Відзначимо, що вибір мети оцінки надалі багато в чому визначає вибір підходу, методу і методики для оцінки вартості прав на об'єкт інтелектуальної власності.

5.1.4.Вибір бази оцінки

5.1.4.1.Загальні положення

Під базою оцінки будемо розуміти вид вартості, що визначається в конкретній ситуації залежно від мети оцінки і характеристики прав на об'єкт інтелектуальної власності [66], хоча в нормативному документі [3] база оцінки визначається як комплекс методичних підходів, методів і оціночних процедур, які відповідають даному виду вартості майна.

Економісти обговорюють поняття вартості не одне сторіччя, створюючи всі нові теорії і вчення. Не заглиблюючись особливо в теорію вартості, розглянемо основні принципи, необхідні для розуміння економічної суті визначень вартості, використовуваних при оцінці.

Крім розглянутих у підрозділі 2.1 понять ринку, вартості, ціни, розглянемо ще деякі поняття, необхідні для розуміння сутності видів вартості.

Умовою виникнення вартості є юридична можливість передачі прав власності. Якщо об'єкт не можна передати в обмін на який-небудь еквівалент, поняття вартості не реалізується.

Вартість є оцінкою цінності товару або послуги в конкретний момент часу і відображає ринковий погляд на вигоду, яку має власник товару або послуги.

Важливу роль при визначенні вартості відіграє спосіб використання об'єкта оцінки. Найбільш ефективне використання визначається як найбільш імовірне використання активу, що належним чином виправдане, юридично припустиме, фінансово здійсненне і за якого оцінка цього активу дає максимальну величину вартості. Використання об'єкта оцінки, не дозволене законом або фізично неможливе, не може розглядатися як найбільш ефективне.

Незважаючи на деякі розбіжності у формулюваннях і номенклатурі видів вартості не лише в окремих країнах (що обумовлено особливостями національних законодавств), але й на рівні міжнародних професійних організацій, можна із достатньою впевненістю сказати, що змістове наповнення визначень основних видів вартості розуміється цілком однозначно.

До основних видів вартості, використовуваних при оцінці ОІВ, відносяться [66]:

314

-ринкова вартість;

-вартість на відкритому ринку;

-вартість при існуючому використанні;

-розрахункова вартість реалізації;

-розрахункова вартість обмеженої реалізації;

-залишкова вартість заміщення;

-вартість оренди на відкритому ринку;

-розрахункова майбутня вартість оренди;

-утилізаційна вартість;

-вартість для страхування;

-інвестиційна вартість.

Кожний із перерахованих видів вартості має свою сферу застосування і обмеження. Розглянемо послідовно перераховані види вартості, звертаючи особливу увагу на формулювання визначень і наступні коментарі. При цьому зазначимо, що стандарти більшості професійних співтовариств вимагають від оцінювача при написанні звіту не лише обов'язкового формулювання визначення застосовуваного виду вартості, але також і формулювання відповідних коментарів до нього, що розкривають зміст кожного поняття.

Нижче наведені види вартості, у згідно зі Стандартами Міжнародного Комітету Оцінки (IVSC).

5.1.4.2. Ринкова вартість

Ринкова вартість (Market Value) – це розрахункова сума, за якої власність варто обмінювати на дату оцінки між готовим купити покупцем і готовим продати продавцем у комерційній угоді після належного маркетингу, під час якого кожна зі сторін діяла компетентно, розважливо і без примусу [66].

Концепція ринкової вартості відображує колективне сприйняття та дії учасників ринку і є основою для оцінки більшості ресурсів економіки ринкового типу як основного виду вартості. Більшість інших видів вартості є окремим випадком ринкової вартості, що враховує ті або інші обмеження.

Часто ринкову вартість ототожнюють зі справедливою варті-

стю, хоча це і не одне й те саме. На відміну від ринкової вартості справедлива вартість у бухгалтерському обліку припускає продаж, що може відбутися за обставин і умов, відмінних від тих, які переважають на від-

315

критому ринку. Термін "справедлива вартість" використовується також у випадках судових розглядів із врегулювання прохань сторін, які сперечаються.

Прокоментуємо визначення – ринкова вартість.

Ринкова вартість визначається як найбільш імовірна обґрунтовано досяжна ціна на ринку на дату оцінки. Це максимальна ціна, обґрунтовано досяжна продавцем, і мінімальна ціна, обґрунтовано досяжна покупцем.

Оцінка ринкової вартості не передбачає збільшення або зменшення розрахункової ціни в силу спеціальних умов або обставин, таких як нетипове фінансування, обтяження договорами про продаж, факторів, що вимагають спеціальних поступок, зроблених ким-небудь, пов'я- заних із цим продажем.

"…власність варто обмінювати…"–мається на увазі той факт,

що вартість власності є розраховуваною сумою, , а не заздалегідь визначеною або дійсною продажною ціною. Це ціна, на основі якої, відповідно до очікувань ринку, варто укладати в день оцінки угоду, яка відровідає всім іншим елементам визначення ринкової вартості.

"...на дату оцінки..." – означає, що розрахункова ринкова вартість відноситься до конкретного моменту часу. Оскільки ринки і ринкові умови можуть мінятися, розрахункова вартість може бути некоректною або неприйнятною в інший період часу. Сума оцінки відіб'є реальний стан ринку і обставини на чинну дату оцінки, а не на минулу або майбутню дату. Визначення також допускає одночасний обмін і завершення угоди купівлі-продажу без зміни ціни.

"... між готовим купити покупцем..." – відноситься до особи, у

якої є мотиви купити, але яку не примушують до цього. Цей покупець не дуже бажає і не сповнений рішучості купувати за будь-якою ціною. Він купує із урахуванням існуючих реалій і очікувань ринку, а не виходячи з уявного або гіпотетичного ринку, на існування якого неможливо розраховувати. завбачливий покупець не став би платити вищу ціну, ніж та, якої вимагає ринок.

"... готовий продати продавець..." – не є той продавець, який готовий продати через своє завелике бажання або примус за будь-яку ціну. Він також не той, хто готовий дотримуватися ціни, що не вважається прийнятною на існуючому ринку. Готовий продати продавець має стимул продати власність на умовах ринку за кращу можливу ціну на відкритому ринку після належного маркетингу, якою б ця ціна не була.

"... при комерційній угоді..." – має на увазі угоду між сторонами, які не мають спеціальних або особливих стосунків одна з одною (таких, наприклад, як відносини між материнською і дочірньою компаніями або

316

між власником власності і орендарем), які можуть зробити рівень ціни не характерним для ринку або підвищеним через елемент спеціальної вартості. Передбачається, що угода за ринковою вартістю має місце між не пов'язаними між собою сторонами, кожна із яких діє незалежно.

"... після належного маркетингу..." – означає, що власність бу-

де виставлена на ринок у найбільш підходящій формі, щоб здійснити її продаж за обґрунтовано досяжною ціною відповідно до визначення ринкової вартості. Тривалість періоду експозиції на відкритому ринку може коливатися залежно від ринкових умов, але вона повинна бути достатньою, щоб дозволити адекватному числу потенційних покупців звернути увагу на власність, що продається. Період експозиції на відкритому ринку має місце до дати оцінки.

"...під час якої сторони діяли компетентно, розважливо..." –

передбачається, що і готовий купити покупець, і готовий продати продавець – достатньо поінформовані про природу і характеристики власності, її реальне і потенційне використання, а також про стан ринку на дату оцінки. Передбачається, що кожний діє у власних інтересах компетентно і розважливо, щоб одержати кращу ціну в угоді.

Поняття "ринкова вартість" не може бути застосоване до неідентифіковуваних (невідокремлюваних) об'єктів інтелектуальної власності, які не можуть бути продані окремо від підприємства.

"... без примусу..." — означає, що обидві сторони зацікавлені в укладанні угоди, але жодну не змушують або не примушують проти бажання укласти її [66].

І нарешті, ринкова вартість розуміється як вартість власності, розрахована без обліку витрат і податків, пов'язаних із угодою купівліпродажу.

5.1.4.3. Вартість на відкритому ринку

Вартість на відкритому ринку (Open Market Value) — це уяв-

лення про найкращу ціну, за якої продаж права власності був би здійснений на дату оцінки за готівку за умови, що [66]:

-продавець готовий продати;

-даті оцінки передував достатній період (відповідно до характеру власності і стану ринку) для того, щоб провести належний маркетинг даного права власності, домовитися про ціну і умови й здійснити продаж;

-стан ринку, рівень вартостей та інші обставини на кожну дату обміну контрактами, що допускалася раніше, були тими самими, що і на дату оцінки;

317