3. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ЕКОНОМІКА – СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ

3.1. Сутність та джерела інвестицій

Економічна діяльність окремих господарських суб’єктів і країни в цілому характеризуються обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін “Інвестиції” походить від латинського слова “invest”, що означає “вкладати”. В більш поширеному трактуванні - інвестиції визначають як вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.

Джерелом приросту капіталу та рушійним мотивом здійснення інвестицій є отримуваний прибуток.

Це два процеси – вкладання капіталу і отримання прибутку, які можуть здійснюватися в різній часовій послідовності. При послідовному проходженні цих процесів прибуток отримується одразу після завершення інвестицій в повному обсязі. При паралельному їх проходженні отримання прибутку можливе ще до повного завершення процесу інвестування. При інтегральному проходженні цих процесів між періодом завершення інвестицій і отриманням прибутку проходить деякий час.

Інвестиції на макрорівні – це вкладення у розвиток економічної системи. Інвестиції на рівні підприємств (мікрорівні) здійснюються у вигляді грошових засобів, цінних паперів (акцій), банківських вкладів в інтелектуальну власність, в основні і оборотні активи, майнові права тощо. Їх називають бухгалтерськими інвестиціями, оскільки вони охоплюють всі активи підприємства.

На відміну від інвестицій, капіталовкладення – це інвестиції в процесі відтворення основного капіталу і вкладення у розвиток оборотного капіталу..

Основними формами інвестицій є валові і чисті.

Валові інвестиції — загальний обсяг інвестованих засобів у відповідному періоді, спрямовані на нове будівництво, придбання засобів виробництва та на приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції – сума валових інвестицій, зменшених на суму амортизаційних відрахувань у відповідному періоді.

Крім валових і чистих інвестицій розрізняють фінансові і реальні (матеріальні) інвестиції; за формою власності – приватні, колективні, державні, іноземні, мішані; за періодом інвестування – короткострокові і

56

довгострокові; за характером участі в інвестуванні – прямі і непрямі інвестиції; за регіональною ознакою – інвестиції всередині країни та інвестиції за кордоном.

Фінансові інвестиції — це вкладення капіталу в цінні папери (акції, облігації), які випускаються акціонерними компаніями та державою.

Якісними характеристиками реальних інвестицій є категорії “обсягу накопичення” та “норма накопичення”. Обсяг накопичення – це грошове вираження капіталовкладень, а норма накопичення – відношення обсягу інвестицій до валового національного продукту чи валового внутрішнього продукту. Якісна характеристика накопичення визнача-

ється коефіцієнтом приросту капіталомісткості, який визначається як відношення валових інвестицій в основні фонди до приросту валового національного продукту за відповідний період часу. У розвинутих країнах світу норма накопичення в основні фонди, включаючи житло, становить, в середньому, від 40 до 60 %.

До основних джерел інвестиції відносяться:

1)Власні фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, заощадження трудового колективу, продаж частки активів та інше);

2)Залучення фінансових ресурсів, до яких відносяться засоби від продажу інвестиційних цінних паперів, пайові та інші надходження від фізичних та юридичних осіб, венчурний капітал;

3)Займані фінансові засоби, до складу яких входять кредити банків, кредити бюджетних установ, випуск боргових цінних паперів;

4)Бюджетні асигнування.

3.2.Інноваційна діяльність в сфері інтелектуальної економіки

Світовий досвіт економічного розвитку свідчить, що на сучасному етапі інноваційним технологіям немає альтернативи. Прискорений розвиток інноваційних процесів, який базується на ефективному використанні науково-технічного потенціалу, є основним фактором економічного зростання країни.

Відповідно до Закону України “Про інноваційну діяльність” (2002 р.), інновації – це новостворені (засновані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукти або послуги, а також організаційнотехнічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного та іншо-

57

го характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

Інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, яка зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг.

В основу інноваційної діяльності покладена інноваційна політика, яка здійснюється на рівні держави (макрорівні) або на рівні підприємства (мікрорівні).

Головною метою державної інвестиційної політики є:

-орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

-визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

-формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

-створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

-забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансо- во-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності;

-ефективне використання ринкових механізмів для сприяння інноваційній діяльності, підтримка підприємництва у наукововиробничій сфері;

-здійснення заходів на підтримку міжнародної науковотехнологічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та її просування на зовнішній ринок;

-фінансова підтримка , здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності;

-сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

-інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

-підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності.

Об’єктами інноваційної діяльності є:

-інноваційні програми і проекти;

-нові знання та інтелектуальні продукти;

-виробниче обладнання та процеси;

-інфраструктура виробництва і підприємництва;

58

-організаційно-технічні вирішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру;

-сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки;

-товарна продукція;

-механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.

Суб’єктами інноваційної діяльності можуть бути:

-фізичні і (або) юридичні особи України;

-фізичні і (або) юридичні особи іноземних держав;

-особи без громадянства, об’єднання цих осіб, які проводять в Україні інноваційну діяльність і (або) залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи запозичені кошти в реалізацію в Україні інноваційних проектів (комплект документів, який визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції).

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

-визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

-формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

-створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності:

-фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

-стимулювання комерційних банків та інших фінансовокредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

-підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Всфері інтелектуальної економіки відповідне місце займає інноваційна діяльність, вивчення якої є пріоритетним.

59