5.5. Облікова політика нематеріальних активів.

При складанні облікової політики бухгалтер та керівник підприємства відповідають на три головних питання в процесі своєї звичайної діяльності, а саме:

-коли господарська операція повинна вважатися завершеної;

-яка вартість господарської операції для відображення її в обліку;

-і як відобразити господарську операцію в системі рахунків бухгалтерського обліку, тобто вирішуючи проблеми ідентифікації, оцінки і класифікації, досить часто повинні діяти самостійно, ґрунтуючись винятково на своєму професіоналізмі і компетенції.

Однак, ступінь цієї волі трохи обмежена обліковою політикою підприємства, тобто сукупністю принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності. Саме розробка облікової політики підприємства і повинна бути одним з основних кроків на шляху переходу на національні стандарти бухгалтерського обліку.

При цьому необхідно керуватися основними принципами, перерахованими в Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, а серед них звернути особливу увагу на наступні.

1. Безперервність діяльності.

Це означає, що підприємство не має намірів чи ліквідуватися, істотно скоротити свою діяльність, а збирається її продовжувати в майбутньому. Таке припущення важливе для того, щоб правильно оцінити активи (матеріальні і нематеріальні) і зобов'язання підприємства - адже у випадку його ліквідації така оцінка повинна бути принципово іншою, ніж в умовах звичайної діяльності. Наприклад, якщо деякий актив звичайно оцінюється по своїй історичній собівартості, то при ліквідації підприємства оцінку активу необхідно зробити виходячи з його ринкової вартості, тому що користувачі фінансової звітності повинні знати, що залишиться після розпродажу майна підприємства.

2. Послідовність.

Це означає, що облікова політика підприємства не повинна змінюватись від одного періоду до іншого, тобто повинна залишатися постійною. Прийнята постійна облікова політика може бути порушена тільки тоді, коли керівництво підприємства прийшло до висновку, що зміни в обліковій політиці приведуть до більш правдивого і відповідного ситуації

131

відображенню господарських операцій та інших подій. Крім того, можуть відбутися істотні зміни в характері діяльності чи до підприємства надійде невідома раніше інформація, що змінює обґрунтування обраних раніше положень облікової політики. У цьому випадку облікова політика переглядається. Іншим мотивом до перегляду облікової політики може бути зміна вимог національних стандартів.

3. Нарахування і відповідності доходів і витрат.

Це означає, що при веденні бухгалтерського обліку необхідно звертати увага на наступне:

-доходи і витрати відображаються в обліку в момент їх виникнення (а не тоді, коли були отримані чи виплачені кошти);

-при визначенні фінансового результату звітного періоду важливо співвіднести доходи, отримані підприємством у звітному періоді з витратами, понесеними для одержання цих доходів.

Витрати, що не мають безпосереднього зв'язку з будь - якими доходами для визначення фінансового результату звітного періоду, відображаються в періоді їх виникнення.

4. Обачність.

Це означає, що при оцінці активів і зобов'язань, доходів і витрат

вумовах невизначеності необхідно дотримуватись обережності. Активи

ідоходи не повинні бути завищені, а зобов'язання і витрати - занижені, що ні до якої мері не означає навмисного заниження активів і чи доходів завишення зобов'язання і витрат. Така невизначеність обов'язково супроводжує діяльність суб’єкта господарювання.

Убухгалтерському обліку збитки і зобов'язання необхідно відображати відразу ж після одержання відомостей про імовірність їх виникнення, а доходи й активи - лише тоді, коли вони реально отримані чи зароблені.

5. Превалювання змісту над формою.

Це означає, що операції та інші події варто враховувати відповідно до їх сутності і фінансової реальності, а не тільки виходячи з їх юридичної форми.

При розробці облікової політики важливо також звернути увагу на істотність. Це означає, що інформація є істотною, якщо її відсутність чи невірне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів фінансових звітів. Кожну істотну статтю варто приводити у фінансових звітах окремо, а несуттєві статті поєднувати із сумами статей, подібних за характером і функціям.

132

Говорячи про облікову політику, підкреслимо деякі моменти:

1)облікова політика - це стратегічне рішення підприємства, тому розбавляти його регламентацією дрібних тактичних питань, як от, у яких регістрах бухгалтерського обліку відбивати господарські операції, не потрібно;

2)облікова політика розробляється не на один рік, відповідно до П(С)БО, та у відповідності з одним із принципів бухгалтерського обліку вона може змінюватися тільки в тому випадку, якщо:

-зміняться статутні вимоги;

-зміняться вимоги органа, який затвердив П(С)БО;

-нові положення облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій чи операцій у фінансовій звітності підприємства;

3)якщо підприємство все-таки змінило свою облікову політику, то, відповідно до пункту 12 П(С)БО 6 “Виправлення помилок і змін у фінансових звітах”, у звітності необхідно відобразити зміни облікової політики на операціях минулих періодів шляхом:

-коректування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року;

-повторного надання порівняльної інформації про попередні звітні періоди;

4)облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо суму корегування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити, то облікова політика поширюється тільки на події й операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики;

5)облікова політика підприємства, відповідно до підпункту 25.1 П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, розкривається в примітках до фінансової звітності. У випадку зміни облікової політики в примітках до фінансової звітності варто розкривати причини і суть зміни,

133

суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року обґрунтування неможливості її достовірного визначення;

6) варто чітко розмежувати бухгалтерський облік і складання фінансової звітності і податковий облік.

Наведемо приблизний перелік основних складових облікової політики підприємства. Зазначимо, що вичерпного переліку немає і бути не може, щонайменше через специфіку діяльності кожного підприємства і уявлення його керівництва про облікову політику.

Крім того, оскільки ряд стандартів знаходиться в стадії розробки, визначити положення облікової політики в деяких сферах діяльності підприємства поки важко.

Перелік основних складових облікової політики, орієнтований на діючі стандарти (положення), які застосовуються в бухгалтерському обліку, наведений в табл. 1.5.

Таблиця 1.5.

134

Продовження табл. 1.5.

Метод оцінки вибуття Вибирається метод, відповідно до якого оцінюється запасів вибуття запасів при відпустці їх у виробництво, на про-

даж та ін.:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФИФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛИФО); нормативних витрат; ціни продажу

Поточна дебіторська заборгованість.

Відображення в баланЗдійснюється по чистій реалізаційній вартості, яка дорівсі дебіторської заборнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, гованості за продукцію, послуги за винятком резерву сумнівних боргів (П(С)БО товари, роботи, послу10 “Дебіторська заборгованість”)

ги

Резерв сумнівних борВибирається метод створення резерву: - виходячи з гів платоспроможності окремих дебіторів; - на підставі кла-

сифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10)

Поточні фінансові інвестиції

136

Продовження табл. 1.5.

Існують і інші сфери діяльності, для яких у міжнародній практиці застосовуються різні види облікової політики.

137