1.Визначення найважливіших чинників, які впливають на країновий ризик.

2.Вибір методу кількісної оцінки ризику для даної країни.

3.Визначення методу обліку країнового ризику в процесі оцінки підприємства.

Етап 1. Визначення факторів країнового ризику. На першому етапі оцінки величини країнового ризику відбувається вибір методу, за допомогою якого визначаються фактори, які повинні бути включені до аналізу країнового ризику.

Фактори країнового ризику, як правило, можуть бути віднесені до того або іншого класу ризику (наприклад, до політичного, організа- ційно-господарського, фінансового або макроекономічного ризику).

Для оцінки країнового ризику, у першому наближенні, можуть бути прийняті наступні рекомендації:

1.Додати до раніше знайденої ставки дисконту 5% за додатковий ризик для країн із помірним рівнем ризику або 10% для країн із високим рівнем ризику;

2.Збільшити ставки дисконту, розраховані для Західної Європи, на 30% для нових індустріальних країн, і на додаткові 20% (тобто на 50%) для інших країн, що розвиваються.

Оскільки компанія KSB перебуває в країні із помірним рівнем ризику, премія за ризик становить 5%.

Скориставшись сформульованими вище рекомендаціями, ми одержимо, що скорегована з обліком країнового ризику величина ставки дисконту для KSB перебуває в інтервалі від 22 до 23%. Отже, на основі проведеного аналізу всіх факторів і обставин ми можемо зробити висновок, що ставка дисконту грошового потоку для власного капіталу компанії KSB після сплати податків становить від 22 до 23%.

4.3. Визначення ставки роялті

4.3.1.Зв'язок між роялті і ставкою роялті

Для визначення вартості прав на ОІВ, переданих за ліцензійною угодою, найчастіше застосовують метод "роялті". Під роялті розуміють суму виплат ліцензіата ліцензіарові у вигляді компенсації за передачу прав на ОІВ. Дійсна вартість роялті визначається за формулою:

301

де PV – дійсна вартість грошових потоків роялті або просто роялті, грн.;

Ct – очікувані грошові потоки роялті в період t, грн.; t – час (періоди), років;

Rt – ставка роялті в періоді t, %.

Таким чином, величина роялті є прямо пропорційною ставці роялті. На розмір ставки роялті ( Rt ) впливає ряд обставин:

-вид грошового потоку Ct (дохід, прибуток);

-технічна цінність об'єкта ліцензії;

-економічна ефективність;

-стадія розробки і готовність до промислового використання;

-вид продукції і обсяг продажів;

-наявність і об'єкт патентного захисту;

-обсяг прав, що передається за ліцензією;

-обсяг технічної документації;

-наявність ноу-хау;

-обсяг інжинірингового супроводу;

-кон'юнктура ринку;

-конкурентні пропозиції.

4.3.2.Визначення ставки роялті для орієнтовних розрахунків

Розмір ставок роялті за даними спеціальної літератури коливається від 0,5 до 14%. Для орієнтовних розрахунків звичайно приймається значення 5%.

При цьому, за невеликих обсягів виробництва ставка роялті може становити 7-10%, а за більших – від 1 до 4% [78].Відомо також, що якщо продукт дуже дорогий і обсяги його виробництва незначні, то став-

302

ка роялті може становити від 10 до 15% і, навпаки, за дуже великих обсягів виробництва і низької рентабельності ставка роялті може становити менше 1% від продажу [77,79].

4.3.3. Визначення ставки роялті в залежності від виду продукції і обсягу продажів

Найчастіше в розрахунках застосовують так звані стандартні ставки роялті, які можна визначити за таблицями, складеними для різних галузей промисловості і видів продукції, наприклад, за табл. 2.8, 2.9.

Таблиця 2.8

Стандартні ставки роялті за галузями промисловості від валового

304

При користуванні таблицями максимальне значення ставки роялті варто приймати для продукції, виробництво якої носить індивідуа-

305

льний або дрібносерійний характер, а мінімальне значення - для продукції масового виробництва.

Відзначимо, що з 1976 р. Міністерство зовнішньої торгівлі і промисловості Японії стало представляти узагальнену інформацію про ставки роялті приблизно по 50 галузям і товарним групам у Щорічній доповіді про імпорт технологій. Ця інформація дозволяє стежити за динамікою зміни розмірів ставок роялті в окремих галузях і щодо окремих груп товарів.

4.3.4. Розрахунок ставки роялті за величиною рентабельності виробництва і частки ліцензіара у прибутку ліцензіата

У випадку, коли фінансові показники виробництва відомі, ставка роялті може бути визначена більш надійно за рівнянням [77]:

Д– частка ліцензіара у прибутку ліцензіата, %;

Р– рентабельність підприємства, що виробляє і реалізує продукцію за ліцензією, %;

P = ПС 100 ,

де П – прибуток ліцензіата від виробництва і реалізації продукції за ліцензією, грн.;

С – собівартість продукції, грн.

Частка ліцензіара (Д) у прибутку ліцензіата від виробництва і реалізації продукції залежить від обсягу переданих прав, ступеня готовності об'єкта ліцензії до промислового виробництва, наявності патентної охорони, які визначають значення імовірності одержання ліцензіатом прибутку від використання предмета ліцензії.

Частка ліцензіара у прибутку ліцензіата перебуває, як правило, у діапазоні від 10 до 50%. Якщо предмет ліцензії ще не готовий до промислового або комерційного використання, а основну цінність являє передане за ліцензійною угодою право користування (невиняткова ліцензія), то Д=10 – 20%. А за виключної ліцензії (передача всіх прав) і готовності винаходу до виробництва, частка ліцензіара може становити 35 –

306