- •Вступ
- •1.5. Ринкова рівновага та механізм її досягнення
- •1.6. Сутність та структура господарського механізму
- •1.7. Підприємництво та власність, її різновиди
- •1.8. Витрати виробництва, ціна та прибуток
- •1.9. Державне регулювання економіки
- •2.2. Сутність та економічний зміст інтелектуального капіталу
- •2.3. Класифікація видів інтелектуального капіталу за ознаками
- •3.1. Сутність та джерела інвестицій
- •3.2. Інноваційна діяльність в сфері інтелектуальної економіки
- •3.3. Інноваційна модель розвитку економіки та її стратегія
- •3.4. Міжнародний рух капіталу та економічна інтеграція
- •4. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •4.2. Корпоративні трансакції та корпоративні права
- •4.3. Інтелектуальна власність як складова активів, її ознаки
- •4.6. Економічний аналіз нематеріальних активів
- •5.1. Фінанси в системі економічних відносин
- •5.4. Фінансова політика нематеріальних активів
- •5.5. Облікова політика нематеріальних активів.
- •6.1 Принципи побудови та організації бухгалтерського обліку об’єктів нематеріальних активів
- •6.2. Система рахунків бухгалтерського обліку
- •7.1. Вимоги до проведення амортизації нематеріальних активів
- •7.2. Методи амортизації нематеріальних активів
- •7.3. Переоцінка нематеріальних активів
- •8.1. Безоплатне одержання та передача нематеріальних активів
- •8.2. Внесення нематеріальних активів до Статутного капіталу
- •8.4. Продаж нематеріальних активів
- •8.5. Бухгалтерський облік роялті
- •9. МЕХАНІЗМ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
- •9.3. Комерціалізація інтелектуальної власності та її механізм
- •10. ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ
- •10.1 Визачення
- •10.3. Операції придбання нематеріальних активів на корпоративних умовах та на умовах здійснення спільної діяльності
- •10.5. Операції придбання нематеріальних активів, що не передбачають передачі права власності на таке майно та на умовах подальшої реалізації їх іншим особам
- •10.6. Операції з продажу нематеріальних активів
- •ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО ЧАСТИНИ І
- •ВСТУП
- •1. ПОНЯТТЯ РИНКУ, ВАРТОСТІ, ЦІНИ
- •1.1. Поняття ринку
- •1.2. Вартість
- •1.3. Ціна та її формування
- •1.3.1. Формування рівноважної ціни
- •1.3.2. Оцінка знизу і оцінка зверху
- •1.4. Зміна вартості грошей у часі
- •1.4.1. Основні закони фінансів
- •1.4.2. Техніка розрахунку дійсної вартості
- •1.4.2.1. Формула дисконтованого грошового потоку
- •1.4.2.2. Дійсна вартість нескінченного потоку постійних платежів
- •1.4.3. Складний відсоток і періодичність платежів
- •Простий відсоток
- •Складний відсоток
- •2.1. Право на об'єкти інтелектуальної власності
- •3. ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ І МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
- •3.1. Підходи до оцінки
- •3.1.1. Загальна характеристика підходів
- •3.1.2. Витратний підхід
- •3.1.3. Порівняльний підхід
- •3.1.4. Дохідний підхід
- •3.2.1. Зв'язок між підходами і методами оцінки
- •3.2.2. Метод прямого відновлення
- •3.2.3. Метод заміщення
- •3.2.4. Метод фактичних витрат
- •3.2.5. Метод приведених витрат
- •3.2.6. Метод порівняння продажів
- •3.2.7. Метод прямої капіталізації доходу
- •3.2.8. Метод дисконтування грошових потоків
- •3.2.9. Метод надлишкового прибутку
- •3.2.10. Метод роялті
- •3.2.11. Метод звільнення від роялті
- •4.1. Оцінка ризиків
- •4.1.1. Поняття невизначеності та ризику
- •4.1.2. Аналіз чутливості
- •4.1.3. Аналіз сценаріїв
- •4.1.4. Імітаційне моделювання Монте-Карло
- •4.2. Визначення ставки дисконту
- •4.2.1. Сутність дисконтування
- •4.2.2. Модель оцінки капітальних активів (САРМ)
- •4.2.3. Кумулятивний підхід
- •4.2.4. Поправка на країновий ризик
- •4.3. Визначення ставки роялті
- •4.3.1. Зв'язок між роялті і ставкою роялті
- •4.3.2. Визначення ставки роялті для орієнтовних розрахунків
- •4.3.5. Приклад розрахунку ставки роялті
- •5.1. Загальний порядок оцінки
- •5.1.1. Алгоритм оцінки
- •5.1.2. Ідентифікація предмета оцінки
- •5.1.3. Визначення мети оцінки
- •5.1.4. Вибір бази оцінки
- •5.1.4.1. Загальні положення
- •5.1.4.2. Ринкова вартість
- •5.1.4.3. Вартість на відкритому ринку
- •5.1.4.4. Вартість при існуючому використанні
- •5.1.4.5. Розрахункова вартість реалізації
- •5.1.4.6. Розрахункова вартість обмеженої реалізації
- •5.1.4.7. Залишкова вартість заміщення
- •5.1.4.8. Вартість оренди на відкритому ринку
- •5.1.4.9. Розрахункова майбутня вартість оренди
- •5.1.4.10. Утилізаційна вартість
- •5.1.4.11. Вартість для страхування і оподаткування
- •5.1.4.12. Інвестиційна вартість
- •5.2. Оцінка прав на об'єкти промислової власності
- •5.2.1. Оцінка прав на винаходи і корисні моделі
- •5.2.1.1. Оцінка на базі витратного підходу
- •5.2.1.2. Порівняльний підхід
- •5.2.1.3. Дохідний підхід
- •5.2.2. Оцінка прав на промисловий зразок
- •5.2.3. Оцінка прав на торговельну марку
- •5.2.4.1. Нормативно-правова база оцінки
- •5.2.4.2. Формули для розрахунку вартості прав
- •5.2.4.4. База роялті
- •5.2.4.5. Ставка роялті
- •5.2.4.6. Оцінка прав на програми для ЕОМ
- •6.1.1. Поняття гудвіла
- •6.1.2. Оцінка гудвілу
- •6.2.1. Людський капітал як об'єкт оцінки
- •6.2.2. Кількісна оцінка інтелекту
- •7. ОЦІНКА ПРЕДМЕТА ЛІЦЕНЗІЇ
- •7.1. Ліцензія і ціна ліцензії
- •7.2. Фактори, що визначають ціну ліцензії
- •7.3. Види ліцензійних платежів
- •7.4. Визначення ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата
- •7.4.1. Формула для розрахунку
- •7.5. Визначення ціни ліцензії за методом роялті
- •7.5.1. Формула для розрахунку ціни ліцензії
- •7.5.2. Розрахунковий термін дії ліцензії
- •7.5.3. Визначення величини грошових потоків
- •7.6. Визначення ціни ліцензії у вигляді паушального платежу
- •8.1. Завдання аналізу
- •8.2. Критерії економічної ефективності
- •8.3. Чиста дійсна вартість (NPV)
- •8.4. Період окупності (PBP)
- •2.8.5. Внутрішня норма віддачі (IRR)
- •8.6. Індекс прибутковості (PI)
- •8.7. Середній дохід на чистий капітал (BRR)
- •9.1.3. Міжнародні стандарти оцінки
- •9.1.4. Європейські стандарти оцінки
- •9.2. Суб'єкти оціночної діяльності
- •9.3. Основи проведення оцінки
- •9.3.1. Випадки проведення оцінки
- •9.3.2. Підстави для проведення оцінки
- •9.4. Етапи проведення оцінки
- •9.4.2. Аналіз ринку, до якого відноситься об'єкт оцінки
- •9.4.5. Складання і передача замовникові звіту про оцінку
- •9.4.5.2. Рекомендації з оформлення звіту про оцінку
- •9.4.5.3. Рецензування звіту (акту) про оцінку прав на ОІВ
3. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА – СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ
3.1. Сутність та джерела інвестицій
Економічна діяльність окремих господарських суб’єктів і країни в цілому характеризуються обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін “Інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. В більш поширеному трактуванні - інвестиції визначають як вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.
Джерелом приросту капіталу та рушійним мотивом здійснення інвестицій є отримуваний прибуток.
Це два процеси – вкладання капіталу і отримання прибутку, які можуть здійснюватися в різній часовій послідовності. При послідовному проходженні цих процесів прибуток отримується одразу після завершення інвестицій в повному обсязі. При паралельному їх проходженні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування. При інтегральному проходженні цих процесів між періодом завершення інвестицій і отриманням прибутку проходить деякий час.
Інвестиції на макрорівні – це вкладення у розвиток економічної системи. Інвестиції на рівні підприємств (мікрорівні) здійснюються у вигляді грошових засобів, цінних паперів (акцій), банківських вкладів в інтелектуальну власність, в основні і оборотні активи, майнові права тощо. Їх називають бухгалтерськими інвестиціями, оскільки вони охоплюють всі активи підприємства.
На відміну від інвестицій, капіталовкладення – це інвестиції в процесі відтворення основного капіталу і вкладення у розвиток оборотного капіталу..
Основними формами інвестицій є валові і чисті.
Валові інвестиції — загальний обсяг інвестованих засобів у відповідному періоді, спрямовані на нове будівництво, придбання засобів виробництва та на приріст товарно-матеріальних запасів.
Чисті інвестиції – сума валових інвестицій, зменшених на суму амортизаційних відрахувань у відповідному періоді.
Крім валових і чистих інвестицій розрізняють фінансові і реальні (матеріальні) інвестиції; за формою власності – приватні, колективні, державні, іноземні, мішані; за періодом інвестування – короткострокові і
56
довгострокові; за характером участі в інвестуванні – прямі і непрямі інвестиції; за регіональною ознакою – інвестиції всередині країни та інвестиції за кордоном.
Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації), які випускаються акціонерними компаніями та державою.
Якісними характеристиками реальних інвестицій є категорії “обсягу накопичення” та “норма накопичення”. Обсяг накопичення – це грошове вираження капіталовкладень, а норма накопичення – відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту чи валового внутрішнього продукту. Якісна характеристика накопичення визнача-
ється коефіцієнтом приросту капіталомісткості, який визначається як відношення валових інвестицій в основні фонди до приросту валового національного продукту за відповідний період часу. У розвинутих країнах світу норма накопичення в основні фонди, включаючи житло, становить, в середньому, від 40 до 60 %.
До основних джерел інвестиції відносяться:
1)Власні фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, заощадження трудового колективу, продаж частки активів та інше);
2)Залучення фінансових ресурсів, до яких відносяться засоби від продажу інвестиційних цінних паперів, пайові та інші надходження від фізичних та юридичних осіб, венчурний капітал;
3)Займані фінансові засоби, до складу яких входять кредити банків, кредити бюджетних установ, випуск боргових цінних паперів;
4)Бюджетні асигнування.
3.2.Інноваційна діяльність в сфері інтелектуальної економіки
Світовий досвіт економічного розвитку свідчить, що на сучасному етапі інноваційним технологіям немає альтернативи. Прискорений розвиток інноваційних процесів, який базується на ефективному використанні науково-технічного потенціалу, є основним фактором економічного зростання країни.
Відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” (2002 р.), інновації – це новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукти або послуги, а також організаційнотехнічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншо-
57
го характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.
В основу інноваційної діяльності покладена інноваційна політика, яка здійснюється на рівні держави (макрорівні) або на рівні підприємства (мікрорівні).
Головною метою державної інвестиційної політики є:
-орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;
-визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
-формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;
-створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;
-забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансо- во-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;
-ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у наукововиробничій сфері;
-здійснення заходів на підтримку міжнародної науковотехнологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;
-фінансова підтримка , здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;
-сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;
-інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;
-підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.
Об’єктами інноваційної діяльності є:
-інноваційні програми і проекти;
-нові знання та інтелектуальні продукти;
-виробниче обладнання та процеси;
-інфраструктура виробництва і підприємництва;
58
-організаційно-технічні вирішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру;
-сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;
-товарна продукція;
-механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути:
-фізичні і (або) юридичні особи України;
-фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав;
-особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які проводять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (комплект документів, який визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції).
Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:
-визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;
-формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;
-створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності:
-фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;
-стимулювання комерційних банків та інших фінансовокредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;
-підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.
Всфері інтелектуальної економіки відповідне місце займає інноваційна діяльність, вивчення якої є пріоритетним.
59