У табл. 2.14 наведені відносно широкі діапазони значень ставки роялті. Усередині діапазону значення ставки роялті залежить від виду твору і бази роялті. Такі уточнені значення ставки роялті і коментарі до них можна знайти у постановах Кабінету Міністрів України від 18 січня

2003 року № 71 і № 72.

5.2.4.6. Оцінка прав на програми для ЕОМ

Програми для ЕОМ (програмні продукти) – це об'єкти авторського права, методики для оцінки вартості прав на які практично відсутні.

Якщо програма розроблена для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість може бути розрахована на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" на собівартість програми можуть бути віднесені:

-заробітна плата основних співробітників (у нашому випадку програмістів, постановників завдань, дизайнерів, співробітників, які тестують готову програму, формують вихідні бази даних та ін.), а також нарахування на зарплату;

-прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії і носіїв, на яких будуть записані програми;

-інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників (якщо вони пов'язані зі створенням програми), послуги сторонніх організацій (якщо вони беруть участь у створенні програми) тощо (табл. 2.15).

332

Ринковий підхід до оцінки вартості програм заснований на порівнянні оцінюваної програми з якою-небудь аналогічною програмою, вартість якої визначається на основі цін, що склалися на дату оцінки на ринку програмних продуктів.

Для порівняння програм використовують чотири критерії:

-кількісний критерій, наприклад, цикломатичне число управляючого графа;

-генетичний критерій, що пов'язаний із походженням програми, з метою, для якої вона створена;

-структурний критерій, пов'язаний із оцінкою організації управління в програмі та її відбиттям у програмному тексті;

-прагматичний критерій, що показує наскільки програмний текст відповідає меті програми.

Вартість оцінюваної програми складається із середньої ринкової вартості аналога, що збільшується або зменшується залежно від значення критеріїв. Зрозуміло, що тут є можливою лише якісна оцінка критеріїв типу "гірше" або "краще".

Для уточнення оцінки в цьому випадку можна застосувати прийом переведення якісних характеристик у кількісні, який використовують маркетологи. Цей прийом полягає в тому, що кожний із критеріїв оцінюють за шкалою (+2) ... (-2): +2 (відмінно), +1 (добре), 0 (задовільно), -1 (погано), -2 (дуже погано).

Потім підсумують чисельні значення критеріїв для проданої та оцінюваної програми. Порівняння отриманих сум покаже, у який бік і приблизно наскільки слід скорегувати вартість оцінюваної програми.

5.2.4.7. Визначення вартості прав за використання літературних творів

Визначення вартості цих прав необхідне при укладанні договору на право використання твору між автором і видавцем та в інших випадках.

Вартість прав може бути визначена за описаним вище методом роялті. Для цього потрібно визначити ставку роялті і базу роялті.

Мінімальну ставку роялті можна взяти із табл. 2.14 і уточнити залежно від виду твору за постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 72. Однак в умовах ринкової економіки значення ставки роялті визначається балансом інтересів автора і видавця. Типовим є розмір ставки роялті 10-15% від вартості продажів [6]. Нижньою межею

333

ставки роялті вважається 7,5% за романи або академічну літературу і 5% за літературу для дітей.

За базу роялті звичайно приймаються обсяг продажів за даний період часу, а не вартість надрукованих екземплярів або запланованого тиражу. Як правило, розміри продажів підраховуються один або два рази на рік. Виплату роялті прив'язують до цих періодів.

База роялті дорівнює добутку кількості екземплярів книг, проданих у даний період, на ціну цієї книги. Слід мати на увазі, що це може бути ціна, яку платить індивідуальний покупець, і оптова ціна, яку платить книгопродавець. Остання ціна є нижчою, тому база роялті буде меншою, а отже роялті в цьому випадку буде меншим.

У практиці взаємин між автором і видавцем часто застосовуються паушальні платежі. У цьому випадку для розрахунку вартості прав застосовують формулу дисконтованого грошового потоку, наприклад метод звільнення від роялті. Для розрахунків бази роялті використовують значення запланованої до випуску у кожному періоді кількості екземплярів і планову ціну одного екземпляра. Мінімальне значення ставки дисконту може бути прийняте рівним дисконтній ставці за вкладами Національного банку України.

5.2.4.8.Особливості оцінки прав на художні твори

іоб'єкти суміжних прав

Такі об'єкти, як п'єси, опери, балет, концертні програми, фонограми й аудіограми, створюються не одним автором, а групою авторів.

Наприклад, п'єсу, створюють: автор тексту, режисерпостановник, художник-сценограф, художник по костюмах. Всі вони є співавторами. При оцінці об'єкта права виникає завдання визначення частки кожного із співавторів у загальному платежі роялті.

Ця частка може бути визначена через наведені у згаданих постановах Кабінету Міністрів України № 71 і № 72 значення ставок роялті для співавторів [84, 85]. Наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 72 мінімальна ставка роялті за виконання опери дорівнює 11%, з них авторові музики – 4%, авторові лібрето – 2%; хореографові – 1%; режисерові-постановникові – 1%; художниковісценографові і художникові - 3%.

Таким чином, частка автора музики в сумарному платежі роялті становить 4:11 = 0,36; частка автора лібрето 2:11=0,18 і т.д.

Ще раз підкреслимо, що це мінімальні ставки роялті нижче яких споживач не має права приймати значення. У ринкових умовах доречним є торг, тому правоволоділець може пропонувати більш високі ставки роялті, прийнятні для споживача.

334

6. ОЦІНКА ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, НЕВІДОКРЕМЛЮВАНІ ВІД ПІДПРИЄМСТВА АБО ІНДИВІДУУМА

6.1. Оцінка прав на ОІВ невідокремлювані від підприємства

6.1.1. Поняття гудвіла

Успішно працююче підприємство дістає прибуток за рахунок матеріальних і нематеріальних активів, поставлених на баланс підприємства, а також від усіх інших нематеріальних активів підприємства, які не стоять на його балансі. Як правило, це права на результати творчої діяльності, що невідокремлювані від підприємства і від працівників підприємства. У принципі, деякі з них, наприклад ноу-хау, можуть бути відокремлені від власників – фізичних осіб, але ці права ніколи не можуть бути продані окремо від підприємства, із яким вони нерозривно зв'язані

[71].

Таким чином, загальна "маса" прав інтелектуальної власності, що є невідокремлюваню від підприємства, називається гудвілом. Загальний гудвіл складається із гудвілу, який відноситься до підприємства, і персонального гудвілу, що відноситься до працівників підприємства. Додатковий прибуток створюється у результаті впливу цих двох елементів гудвілу. Наявність надлишкового прибутку свідчить про наявність гудвілу. Якщо надлишкового прибутку немає, то гудвіл, як правило, відсутній незалежно від того, яка кількість не поставлених на баланс об'є- ктів інтелектуальної власності – елементів гудвіла є в наявності [71].

Строго кажучи, додатковий прибуток приносять не лише маса не поставлених на баланс підприємства прав на результати творчої діяльності, але й інші складові, наприклад, вигідне місце розташування підприємства та інші реальні переваги, що використовуються підприємством у процесі своєї діяльності. Однак у сучасних умовах основною складовою гудвілу імовірно все ж є права на результати творчої діяльності, тобто інтелектуальна власність.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" гудвіл - нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства і його звичайною вартістю, як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

335