3.3. Інноваційна модель розвитку економіки та її стратегія

Україна має вагомі об’єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку.

Перехід України до відкритої економіки може стати неможливим без синхронізації її економічної структури та реформ, аналогічних проведеним у високорозвинених країнах.

У різних країнах проблема реалізації нововведень вирішується по-різному, хоч і можна простежити певні моменти, спільні для більшості сучасних лідерів науково-технічного прогресу.

Завдання України – у найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням певних умов.

Майбутнє національної економіки залежить від накопичення нового потенціалу розвитку, а не марнотратства накопиченого. Цьому може сприяти побудова і реалізація інноваційної моделі розвитку (перетворень).

В основу моделі покладена інноваційна складова , яка визначає мету інноваційної стратегії та механізми підтримки пріоритетних програм і проектів.

Формування і реалізація інноваційної моделі розвитку економіки спирається на такі складові системи, які дозволять в короткі строки з високою ефективністю використати у виробництві інтелектуальний і на- уково-технічний потенціал країни. Завдяки використанню нових інформаційних технологій цим потенціалом можуть скористатися як малі, так і великі підприємства і установи всіх форм власності.

Інноваційна модель розвитку економіки передбачає наступне:

1. В напрямку науково-технічного та інноваційного розвитку:

-підвищення ролі наукових і технологічних факторів в подоланні кризових явищ і соціально-економічному розвитку України, забезпечення її економічного зростання;

-створення ефективних механізмів збереження, ефективного використання і розвитку національного науково-технічного потенціалу;

-технічного переоснащення і структурну перебудову виробництва з метою нарощення випуску товарів, конкурентноздатних на світовому і внутрішньому ринках;

60

-збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності економіки України від імпорту;

-органічного включення інноваційних факторів до процесу со- ціально-економічного розвитку держави, збереження навколишнього середовища та ефективного використання природних ресурсів;

-відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів.

2. В напрямі розвитку сфери виробництва:

-формування наукомістких виробничих процесів, сприяння створенню і функціонуванню інноваційних структур (технопарків, інкубаторів, центрів тощо);

-створення конкурентноздатних переробних виробництв;

-технологічного і технічного оновлення базових галузей економіки держави;

-впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація яких зможе забезпечити скорішу віддачу і покласти початок прогресивним змінам в структурі виробництва і тенденціях його розвитку.

3.В напрямі розвитку банківсько-фінансової діяльності, забезпечення наукової інноваційної діяльності:

-створення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування функціонуючих кредитних банків шляхом встановлення пільг по оподаткуванню засобів, які інвестуються для досягнення технологічних змін;

-диференціювання ставок податків на прибуток комерційних банків в залежності від напрямів використання грошових ресурсів в високоприбуткових операціях фінансового ринку;

-створення системи пільгового рефінансування комерційних банків, які надають пільгові кредити для реалізації інвестиційних проектів по розробці і впровадженню високотехнологічного обладнання та іншої інноваційної продукції;

-зацікавлення комерційних банків в скупці акцій підприємств, які здійснюють виробництво високотехнологічної продукції;

-лібералізація порядку акумуляції капіталу для реалізації значних інноваційних проектів, для чого впровадити чітку форму

61

об’єднання капіталів комерційних банків і підприємств шляхом створення пайових інвестиційних фондів;

-введення спеціального порядку створення інноваційних асоціацій, які стануть інвестиційно-виробничими об'єднаннями юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у виконанні інноваційного проекту і виробництві конкурентноздатної продукції;

-створення державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок спеціально створеної страхової компанії.

4. В напрямі удосконалення управління науково-технологічною та інноваційною сферою:

-реформування центральних органів виконавчої влади по функціональному принципу та забезпечення структурної повноти їх повноважень;

-Центральний виконавчий орган в галузі науки інтелектуальної власності, Державний інноваційний фонд України, Національне агентство України по питанням розвитку та європейської інтеграції, Державний комітет України по питанням розвитку підприємництва зобов’язати займатися питаннями стимулювання інноваційної діяльності і розвитком інноваційної інфраструктури в підприємницькому середовищі, в тому числі з залученням іноземних інвестицій на загальнодержавному і регіональному рівнях;

-розширення участі українських науково-дослідних закладів у міжнародній науковій кооперації;

-створення сучасної телекомунікаційної інфраструктури;

-удосконалення системи обліку і статистики наукової та інноваційної діяльності;

-підвищення надійності і мобільності державної системи захисту інтелектуальної власності.

Сьогодні головними факторами розвитку будь-якої господарської системи є інноваційні - це системна техніка нового типу, нові технології, нова організація праці і виробництва, нова мотиваційна система, підприємництво.

Впріоритетному використанні сукупності інноваційних факторів

врозвитку економіки і полягає сутність переводу її на якісно новий тип розвитку, що дозволяє набути їй в ринковому середовищі економічну збалансованість.

62

Стратегія інноваційної моделі розвитку – це досягнення якісно нового типу розвитку господарської системи, яка характеризується:

-новаторськими цілями, інноваційними результатами виробничої діяльності (товари, послуги, ефективність, конкурентноздатність тощо) в тактичному і стратегічному плані;

-інноваційними засобами досягнення цілі (факторамиінноваціями у вигляді новітньої техніки і технології, нової організації і мотивації праці і виробництва);

-можливостями відтворення інноваційного спрямування на збалансованій основі, щоб господарська система мала всі ор- ганізаційно-управлінські, ресурсні і мотиваційні умови для цього.

Перехід економіки на інноваційний тип повинен починатися з первісного і корпоративного виробничого ланцюга (підприємства фінан- сово-промислових груп, промислово-фінансових груп, технопарків, спільних підприємств та інших господарських суб’єктів), але за умови сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату на макро- і регіональному рівні.

Зазначимо: технологічний парк (технопарк) – це юридична особа або об’єднання на підставі договору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), головною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних та інноваційних проектів, виробничого впровадження наукомістких розробок, високих технологій та конкурентоспроможної на світових ринках продукції;

спільне підприємство – підприємство, що створюється для виконання інвестиційних та інноваційних проектів, одним із засновників якого є технологічний парк, а іншими – резиденти чи нерезиденти, внесок яких до статутного капіталу становить суму в національній валюті еквівалентну не менше:

для резидентів – 50 000 доларів США;

для нерезидентів – 100 000 доларів США.

інноваційний провайдер – організація, основним завданням якої є просування новітніх технологій та інноваційних продуктів на ринку;

інноваційна модель розвитку – система розвитку економіки,

що базується на чітко визначених пріоритетних напрямках інноваційної діяльності та інвестиційному її забезпеченні;

інноваційний продукт – це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам до інноваційної діяльності;

63