна – богиня розуму в розумної війни. Аполлон – бог лікарського мистецтва, сонця, покровитель музики. Артеміда – богиня полювання, покровителька лісів, джерел, помічниця при пологах. Гермес – бог скотарства, торгівлі. Діоніс – бог рослинних смл природи, покровитель виноробства. Пан – бог лісів. Герої наділені силою, мужністю, красою, мудрістю. Вони звільняли для людей світ від чудовиськ. (Прометей, Геракл, Ясон).
Гомерівський епос і консолідація еллінського світу
Перекази про Троянську війну, історичні факти з елементами міфології – основа військово-героїчної поеми „Іліада” та казково-побутової поеми „Одіссея”. Поеми написані іонійським діалектом. Гомерівський епос пройнятий гуманізмом. Думаючи про неминучість смерті, гомерівські герої прагнуть залишити про себе славну пам’ять. Коли потрібно діяти в ім’я слави батьківщини, заради близьких людей, герої Гомера нехтують смерть. Боги Гомера антропоморфні: володіють усіма людськими слабкостями і навіть пороками. Місцем створення поем була Іонія – острови Егейського моря.