В умовах, коли ринок інтелектуальної власності ще не сформований або працює неефективно, із трьох розглянутих підходів дохідний підхід до оцінки вартості ОІВ є основним.

Перевага застосування підходів до оцінки прав на ОІВ представлена у табл. 2.4 [73].

3.2.Методи оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності

3.2.1.Зв'язок між підходами і методами оцінки

Кожному із підходів відповідає один або кілька методів. Стосовно оцінки прав на ОІВ зв'язок підходів із методами оцінки може бути представлений у такий спосіб (табл. 2.3).

Основними методами витратного підходу є метод прямого відновлення і метод заміщення [68]. До цього підходу відноситься також метод фактичних витрат і метод наведених витрат [77].

У рамках порівняльного підходу розглядається лише один метод - метод порівняння продажів.

Найбільша кількість методів відноситься до дохідного підходу. Це: метод прямої капіталізації доходу [68], метод дисконтування грошових потоків, метод роялті [77],метод звільнення від роялті, а також метод надлишкового прибутку.

272

Таблиця 2.3

Зв'язки між підходами до оцінки прав на ОІВ

3.2.2. Метод прямого відновлення

Цей метод полягає у визначенні вартості заміщення із подальшим відніманням сум зношення (знецінення) [68].

Відновлювана вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, комплектуючі, інформацію, а також на середньогалузевій вартості робочої сили певної кваліфікації. Метод відновлюваної вартості є кращим методом розрахунку вартості унікальних нематеріальних активів.

3.2.3. Метод заміщення

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення із подальшим відніманням сум зношення (відновлення). При оцінці активу за цим методом використовується принцип заміщення, який твердить, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити при покупці активу аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю. Ця вартість має назву вартості нового активу, еквівалентного за функціональними можливостями і варіантами його використання, але необов'язково подібного за зовнішнім виглядом і побудовою складових частин.

Даний метод оцінки широко використовується при оцінці прав на ОІВ масового попиту, наприклад, програмного забезпечення для ЕОМ або спеціалізованого програмного забезпечення, такого як програма автоматизованого ведення бухгалтерського обліку [77].

273

3.2.4. Метод фактичних витрат

Розрахунок вартості об'єкта оцінки шляхом підсумовування фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової (бухгалтерської) вартості прав на ОІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі як майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію. На практиці даний метод іноді ще називають методом розрахунку балансової вартості майна.

До складу фактично здійснених витрат включаються, зокрема, витрати на придбання самого об'єкта майна, відсотки, що сплачуються за наданим при придбанні комерційним кредитом, націнки (надбавки), комісійні винагороди (вартість послуг), що сплачуються постачальницькій, зовнішньоекономічній та іншім організаціям, мита та інші платежі, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Як вартість виготовлення зазначаються фактичні витрати, по- в'язані із використанням у процесі виготовлення об'єкта оцінки основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інших витрат на виготовлення об'єкта майна.

При визначенні балансової (бухгалтерської) вартості ІВ зазвичай використовується витратний метод прямого підсумовування фактичних витрат без обліку часу їхнього здійснення. Обов'язковою умовою використання даного методу оцінки (особливо для цілей бухгалтерського обліку) є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують фактичні витрати (видатки) [77].

3.2.5. Метод приведених витрат

Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом "приведених витрат" загалом полягає у перерахунку фактичних минулих витрат на створення і підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість на дату оцінки.

Вартість активу, що визначають цим методом, зветься історичною тому, що вона, насамперед, базується на фактично наведених витратах, вибраних із бухгалтерської звітності підприємств за кілька останніх років. Особливо треба звернути увагу на дві обставини - їхню величину і строк створення активу. Видатки, які були проведені раніше, при необхідності повинні бути скореговані в необхідному напрямі, а потім проіндексовані з урахуванням строку їх давнини.

Метод наведених витрат найчастіше використовується для оцінки нематеріальних активів, які не беруть участь у формуванні майбутніх доходів і які не приносять прибутку на даний час.

274

На практиці цей метод використовується у випадках, коли оцінювані нематеріальні активи мають соціальне значення або беруть участь в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

При використанні методу вихідних витрат для оцінки ОІВ проводяться наступні роботи:

-виявляються всі фактичні витрати, пов'язані зі створенням, придбанням або введенням у дію ОІВ;

-корегуються витрати на величину індексу цін на дату оцінки;

-визначається нарахована величина амортизації ОІВ;

-вартість прав на ОІВ визначається як різниця між скорегованою величиною витрат і нарахованою амортизацією.

Облік зроблених витрат повинен включати не лише витрати на розробку і правову охорону ОІВ, але й на:

-виробництво дослідних зразків продукції;

-підготовку виробництва;

-забезпечення нормального ходу виробничого процесу;

-реалізацію продукції.

Чим повніше враховано реальні витрати, тим обґрунтованішим є результат оцінки.

Шляхами надходження ОІВ на підприємство є:

-створення ОІВ на власному підприємстві;

-придбання прав на ОІВ у третіх осіб на основі ліцензійних договорів або угод про передачу прав;

-внесення ОІВ до статутного фонду підприємства;

-безоплатна передача ОІВ підприємству.

Залежно від шляхів надходження ОІВ використовуються різні варіанти методу вихідних витрат.

Оцінку ОІВ, створених на власному підприємстві, здійснюють із використанням формули:

t =tк

PV = Кс ×∑Зt ×Кtн.с. ×КtИ ,

t =tн

275