4.3. Інтелектуальна власність як складова активів, її ознаки

Бухгалтерський облік нематеріальних активів здійснюється з урахуванням Положення(стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" в розрізі груп, тобто сукупних однотипних за призначенням і використанням активів (рис. 1.9, табл. 1.1).

Рис. 1.9. Класифікація нематеріальних активів в обліку і звітності

75

Таблиця 1.1.

Визнання нематеріального активу в обліку і звітності за П(С)БО 8

Згідно з П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242 до нема-

теріальних активів належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуються підприємствами з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Визначення немонетарних активів, відмінних від грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської

76

заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей, наведене в П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 р. № 163.

Придбання нематеріальних активів за ліцензійним договором на передачу прав використання предмету ліцензії та на відповідних умовах, критерії і термін, які обумовлено в ліцензійному договорі. Торгівля ліцензіями - це здійснення торгових угод, за якими продавець (ліцензіар) надає покупцю (ліцензіату) дозвіл або право (ліцензію) на використання нематеріального активу (предмета ліцензії) на умовах, передбачених ліцензійним договором, а також на здійснення операцій на вторинному ринку нематеріальних активів.

При цьому слід враховувати, що при оцінці вартості об’єктів інтелектуальної власності приймається до уваги лише діючі охоронні документи (патенти, свідоцтво тощо) та ліцензійні договори (контракти) з урахуванням додатків до них, в яких визначена вартість об'єктів нематеріальних активів.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торгівельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості нематеріальних активів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Ціна (вартість) придбання нематеріального активу повинна враховувати:

-принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрати, цінність для покупця, вплив конкуренції;

-принцип обліку лише релевантних витрат;

-застосування адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності у загальній вартості або прибутку від використання комплексного об'єкту.

77

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

-витрати на дослідження;

-витрат на підготовку та перепідготовку кадрів;

-витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

-витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

-витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видання.

Зпозиції бухгалтерського обліку інтелектуальна власність, яка прийнята на баланс, набуває статус нематеріальних активів і оцінюється за сумою витрат, пов'язаних зі створенням, придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням

(табл. 1.2.).

Нематеріальні активи, як об'єкт бухгалтерського обліку та фінансової звітності в умовах трансформованого бухгалтерського обліку повинні відповідати сьогодні таким ознакам:

1)об'єкт не повинен мати грошової форми за всіма її еквівалентами;

2)об'єкт не повинен мати матеріальної форми;

3)об'єкт не повинен бути дебіторською заборгованістю;

4)об'єкт повинен мати термін використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік);

5)об'єкт може бути відокремлений від підприємства (крім гудвілу, який не може бути відокремлений від підприємства);

6)повинно існувати імовірне одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта;

7)може бути достовірно визначена вартість об'єкта.

78

Перші п'ять наведених ознак визнання об'єкта бухгалтерського обліку та фінансової звітності є обов'язковими. Решта ознак визнання застосовуються лише при умові можливості імовірного одержання економічних вигод, коли є можливість здійснити розрахунок розміру майбутніх економічних вигод у грошовому вимірі, та коли є можливість достовірно підтвердити визначення вартості нематеріального активу в грошовій одиниці. Наведені вимоги до решти ознак визначення об'єкта бухгалтерського обліку є розрахунковими при розробці бізнес-планів (бізнеспроектів), в яких використовуються нематеріальні активи.

Вказані ознаки також поширюються на придбанні нематеріальні активи за ліцензійним договором на передачу прав використання предмету ліцензії. Щодо ознаки - "термін використання", то такий термін може бути і менше одного року, але не менш одного операційного циклу, що є проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

-намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

-можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

-інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Розробка – це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно вдосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва чи використання.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням визначаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Бухгалтерський облік нематеріальних активів з 01.01.2000 р. здійснюється на підставі (рис. 1.10.):

80

Рис. 1.10. Система бухгалтерського обліку в Україні

-Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV;

-Національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку

(надалі П(с)БО); які затверджені відповідними наказами Міністерства фінансів України;

-Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419;

-Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розробленої до нього Інструкції їх застосування, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від

30.11.1999р. № 291.

Використання інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів в господарській діяльності підприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій по використанню таких об'єктів дозволяє:

-документально підтверджувати довгострокові майнові права на підставі їх обліку на балансі підприємства;

-здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встановленому порядку в залежності від терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фонди для подальшого оновлення нематеріальних активів;

81

-отримувати додатковий прибуток від передачі прав використання об'єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

-сплачувати фізичним та юридичним особам авторську винагороду у вигляді роялті;

-здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на надійні активи, реалізації тощо з метою отримання з метою отримання доходів і залучення відповідних кредитних ресурсів;

-оновлювати технічний стан виробництва і технологій шляхом впровадження інтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;

-здійснювати корпоративні (трансакційні) операції, шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств (господарських товариств) власного інтелектуального продукту, що дозволяє залучити додатково фінансові ресурси і отримати відповідні корпоративні права з метою впливу на діяльність господарських товариств.

4.4. Попередня оцінка та оцінка доцільності придбання (використання) інтелектуальної власності

Одиницею обліку нематеріальних активів, які використовуються в господарській діяльності, є окремий інвентарний об’єкт, що відповідає певним ознакам визнання об’єкта бухгалтерського обліку та фінансової звітності (табл. 1.1). Інвентарним об’єктом визнається також предмет ліцензії, який придбаний за ліцензійним договором на передачу прав використання нематеріальних активів, оцінений у грошовій формі.

При цьому слід враховувати, що при оцінці вартості об’єктів інтелектуальної власності беруться до уваги лише діючі охоронні документи (патенти, свідоцтва тощо) та ліцензійні договори (контракти) з урахуванням додатків до них, в яких визначена вартість об’єктів нематеріальних активів.

Придбання (створення) нематеріальних активів зараховується на баланс підприємства (приймається на облік, оприбутковується) за

первісною вартістю (табл. 1.2).

Вгосподарській діяльності:

-Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об’єкт, дорівнює залишковій ва-

82

ртості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об’єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об’єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

-Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Справедлива вартість нематеріального активу - це сума, за якою актив може бути обмінений чи отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

-Первісна вартість безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання.

-Первісна вартість нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визначається погоджено замовниками (учасниками) підприємства з урахуванням справедливої вартості.

-Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

-Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

-Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

83

Бухгалтерський облік також передбачає, що у разі переоцінки окремого об’єкта нематеріального активу, слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку), щоб не було перекосу вартості групи. Це означає, що всі об’єкти однієї групи відображаються по первісній вартості, або всі – за ринковою вартістю (справедливою вартістю).

Переоцінена первісна вартість об’єкта нематеріального активу та знос об’єкта нематеріального активу визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється на його залишкову вартість.

Якщо підприємством проведена переоцінка об’єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріального активу відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки – у складі витрат звітного періоду.

4.5. Показники ефективності використання інтелектуальної власності

Показники ефективності використання інтелектуальної власності визначаються та розраховуються на основі Методичних рекомендацій: “Визначення прибутку від використання об’єктів промислової власності”, які були схвалені Методичною комісією Державного патентного відомства України і затверджені Наказом Держпатенту 26.08.1998 р., які адаптовані до сучасних умов.

Одним з основних показників ефективності використання об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) є прибуток, який визначається з урахуванням відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, введених з 2000 року.

Прибуток, одержаний від використання ОІВ, визначається шляхом порівняння результатів діяльності підприємства у базовому (останній період до початку використання ОІВ) та розрахунковому (після початку використання ОІВ) періодах.

Порівняння результатів діяльності підприємства у базовому та розрахунковому періодах проводиться шляхом приведення середніх економічних кількісних і вартісних показників базового періоду до середніх економічних кількісних і вартісних показників розрахункового періоду.

84

Тривалість розрахункового періоду визначається умовами договору між сторонами та вимогами звітності підприємства (місяць, квартал, півріччя, рік). У тому випадку, коли ОІВ використовується менше місяця, розрахунок прибутку проводиться за час фактичного використання.

Тривалість базового періоду, як правило, становить один рік. У тому випадку, коли продукція без використання ОІВ виготовлялась менше одного року, протяжність базового періоду може бути встановлена рівною півроку, кварталу, але не менше одного місяця.

Валовий прибуток (ВП) від реалізації продукції – це різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції (Д) без податку на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу та собівартістю реалізованої продукції.

ДЧ – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг (далі - продукція), тобто дохід (виручка) від реалізації без ПДВ і акцизного збору, інших відрахувань з доходу (ДЧ = Д – ПДВ – АЗ – ІВ), гривень.

Ср – собівартість реалізованої продукції.

Прибуток від реалізації продукції (П) (або фінансовий резуль-

тат від операційної діяльності) – це різниця між валовим прибутком та адміністративними, збутовими та іншими операційними витратами.

АВ – адміністративні витрати, гривень;

ВЗ – витрати на збут, гривень;

ОВ – інші операційні витрати, гривень.

Доход (виручка) від реалізації продукції (далі – виручка) визначається за формулою

Ц – ціна одиниці продукції, гривень;

А – обсяг реалізації, натуральних одиниць.

Витрати (В) підприємства на виготовлення та реалізацію продукції (далі - витрати) визначаються за формулою

СР - собівартість реалізованої одиниці продукції, гривень;

85

КВ - питомі (на одиницю продукції) капітальні витрати на створення ОІВ, гривень;

АВ - адміністративні витрати на одиницю продукції, гривень;

ВЗ - витрати на збут одиниці продукції, гривень;

ОВ - інші операційні витрати на одиницю продукції, гривень;

А – обсяг реалізованої продукції, натуральних одиниць.

З урахуванням формул (5.3.)-(5.4.) формула для визначення

Прибуток, одержаний у розрахунковому періоді від реалізації продукції, виготовленої з використанням ОІВ, визначається за формулою

де

Пр – приріст прибутку, одержаного від реалізації у розрахунковому періоді продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

ПН - прибуток, одержаний від реалізації у розрахунковому періоді продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

Пб - прибуток, одержаний від реалізації у базовому періоді продукції, виготовленої без використання ОІВ (прибуток, що мав бути одержаний у розрахунковому періоді від реалізації такої ж кількості продукції, виготовленої без використання ОІВ), гривень;

АН – обсяг продукції, реалізованої у розрахунковому періоді, натуральних одиниць;

ЦН, Цб – ціна одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

СРН , СРб - собівартість реалізованої одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

86

КВН , КВб - питомі витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень/нат. од. продукції;

АВН , АВб - адміністративні витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

ВЗН , ВЗб - витрати на збут на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

ОВН ,ОВб - інші операційні витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень.

Якщо використання ОІВ призводить до зміни витрат підприємства, а ціна продукції при цьому не змінюється (Цб = Цн), то формула (5.6.) набуває такого вигляду

ВН , Вб - витрати підприємства на виготовлення і реалізацію

одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень.

У разі, коли ціна і витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції не змінюються, формула (5.6.) набуває такого вигляду

У разі створення нових технологій, засобів механізації та автоматизації виробництва на базі ОІВ приріст прибутку у розрахунковому періоді визначається за формулою

ВБ , ВН - витрати підприємства на виготовлення і реалізацію

одиниці продукції при використанні відповідно базового і нового тех. процесу, гривень;

КПБ , КПН - питомі (на одиницю витрат) капітальні вкладення

відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень/нат. од. продукції;

87

ВЕБ , ВЕН - питомі експлуатаційні витрати на одну машину

(прилад тощо) відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень/рік;

КСБ, КСН - питомі супутні капітальні вкладення відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;

Ан - - кількість виготовлення нових засобів виробництва у розрахунковому періоді, штук.

Приклад 2: Визначити приріст річного прибутку від застосування однієї нової машини за такими вихідними даними:

Підставивши значення цих показників у формулу (1.10.), одер-

жимо:

ПР ={172×(2520)×[(120 +0,15)](125 +0,15)+

×[(25 20)×80 −90]/(125×0,15)+0,15×

×[(2520)×36 −48](120 +0,15)−190}×1 = 60,8 (млн.грн.)

У разі створення на базі ОІВ нових предметів праці (матеріалів, інструментів тощо) приріст прибутку у розрахунковому періоді визначається за формулою

ЦБ, ЦН – ціна відповідно базового і нового предметів праці за одиницю (кг, м, л тощо) продукції, гривень;

УБ, УН – витрати відповідно базового і нового предмета праці на виготовлення одиниці продукції, нат. одиниць (кг, м, мл тощо);

ВПБ, ВПН – поточні витрати на виготовлення одиниці продукції відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;

89

МР – річний обсяг виробництва нового предмета праці, нат. одиниць (шт., кг, мл тощо).

Приклад 3: Визначити приріст річного прибутку від випуску на базі ОІВ нового предмета праці (матеріалу) за такими вихідними даними:

Підставивши значення цих показників у формулу (1.11.), одер-

жимо:

ПР = {18×30 25 +[(30 25)×190 −200]25 +0,12×

×[(30 25)×210 −240]25 −20}×380000 =1055,488 (млн.грн.)

Якщо продукція в цілому є втіленням одного чи декількох захищених в Україні ОІВ, то весь приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається рівним прибутку, одержаному від використання цього (цих) ОІВ.

ПВ – прибуток, одержаний від використання одного чи декількох ОІВ, гривень;

ПР – приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від введення в оборот продукції, що містить один чи декілька ОІВ, гривень.

Якщо продукція частково є втіленням одного чи декількох захищених в Україні ОІВ, то частка прибутку, що припадає на долю конкретного і-го ОІВ, у загальному прирості прибутку, одержаного у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається за формулою

90

ПВі - прибуток, що припадає на долю і-го ОІВ, гривень;

ПР - приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від

введення в оборот продукції, що містить ОІВ, гривень;

КВі - коефіцієнт, який визначає частку прибутку і-го ОІВ у загальному прирості прибутку.

і = 1, 2, 3, ... n – кількість захищених ОІВ у продукції.

Коефіцієнт КВі може бути визначений на базі виробничопромислових показників продукції, методом експертної оцінки та змішаним методом.

Визначення коефіцієнта КВі на базі виробничо-промислових показників проводиться за формулою

ЕВі – значення показника, пов’язаного з усіма ознаками винаходу, корисної моделі, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції тощо;

Е – значення показника, пов’язаного з об’єктом у цілому.

Такими показниками можуть бути: собівартість реалізованої продукції, ціна, маса, продуктивність, потужність тощо.

Якщо на підприємстві відсутня база для порівняння (освоєно цілком нову для підприємства продукцію, відсутні облікові документи за базовий період тощо), то частка прибутку, яка припадає на долю ОІВ, використаного у цій продукції, визначається за формулою

ПВ - частка прибутку, яка припадає на долю ОІВ, гривень;

ПР - прибуток, одержаний від введення в оборот продукції, що

містить ОІВ, гривень;

КН - коефіцієнт новизни ОІВ;

91

К Пе - коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту.

Коефіцієнт новизни ОІВ визначається як відношення частини собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки формули винаходу (відмінні ознаки раціоналізаторської пропозиції, корисної моделі, промислового зразка тощо), до собівартості реалізованої продукції згідно з формулою

CВО - частина собівартості реалізованої продукції, що припадає на відмінні ознаки ОІВ, гривень;

CР - собівартість реалізованої продукції, гривень.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту КПе визначається згідно з таблицею 1.3.

Таблиця 1.3.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту КПе

Капітальні вкладення на створення та введення в оборот ОІВ включають витрати на створення ОІВ (витрати на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи) та підготовку виробництва до використання ОІВ.

92

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом календарного року до і після впровадження ОІВ, то такі вкладення є разовими.

Питомі капітальні вкладення на одиницю продукції у такому разі визначаються за формулою

К - питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, гри-

вень;

КВ - разові капітальні вкладення, гривень;

А - обсяг випуску продукції у даному році, нат. одиниць.

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом кількох років, то при визначенні прибутку слід врахувати фактор часу за формулою

E - нормативний коефіцієнт приведення (норма дисконту);

t – число років, що розділяють витрати і результати, визначається за формулою

Т – порядковий рік освоєння ОІВ, рахуючи від дати початку розрахункового року (періоду);

ni - рік здійснення інвестицій.

Величина коефіцієнта приведення Е (норма дисконту, коефіцієнт ефективності капітальних вкладень), як правило, вибирається рів-

ним 0,1.

Значення коефіцієнта αt для різних значень t до і після надання розрахункового року та Е=0,1 наведено у таблиці 1.4.

93

Підприємство, відповідно до чинних законодавчих актів України та планованого терміну окупності витрат на ОІВ, може встановлювати й інші значення коефіцієнта Е, але не менше 0,1 і не більше встановлених законодавством розмірів.

Якщо тривалість розрахункового періоду менше одного року (півроку, квартал, місяць), то при визначенні прибутку коефіцієнт ЕН необхідно помножити на відповідний коефіцієнт (0,5; 0,25 чи 0,083).

З метою врахування інфляційних процесів, при визначенні прибутку, коефіцієнт Е необхідно помножити на поправний коефіцієнт Кінф, який визначається за формулою

Іt – індекс інфляції розрахункового періоду (року);

Іt-1 – індекс інфляції попереднього року.

Приведення по фактору часу до розрахункового періоду витрат і результатів, здійснюваних і одержуваних до і після розрахункового року (періоду) здійснюється таким шляхом:

1. Витрати і результати, здійснені і отримані до розрахункового періоду (періоду) використання ОІВ, помножуються на коефіцієнт приведення і підсумовуються за формулою

94

КТД - сумарні капітальні вкладення, здійснені і приведені до розрахункового року (періоду), гривень;

КВ - капітальні вкладення року Т, гривень.

2.Витрати і результати, здійснювані і одержувані після початку використання ОІВ, діляться на коефіцієнт приведення і сумуються за формулою

n=1

КТП - капітальні вкладення, здійснені після і приведені до розрахункового року (періоду), гривень.

3. Сумарні капітальні вкладення КT , приведені до розрахункового року (періоду), визначаються за формулою

Приклад 4: На створення і впровадження винаходу, використання якого почалося у 1994 році, було здійснено капітальних вкладень (умовно): 1990 р. – 10000

грн., 1991 р. – 20000 грн., 1992 р. – 0, 1993 р. – 100000 грн., 1994 р. – 50000 грн., 1995 р. – 50000

грн., 1996 р. – 20000 грн. Визначити сумарні приведені капітальні вкладення:

а) з метою оцінки у 1994 році результатів використання винаходу;

б) з метою визначення прибутку від використання винаходу за

1996 рік.

Визначимо КТД і КТП

КТД(а) =10000 х (1+0,1)4-1+20000 х (1+0,1)3-1+0 х (1+0,1)2-1+100000 х (1+0,1)1-1 = =10000 х 1,13 + 20000 х 1,12 + 0 х 1,11 + 100000 х 1,10 = 10000 х 1,3310 + +20000 х 1,2100 + 0 х 1,1 + 100000 х 1 = 137510 (грн.),

КТД(б) = 10000 х (1+0,1)6-1 + 20000 х 1,15-1 + 0 х 1,14-1+100000 х 1,13-1+ 50000 х х1,12-1 + 50000 х 1,11-1 = 10000 х 1,7716 + 20000 х 1,4641 +

0 х 1,3310 + 10000 х х 1,21 + 50000 х 1,1 + 50000 х 1 = 242998 (грн.),

КТП(а) = 50000/(1+0,1)1-1 + 50000/(1+0,1)2-1 + 20000/(1+0,1)3-1 = 50000/1,10 = 50000/1,11 + 20000/1,12 = 50000 + 45454,5 + 18181,8 = 113636,3 (грн.)

95

КТП(б) = 20000/(1+0,1)1-1 =20000 (грн.).

Визначаємо КТ КТ(а) = КТД(а) + КТП(а) = 137510 + 113636,3 = 251146,3 (грн.).

КТ(б) = КТД(б) + КТП(б) = 242998 + 20000 = 262998 (грн.).

Поточні витрати і результати враховуються без приведення по фактору часу.

При визначенні ціни в нашому розрахунку пропонується вста-

новити:

1. Лімітну ціну (або розрахункова /теоретична/ ціна) – найменшу ціну, яка забезпечує рентабельність виробництва даної продукції. Визначається за формулою

В - витрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці продукції, гривень;

ПН - нормативний прибуток, гривень;

PН - норматив рентабельності виробництва.

Лімітна ціна, або розрахункова (теоретична) ціна, використо-

вується при складанні бізнес-плану на створення нової продукції, при виборі варіанту на впровадження у виробництво найбільш перспективної нової продукції, при проведенні вартісної оцінки ОІВ, при укладанні ліцензійного договору, договору про розмір винагороди автору(ам) ОІВ тощо.

Конкурентоспроможна або ринкова ціна (ЦКС) або (ЦР) – це ці-

на, за якою продукція або її частина реалізується на ринку. Вживається для визначення фактично одержаного у розрахунковому періоді прибутку від введення в оборот продукції, виготовленої із застосуванням ОІВ.

Як бачимо, ефект – це є прибуток або абсолютний розмір отриманого (очікуваного) результату при використанні ОІВ.

Ефективність – це рентабельність, яка визначається співвідношенням отриманого прибутку (результату) при використанні ОІВ до бази, якою може бути собівартість реалізованої продукції з використанням ОІВ або витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції з використанням ОІВ.

Рентабельність продукції, отриманої з використанням ОІВ, визначається за формулою

96

РР - рентабельність продукції, отриманої з використанням ОІВ,

%;

ПР – прибуток або приріст прибутку, одержаного від реалізації продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

В – витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень.

Окрім показників результатів використання ОІВ можуть визначитися і показники соціального ефекту, які мають істотний вплив на загальні витрати підприємства і, тим самим, на його прибуток.

1. Економія витрат від зниження виробничого травматизму визначається за формулою

ЕТР - економія витрат підприємства від зниження травматизму,

гривень;

Трч - зменшення витрат робочого часу через тимчасову непрацездатність, людино-днів;

ЗД - середньоденна заробітна плата одного працівників, гри-

вень.

2. Економія витрат підприємства від зниження плинності кадрів внаслідок поліпшення умов праці визначається за формулою

ЕПК - економія витрат внаслідок зниження плинності кадрів,

гривень;

ЧВ - кількість робітників, які вивільняються у разі впровадження ОІВ, чоловік/рік;

РП - витрати на залучення та підготовку кадрів, що припадають на одного працівника, гривень;

КПК - коефіцієнт плинності кадрів.

97

3. Економія витрат підприємства на додаткові відпустки та доплати за скорочений робочий час на важких та шкідливих роботах, що ліквідуються внаслідок впровадження ОІВ, визначається за формулою