Частина II.

Оцінка інтелектуальної власності

ВСТУП

Одним з феноменів кінця ХХ сторіччя стала масова поява на ринку нового виду товару - об'єктів права інтелектуальної власності. До них відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, технології, комерційна таємниця, інформаційні бази даних, комп'ютерні програми і багато інших результатів технічної та художньої творчості людини.

За даними Всесвітньої організації інтелектуальної власності щорічний відносний приріст обсягу світової торгівлі правами на об'єкти права інтелектуальної власності значно перевершує такий приріст для традиційних товарів: 1990 р. – 59,1; 1997 р. – 109,3; 2000 р. – 150,1

млрд. дол. США. Без перебільшення можна говорити про те, що у сучасному світі інтелектуальна власність є першопричиною та основним рушійним чинником, що забезпечує конкурентоспроможність товарів, фірм і навіть держав на ринку товарів і послуг, а, отже, сприяє зростанню їхньої економічної могутності.

У процесі переходу від планової економіки до ринкової в Україні кардинально змінилося ставлення до інтелектуальної власності. Якщо в умовах планової економіки виключне право на об'єкти інтелектуальної власності належало державі, то тепер, відповідно до Конституції України, воно належить, у першу чергу, тому, чиєю творчою працею ці об'єкти створені, тобто творцеві (авторові, винахідникові).

Україна володіє порівнянним із розвиненими країнами потенціалом об'єктів інтелектуальної власності, проте значно поступається цим країнам у їхньому комерційному використанні. Для подолання відставання необхідно ввести об'єкти інтелектуальної власності до господарського обігу, створити для них цивілізований ринок.

Одним із ключових моментів на шляху перетворення прав на об'єкти права інтелектуальної власності на товар є їхня оцінка, оскільки вартість (ціна) є фундаментальною властивістю товару.

Оцінка є необхідною на всіх стадіях життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності: у процесі його створення, правової охорони, захисту і комерціалізації.

Згідно із Міжнародними стандартами оцінки оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності здійснюється з метою визначення:

244

-оподатковуваної бази майна фірми;

-вартості інтелектуальної власності, що вноситься до статутного фонду;

-вартості виключних прав, переданих на підставі договору про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності;

-розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно із чинним законодавством власникові інтелектуальної власності за порушення його виняткових (майнових) прав.

На практиці виникають й інші ситуації, у яких необхідна оцінка. Так, з 1 січня 2001 року Україна перейшла на міжнародну систему бухгалтерського обліку. Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" права на торговельні марки, права на інші об'єкти промислової власності, авторські і суміжні права є нематеріальними активами, які підлягають оцінці та постановці на бухгалтерський облік. Оцінка необхідна також під час приватизації, при створенні спільних підприємств і в багатьох інших випадках.

Із прийняттям у 2001 році Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні" [2] було закладено фундамент для оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності. Разом із тим, ще не створені підзаконні акти: положення, правила, методики, стандарти, які б дозволили внести визначеність у процес оцінки такого складного об'єкта, як майнові права на об'єкти права інтелектуальної власності. З підзаконних актів можна відзначити лише Національний стандарт № 1 "Загальні основи оцінки майна і майнових прав" [68].

На сьогоднішній день є ряд монографій, які присвячені оцінці прав на об'єкти інтелектуальної власності. Насамперед, це праці: А.Н. Козирєва [4], Н.В. Линника та ін. [70], Глена М. Десмонда та Річарда Е. Келлі [71], а також науковий збірник [72] під ред. А.Б. БутнікаСіверського і А.Д. Святоцького. Проте жодна з них не містить системного аналізу теоретичних, методичних і практичних відомостей, які б дозволили після їхнього вивчення здійснити весь комплекс робіт з оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності. Відсутні також підручники і навчальні посібники з даного питання, за винятком [73].

Метою цієї частини підручника є формування цілісної системи теоретичних, методичних і прикладних основ оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що дозволяють майбутньому фахівцеві з єдиних позицій підійти до вирішення практичних завдань.

Частина "Оцінка прав на об'єкти інтелектуальної власності" є складовою частиною економіки інтелектуальної власності, а також сполучною ланкою між дисциплінами правового блоку, у навчальному плані

245

спеціальності "Інтелектуальна власність", і дисциплінами, у яких розглядаються питання комерціалізації прав на об'єкти інтелектуальної власності.

У результаті вивчення цієї частини підручника студент повинен знати: підходи до оцінки і методи оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності; критерії визначення ефективності інвестиційних проектів; природу ризиків, пов'язаних із комерціалізацією прав на об'єкти інтелектуальної власності; правила і процедуру оцінки прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Він повинен уміти: вибирати базу оцінки; визначати ефективність інвестиційного проекту, в основі якого лежить об'єкт права інтелектуальної власності; проводити аналіз вихідних даних, у тому числі стану ринку і характеристик об'єктів права інтелектуальної власності; виконувати фінансовий аналіз; вибирати підходи до оцінки і методи оцінки об'єктів права інтелектуальної власності; визначати ставки роялті та дисконту; розраховувати вартість прав на об'єкти права інтелектуальної власності; оформляти звіт про оцінку.

246