2. Фактори впливу на формування слідчої ситуації.

На формування слідчої ситуації впливають:

1. Суб'єктивні фактори впливу;

2. Об'єктивні фактори впливу;

3. Інформаційний характер впливу;

4. Матеріальний та організаційно-технічний характер впливу.

І. Суб'єктивні фактори впливу:

1. Психологічний стан слідчого, органу дізнання;

2. Рівень їх професійної підготовки;

3. Життєвий і професійний досвід;

4. Аналітичні можливості;

5. Поведінка осіб які проходять по кримінальній справі: свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого;

а) результат конфлікту між ним/і слідчим;

б) протидія між слідчим і цими особами;

в) сприятливий хід розслідування тобто, їх допомога розслідуванню та інші.

Іі. Об'єктивні фактори впливу:

1. Стан провадження по кримінальній справі;

2. 3ібрана або відсутня на даний момент розслідування доказова і орієнтована інформація;

3. Можливість речових доказів і інших носіїв (втому числі і можливих) до збереження закладеної в них інформації.

4. Джерела доказів;

5. Можливість вибору необхідних запобіжних заходів;

6. Техніко-криміналістичні засоби, тактичні прийоми і методики, які використовуються при розслідуванні злочинів;

7. Рівень взаємодії слідчого з органом дізнання і іншими оперативними апаратами.

8. Проведення конкретної слідчої дії і наявність протидії з боку зацікавлених осіб.

Ііі. Інформаційний характер впливу.

1. Поінформованість слідчого:

а) щодо обставин злочину;

б) щодо можливих доказів по справі;

в) можливості збирання доказів та їх дослідження;

г) можливості протидії по справі.

Іv. Матеріальний та організаційно – технічний характер впливу.

1. Наявність зв'язків між черговою частиною і слідчо оперативною групою;

2. Наявність засобів прийому та передавання інформації;

3. Можливість мобільного маневрування силами та засобами, тощо.

3. Вирішення слідчої ситуації завдяки тактичному рішенню, тактичній комбінації та тактичній операції.

Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення, проводить тактичну комбінацію і тактичну операцію.

І. Тактичне рішення.

Тактичне рішення - це вольовий акт слідчого, що полягає у визначенні цілі, а також засобів та способів її досягнення.

При тактичному рішенні слідчий вибирає засоби і методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні.

Спочатку - це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а в подальшому:

1. Це формування уявної інформаційної моделі;

2. Побудова слідчих версій;

3. Планування;

4. Вирішення слідчої ситуації;

5. Реалізація тактичного рішення.

Таким чином, прийняття слідчим тактичного рішення - це діяльність, яка включає:

1. Оцінку ситуації;

2. Створення уявної інформаційної моделі;

3. Вичленення проблем та побудови версій;

4. Планування діяльності щодо вирішення ситуацій;

5. Практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяються:

1. На процесуальні рішення;

2. Непроцесуальні рішення.

До перших відносять вибір слідчих дій, міри запобіжних заходів, тобто, все те, що відноситься до кримінально-процесуального закону.

Непроцесуальні тактичні рішення - це прийоми і засоби реалізації процесуальних рішень, тому вони повинні відповідати принципам кримінальне - процесуального законодавства.

Вибір найбільш раціональних і тактичних прийомів пов'язаних із ризиком, тому необхідна достатня інформаційна база.

Існують деякі етапи прийняття тактичного рішення:

1. Визначення мети;

2. Аналіз інформації слідчої ситуації, що склалася;

3. Вибір методів та засобів досягнення цілі;

4. Доведення рішення до виконання.

Таким чином, будь-яке тактичне рішення повинно відповідати низці вимог:

1. Законності (рішення приймається слідчим у межах його процесуальної компетенції з використанням лише таких засобів впливу, що не суперечить закону);

2. Етичності (відповідність рішення і засобів його реалізації моральним принципам проведення розслідування);

3. Обґрунтованості (відповідність рішення ситуації, що склалася, якщо воно направлене на реалізацію вимог закону, враховує інтереси взаємодії слідчого та інших учасників і органів);

4. Своєчасності (рішення приймається саме тоді, коли це забезпечує поступальний розвиток процесу доказування);

5. Реальності виконання (це можливість здійснення намічених дій).