- •Вступ
- •1.5. Ринкова рівновага та механізм її досягнення
- •1.6. Сутність та структура господарського механізму
- •1.7. Підприємництво та власність, її різновиди
- •1.8. Витрати виробництва, ціна та прибуток
- •1.9. Державне регулювання економіки
- •2.2. Сутність та економічний зміст інтелектуального капіталу
- •2.3. Класифікація видів інтелектуального капіталу за ознаками
- •3.1. Сутність та джерела інвестицій
- •3.2. Інноваційна діяльність в сфері інтелектуальної економіки
- •3.3. Інноваційна модель розвитку економіки та її стратегія
- •3.4. Міжнародний рух капіталу та економічна інтеграція
- •4. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- •4.2. Корпоративні трансакції та корпоративні права
- •4.3. Інтелектуальна власність як складова активів, її ознаки
- •4.6. Економічний аналіз нематеріальних активів
- •5.1. Фінанси в системі економічних відносин
- •5.4. Фінансова політика нематеріальних активів
- •5.5. Облікова політика нематеріальних активів.
- •6.1 Принципи побудови та організації бухгалтерського обліку об’єктів нематеріальних активів
- •6.2. Система рахунків бухгалтерського обліку
- •7.1. Вимоги до проведення амортизації нематеріальних активів
- •7.2. Методи амортизації нематеріальних активів
- •7.3. Переоцінка нематеріальних активів
- •8.1. Безоплатне одержання та передача нематеріальних активів
- •8.2. Внесення нематеріальних активів до Статутного капіталу
- •8.4. Продаж нематеріальних активів
- •8.5. Бухгалтерський облік роялті
- •9. МЕХАНІЗМ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
- •9.3. Комерціалізація інтелектуальної власності та її механізм
- •10. ОПОДАТКУВАННЯ ОПЕРАЦІЙ З НЕМАТЕРІАЛЬНИМИ АКТИВАМИ
- •10.1 Визачення
- •10.3. Операції придбання нематеріальних активів на корпоративних умовах та на умовах здійснення спільної діяльності
- •10.5. Операції придбання нематеріальних активів, що не передбачають передачі права власності на таке майно та на умовах подальшої реалізації їх іншим особам
- •10.6. Операції з продажу нематеріальних активів
- •ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ДО ЧАСТИНИ І
- •ВСТУП
- •1. ПОНЯТТЯ РИНКУ, ВАРТОСТІ, ЦІНИ
- •1.1. Поняття ринку
- •1.2. Вартість
- •1.3. Ціна та її формування
- •1.3.1. Формування рівноважної ціни
- •1.3.2. Оцінка знизу і оцінка зверху
- •1.4. Зміна вартості грошей у часі
- •1.4.1. Основні закони фінансів
- •1.4.2. Техніка розрахунку дійсної вартості
- •1.4.2.1. Формула дисконтованого грошового потоку
- •1.4.2.2. Дійсна вартість нескінченного потоку постійних платежів
- •1.4.3. Складний відсоток і періодичність платежів
- •Простий відсоток
- •Складний відсоток
- •2.1. Право на об'єкти інтелектуальної власності
- •3. ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ І МЕТОДИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
- •3.1. Підходи до оцінки
- •3.1.1. Загальна характеристика підходів
- •3.1.2. Витратний підхід
- •3.1.3. Порівняльний підхід
- •3.1.4. Дохідний підхід
- •3.2.1. Зв'язок між підходами і методами оцінки
- •3.2.2. Метод прямого відновлення
- •3.2.3. Метод заміщення
- •3.2.4. Метод фактичних витрат
- •3.2.5. Метод приведених витрат
- •3.2.6. Метод порівняння продажів
- •3.2.7. Метод прямої капіталізації доходу
- •3.2.8. Метод дисконтування грошових потоків
- •3.2.9. Метод надлишкового прибутку
- •3.2.10. Метод роялті
- •3.2.11. Метод звільнення від роялті
- •4.1. Оцінка ризиків
- •4.1.1. Поняття невизначеності та ризику
- •4.1.2. Аналіз чутливості
- •4.1.3. Аналіз сценаріїв
- •4.1.4. Імітаційне моделювання Монте-Карло
- •4.2. Визначення ставки дисконту
- •4.2.1. Сутність дисконтування
- •4.2.2. Модель оцінки капітальних активів (САРМ)
- •4.2.3. Кумулятивний підхід
- •4.2.4. Поправка на країновий ризик
- •4.3. Визначення ставки роялті
- •4.3.1. Зв'язок між роялті і ставкою роялті
- •4.3.2. Визначення ставки роялті для орієнтовних розрахунків
- •4.3.5. Приклад розрахунку ставки роялті
- •5.1. Загальний порядок оцінки
- •5.1.1. Алгоритм оцінки
- •5.1.2. Ідентифікація предмета оцінки
- •5.1.3. Визначення мети оцінки
- •5.1.4. Вибір бази оцінки
- •5.1.4.1. Загальні положення
- •5.1.4.2. Ринкова вартість
- •5.1.4.3. Вартість на відкритому ринку
- •5.1.4.4. Вартість при існуючому використанні
- •5.1.4.5. Розрахункова вартість реалізації
- •5.1.4.6. Розрахункова вартість обмеженої реалізації
- •5.1.4.7. Залишкова вартість заміщення
- •5.1.4.8. Вартість оренди на відкритому ринку
- •5.1.4.9. Розрахункова майбутня вартість оренди
- •5.1.4.10. Утилізаційна вартість
- •5.1.4.11. Вартість для страхування і оподаткування
- •5.1.4.12. Інвестиційна вартість
- •5.2. Оцінка прав на об'єкти промислової власності
- •5.2.1. Оцінка прав на винаходи і корисні моделі
- •5.2.1.1. Оцінка на базі витратного підходу
- •5.2.1.2. Порівняльний підхід
- •5.2.1.3. Дохідний підхід
- •5.2.2. Оцінка прав на промисловий зразок
- •5.2.3. Оцінка прав на торговельну марку
- •5.2.4.1. Нормативно-правова база оцінки
- •5.2.4.2. Формули для розрахунку вартості прав
- •5.2.4.4. База роялті
- •5.2.4.5. Ставка роялті
- •5.2.4.6. Оцінка прав на програми для ЕОМ
- •6.1.1. Поняття гудвіла
- •6.1.2. Оцінка гудвілу
- •6.2.1. Людський капітал як об'єкт оцінки
- •6.2.2. Кількісна оцінка інтелекту
- •7. ОЦІНКА ПРЕДМЕТА ЛІЦЕНЗІЇ
- •7.1. Ліцензія і ціна ліцензії
- •7.2. Фактори, що визначають ціну ліцензії
- •7.3. Види ліцензійних платежів
- •7.4. Визначення ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата
- •7.4.1. Формула для розрахунку
- •7.5. Визначення ціни ліцензії за методом роялті
- •7.5.1. Формула для розрахунку ціни ліцензії
- •7.5.2. Розрахунковий термін дії ліцензії
- •7.5.3. Визначення величини грошових потоків
- •7.6. Визначення ціни ліцензії у вигляді паушального платежу
- •8.1. Завдання аналізу
- •8.2. Критерії економічної ефективності
- •8.3. Чиста дійсна вартість (NPV)
- •8.4. Період окупності (PBP)
- •2.8.5. Внутрішня норма віддачі (IRR)
- •8.6. Індекс прибутковості (PI)
- •8.7. Середній дохід на чистий капітал (BRR)
- •9.1.3. Міжнародні стандарти оцінки
- •9.1.4. Європейські стандарти оцінки
- •9.2. Суб'єкти оціночної діяльності
- •9.3. Основи проведення оцінки
- •9.3.1. Випадки проведення оцінки
- •9.3.2. Підстави для проведення оцінки
- •9.4. Етапи проведення оцінки
- •9.4.2. Аналіз ринку, до якого відноситься об'єкт оцінки
- •9.4.5. Складання і передача замовникові звіту про оцінку
- •9.4.5.2. Рекомендації з оформлення звіту про оцінку
- •9.4.5.3. Рецензування звіту (акту) про оцінку прав на ОІВ
платіж ліцензіарові у вигляді певних відсоткових відрахувань або фіксованих сум (роялті) від того показника (обсяг продажів, собівартість, прибуток і ін.), до якого буде прив'язана ставка роялті, тобто від бази роялті.
Паушальні платежі являють собою певну зафіксовану в тексті ліцензійного договору суму, що виплачують ліцензіарові у вигляді одноразового платежу або вроздріб, наприклад, перша - при набутті ліцензійним договором чинності, друга, - у момент видачі ліцензіатові технічної документації, третя, - після випуску перших зразків продукції за ліцензією.
Суть ліцензійної торгівлі полягає в тому, що ліцензіат за рахунок застосування прав на ОІВ, переданих йому ліцензіаром, отримує додатковий прибуток понад той, який би він одержав без них. За це ліцензіат виплачує ліцензіарові частину отриманого прибутку. По суті, вся складність визначення розміру цієї виплати, тобто ціни ліцензії, полягає у визначенні частки прибутку, виплачуваної ліцензіатом ліцензіарові.
У міжнародній ліцензійній торгівлі найбільш широко використовуються два варіанти розрахунку ціни ліцензії:
- на основі розміру прибутку ліцензіата;
-на базі роялті.
7.4.Визначення ціни ліцензії на основі розміру прибутку ліцензіата
7.4.1.Формула для розрахунку
Утому випадку, якщо із загального прибутку, одержуваного ліцензіатом, є можливість обчислити прибуток, що генерується предметом ліцензії (наприклад, винаходом), ціну ліцензії можна розрахувати за формулою:
PV = П Д ,
де П – прибуток, що генерується предметом ліцензії протягом дії ліцензії;
Д – частка ліцензіара у прибутку ліцензіата.
За очевидної логічності і простоти наведеної вище формули даний метод розрахунку ціни ліцензії має обмежене застосування із двох причин. По-перше, ліцензіат не зацікавлений показувати ліцензіа-
348
рові розмір одержуваного прибутку. По-друге, дуже важко визначити частку ліцензіара у прибутку ліцензіата, оскільки, загалом , цей прибуток формується як за рахунок використовуваного ОІВ, так і за рахунок матеріальних і нематеріальних активів ліцензіата.
7.4.2. Визначення частки ліцензіара у прибутку, що генерується винаходом
Частка ліцензіара у прибутку, що генерується використовуваним в об'єкті (продукті) винаходом, розраховується як добуток трьох коефіцієнтів [89]:
Д=K1·K2·K3,
де K1 – коефіцієнт досягнутого результату;
K2 – коефіцієнт складності вирішеного технічного завдання;
|
K3 – коефіцієнт новизни. |
|
|
|
Значення коефіцієнтів наведені у табл. 2.19-2.21. |
|
|
|
Таблиця 2.19 |
||
|
Коефіцієнт досягнутого результату K1 |
|
|
|
|
|
|
№ |
Досягнутий результат |
Значення |
|
п/п |
K1 |
||
|
|||
1 |
Досягнення заданих другорядних технічних характеристик, |
|
|
|
що не є визначальними для конкретної продукції (технологіч- |
0,2 |
|
|
ного процесу) |
|
|
2 |
Досягнення технічних характеристик, підтверджених докуме- |
|
|
|
нтально в актах, технічних умовах, паспортах, кресленнях |
0,3 |
|
|
тощо |
|
|
3 |
Досягнення основних технічних характеристик, що є визна- |
|
|
|
чальними для конкретної продукції (технологічного процесу), |
0,4 |
|
|
підтверджених документально |
|
|
4 |
Досягнення якісно нових основних технічних характеристик |
|
|
|
продукції (технологічного процесу), підтверджених докумен- |
0,6 |
|
|
тально |
|
|
5 |
Одержання нової продукції (технологічного процесу), що |
|
|
|
володіє високими основними технічними характеристиками |
0,8 |
|
|
серед відомих аналогічних видів |
|
|
6 |
Одержання нової продукції (технологічного процесу), уперше |
|
|
|
освоєної у виробництві із якісно новими технічними характе- |
1,0 |
|
|
ристиками |
|
|
|
|
349 |
|
Таблиця 2.20 |
||
|
Коефіцієнт складності вирішеного технічного завдання K2 |
||
|
|
|
|
№ |
Складність вирішеного технічного завдання |
Значення |
|
п/п |
K2 |
||
|
|||
1 |
Завдання, вирішене за допомогою конструктивного вико- |
|
|
|
нання однієї простої деталі, зміни одного параметра прос- |
0,2 |
|
|
того процесу, однієї операції процесу, одного інгредієнта |
||
|
|
||
|
рецептури |
|
|
2 |
Завдання, вирішене за допомогою конструктивного вико- |
|
|
|
нання складної або збірної деталі, неосновного вузла меха- |
|
|
|
нізму, зміни двох і більше неосновних параметрів несклад- |
0,3 |
|
|
них процесів, зміни двох і більше неосновних операцій тех- |
||
|
|
||
|
нологічного процесу, зміни двох і більше неосновних інгре- |
|
|
|
дієнтів рецептури тощо |
|
|
3 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня одного основного або декількох неосновних вузлів ма- |
0,4 |
|
|
шин, механізмів, частини (неосновної) процесів, частини |
||
|
|
||
|
(неосновної) рецептури тощо |
|
|
4 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня декількох основних вузлів, основних технологічних про- |
0,5 |
|
|
цесів, частини (основної) рецептури тощо |
|
|
5 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня машини, верстата, приладу, апарата, споруди, техноло- |
0,7 |
|
|
гічних процесів, рецептури тощо |
|
|
6 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня машини, верстата, приладу, апарата, споруди зі склад- |
|
|
|
ною кінематикою, апаратурою контролю, із радіоелектрон- |
0,9 |
|
|
ною схемою, за допомогою силових машин, двигунів, агре- |
||
|
|
||
|
гатів, комплексних технологічних процесів, складних рецеп- |
|
|
|
тур тощо |
|
|
7 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня машини, апарата, споруди зі складною системою конт- |
|
|
|
ролю автоматичних поточних ліній, що складаються з нових |
1,1 |
|
|
видів устаткування, системи управління і регулювання, |
||
|
|
||
|
складних комплексних технологічних процесів, рецептур |
|
|
|
особливої складності тощо |
|
|
8 |
Завдання вирішене за допомогою конструктивного виконан- |
|
|
|
ня технологічних процесів і рецептур особливої складності, |
1,25 |
|
|
які головним чином відносяться до нових розділів науки і |
||
|
|
||
|
техніки |
|
350
|
Таблиця 2.21 |
||
|
Коефіцієнт новизни K3 |
|
|
|
|
|
|
№ |
Новизна |
Значення |
|
п/п |
K3 |
||
|
|||
1 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що полягає у |
|
|
|
застосуванні відомих засобів за новим призначенням (коли |
0,25 |
|
|
формула винаходу починаються словом "застосування...") |
|
|
2 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що полягає в |
|
|
|
новій сукупності відомих рішень, які забезпечують заданий |
|
|
|
технічний результат, тобто коли відрізняльна частина фо- |
0,3 |
|
|
рмули винаходу містить указання на нові зв'язки між відо- |
||
|
|
||
|
мими елементами, іншу послідовність операцій або інший |
|
|
|
процентний склад інгредієнтів у порівнянні із прототипом |
|
|
3 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що має прото- |
|
|
|
тип, який збігається із новим рішенням за більшістю основ- |
0,4 |
|
|
них ознак*) |
|
|
4 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що має прото- |
|
|
|
тип, який збігається за половиною основних ознак із новим |
0,5 |
|
|
рішенням |
|
|
5 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що має прото- |
|
|
|
тип, який збігається із новим рішенням за меншою кількіс- |
0,6 |
|
|
тю основних ознак |
|
|
6 |
Завдання вирішене за допомогою винаходу, що характе- |
|
|
|
ризується сукупністю істотних відмінностей, який не має |
|
|
|
прототипу, тобто коли винахід вирішує нове завдання або |
0,8 |
|
|
відоме завдання принципово іншим шляхом (піонерний |
|
|
|
винахід)**) |
|
Примітки: *) Під основною ознакою розуміється нова істотна ознака, представлена у відрізняльній частині формули винаходу у вигляді: операції в способі, елемента в конструкції, інгредієнта у складі.
**) Якщо об'єктом винаходу є речовина, отримана хімічним шляхом, що має структуру, яка не відноситься до жодної із відомих у хімії структур, значення коефіцієнта приймається рівним 0,8.
Якщо в об'єкті (продукції) використано кілька винаходів, то спочатку визначається сумарна частка прибутку, що припадає на всі винаходи, корисний ефект від використання яких виражається у прибутку, а потім із цієї сумарної частки виділяються частки, що припадають на кожний використаний винахід [89].
Для визначення сумарної частки ліцензіара у прибутку, що генерується всіма винаходами, вибирається максимальне значення для кожного із коефіцієнтів K1, K2, K3 зі значень, встановлених для кожного винаходу. Максимальне значення коефіцієнтів може відноситися як до одного із винаходів, так і до декількох використаних в об'єкті техніки або технології винаходів.
351
Тоді:
Добщ = K1max·K2max·K3max.
Частка, що припадає на i-е винахід, використаний в об'єкті, визначається за формулою:
Дi = |
|
|
|
|
(К1 К2 К3 )i |
|
|
|
|
|
, |
||||||
(К К |
2 |
К ) +(К К |
2 |
К |
) |
2 |
+K+(К К |
2 |
К |
) |
|
||||||
1 |
3 |
1 |
1 |
|
3 |
|
1 |
|
3 |
|
n |
||||||
де i – |
винахід, |
по |
якому |
|
розраховується |
прибуток |
|||||||||||
|
|
(1 ≤ i ≤ n ); |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
n – |
кількість використаних винаходів. |
|
|
|
|
|
|
Приклад 1. Умова: прибуток (П), що генерується винаходом, у результаті річного випуску протиструмних конвекційних підігрівачів рециркуляційної зерносушарки, склав 5440 грн. У цьому підігрівачі використано винахід "Протиструмний конвекційний підігрівач". Використання винаходу дозволило інтенсифікувати тепломасообмін у підігрівачі, підвищити його економічність і надійність.
Рішення: винахід дозволив досягти якісно нових технічних характеристик продукції, тому згідно п.4, табл. 2.19 коефіцієнт досягнутого
результату К1 приймається рівним 0,6.
Винахід спрямований на зміну конструкції апарата, тому коефіцієнт складності рішення технічного завдання K2 = 0,7 (табл. 2.20, п.5). Прототип збігається із винаходом за меншою кількістю основних ознак,
тому K3 = 0,6 (табл. 2.21, п.5).
Частка ліцензіара у прибутку, що генерується винаходом, скла-
де:
Д=0,6·0,7·0,6=0,252 або 25%.
Розрахункова ціна ліцензії складе:
PV=5440·0,252=1371 грн.
Приклад 2. Умова: прибуток (П), що генерується винаходами, при серійному виготовленні приладу СВА-1БМ "Вольт-амперометрична система автоматизована" склала 33955 грн. (СВА-1БМ застосовується для визначення концентрації важких металів у розчинах електрохімічним методом).
У цьому приладі використано два винаходи: "Електрохімічний індикаторний електрод" і "Спосіб електрохімічного аналізу", які дозволи-
352
ли істотно скоротити час аналізу і знизити межу концентрації виявлення елементів.
Рішення: винахід "Електрохімічний індикаторний електрод" поліпшив основні технічні характеристики приладу, тому коефіцієнт досяг-
нутого результату К1 приймається рівним 0,4 (табл. 2.19, п.3).
Даний винахід являє собою конструкцію одного із основних вузлів приладу, тому коефіцієнт складності вирішеного технічного завдання
К2 встановлено рівним 0,4 (табл. 2.20, п.3).
Урезультаті порівняння ознак винаходу з його прототипом установлено, що прототип збігається з новим рішенням за більшістю
основних ознак, тому коефіцієнт новизни К3 приймається рівним 0,4 (табл. 2.21, п.3).
Аналогічно, значення коефіцієнтів з винаходу "Спосіб електрохімічного аналізу" установлюються наступними: К1 = 0,4; К2 = 0,4;
К3 = 0,9.
Максимальні значення коефіцієнтів для обох винаходів склали: К1max = 0,4; К2 max = 0,4; К3 max = 0,9. Їхній добуток дорівнює
Kmax =0,144.
Вартість ліцензії на використання цих двох винаходів у приладі СВА-1БМ склала:
PV=33955·0,144=4889 грн.
Частка у вартості ліцензії, що припадає на винахід "Електрохімічний індикаторний електрод", становить:
Д1 |
= |
|
|
0,4 0,4 0,4 |
|
|
= 0,307 . |
|
(0,4 |
0,4 |
0,4) +(0,4 0,4 |
0,9) |
|||||
|
|
|
Відповідно, частка вартості ліцензії, що припадає на цей винахід, становить:
PV1=4889·0,307=1501 грн.
Частка у вартості ліцензії, що припадає на другий винахід, ста-
новить:
PV |
= |
|
|
0,4 |
0,4 0,9 |
|
= 0,693 . |
|
|
0,4) +(0.4 0.4 0.9) |
|||||
2 |
(0,4 |
0,4 |
|
||||
|
|
|
353