4.Супровідні елементи і ознаки.

Це одяг, дрібні речі, предмети, що використовуються для оформлення зовнішнього вигляду та їх ознаки. Всі елементи і ознаки одягу та дрібних речей поділяються на:

1. Виробничі елементи і ознаки, які виникають в процесі виготовлення;

2. Відображуючи елементи і ознаки, що проявляються при використанні, експлуатації речей, одяг і дрібні речі визначаються за видом і різновидом, матеріалом, призначенням та особливостями виготовлення.

Предмети одягу поділяються на такі групи:

1. Головні убори;

2. Верхній одяг;

3. Легкий одяг;

4 Взуття.

При складанні опису визначають видові найменування (шапка, шляпа, пальто, костюм і т.д.). вказують належність одягу чоловікові, жінці, дитині і т.д.

Матеріал одягу, предметів характеризується за ознаками, які легко визначаються на вигляд (наприклад, світлий чи темний, домінуючий колір, основний малюнок і т. д).

Призначення одягу - комплексна ознака, яка відображає його призначення (цивільний, військовий, спеціальний і т.д.). ця ознака має велике значення у парадоксальних випадках (ситуаціях), коли призначення одягу не співпадає з даною обстановкою, в якій людина спостерігається. Відображаючи ознаки одягу і дрібних речей які носять можна поділити на групи за походженням.

Елементи і ознаки, ступені і характер носіння одягу відображають втрату початкового вигляду речі, що був наданий їй при виробництві. Так, взуття в процесі носіння набуває фіксованих складок (заломів), потертості, тріщини на згинах.

Елементи і ознаки догляду за одягом визначаються за його загальним виглядом (вичищування, непрасування і т.д.). сліди сторонніх речей на предметах і речах аналізуються найчастіше за місцем їхнього розташування, розміром, колюром.

1. Зображення зовнішнього вигляду людини.(Самостійна робота)

Відображення зовнішнього вигляду людини, яке використовується в практиці розкриття і розслідування злочинів, поділяють на об'єктивне і суб'єктивне.

Суб'єктивні відображення.

Уявний образ є найбільш поширеним суб'єктивним відображенням.

Він формується під впливом багатьох факторів: стать, вік, область постійного проживання, антропологічний тип, професія, зорова пам'ять, емоційність, відстань від спостерігача до спостережуваного, освітлення, тривалість спостереження.

Опис - вказуються ознаки зовнішнього вигляду, він теж суб'єктивний за природою. В криміналістичній практиці використовують довільний і систематизований (впорядкований) опис.

Довільний опис - це опис, який надається свідком очевидцем в словах та виразах, які використовуються в повсякденній мові.

Інформацію про ознаки зовнішності злочинця або іншої особи, отриману в процесі вільної розповіді очевидця, необхідно уточнити.

Нерідко виникають ситуації, за яких вимагається охарактеризувати так звані "середні", „нормальні” значення ознак зовнішності. В цих випадках правильніше використовувати допоміжні засоби (довідкова література, наочні посібники, таблиці та ін.). Наприклад, хороші результати дає показ довідкового альбому - посібника "Типи та елементи зовнішності".

Систематизований опис - це опис за методом словесного портрету.

Словесний портрет - це систематизований науково обгрунтований опис зовнішнього огляду людини за певною методикою.

Опис за методом словесного портрету повинен проводитись з дотриманням таких правил:

1. Ознаки зовнішності визначаються із застосуванням до "нормального" положення тіла людини.

Елементи зовнішності характеризуються як в анфас, так і в профіль, а, при необхідності, і в інших ракурсах.

Опис складається послідовно від загального до часткового; зверху вниз; спочатку загальнофізичні, потім анатомічні, функціональні та супроводжуючі елементи і ознаки.

Виділяються особливі прикмети.

Особливі прикмети - це прикмети, які рідко зустрічаються. До них відносять:

1. Ознаки, які різко відрізняються від групових;

2. Характеристики непостійних, випадкових елементів, граничні ступені вираженості певного елементу;

3. Характеристика помітних слідів травм та операцій;

4. Ознаки і зміст татуювання.

Особливі прикмети, які відрізняються особливою виразністю, наглядністю називаються броскими.

Інколи за описом важко відтворити зовнішній вигляд особи, яка встановлюється. В таких випадках доцільно виготовити суб'єктивний портрет.

Суб'єктивний портрет може бути виготовлений самим носієм уявного образу або за його свідченнями іншими особами (оперативними працівниками, слідчими, спеціалістами).

Значення суб'єктивних портретів дуже велике, оскільки вони дозволяють скласти цілісне уявлення про зовнішній вигляд людини, тобто замінюють фотознімки. Але необхідно пам'ятати, що таке відображення дає лише приблизне, схоже уявлення про нього.

Етап виготовлення суб'єктивного портрету складається з початкового варіанту портрета, уточнення і доведення його деталей; отримання другого варіанту портрету і, нарешті, затвердження його очевидцем.

На заключному етапі оформлення проводиться фіксація дій по виготовленню портрета: складається довідка з додатком-до неї фототаблиці, на якій розмішуються фотознімки проміжного і кінцевого варіантів портрета.

Довідка підписується усіма учасниками роботи.

Реконструкція обличчя за черепом: використовується для фіксації інформації про ознаки зовнішності при знайденні залишків людини, в тому числі черепа із зруйнованими м'якими тканинами. Методика реконструкції обличчя за черепом, запропонована вченим * антропологом М.М. Герасимовим, заснована на певних залежностях між будовою кісток черепа і товщиною, формою м'яких тканин голови, цей метод дозволяє провести реконструкцію лише в приблизному зближенні до дійсності, але й цього достатньо для його успішного використання з метою встановлення особи.

Об'єктивні відображення.

Найбільш повно та об'єктивно інформація про зовнішність людини може бути зафіксована фотозніманням. Використовується сигналітична, та оперативна фотозйомка.

Сигналітична (впізнавальна) - застосовується для фіксації ознак зовнішності осіб, які підлягають реєстрації, обліку, упізнанню. Для фіксації функціональних ознак зовнішності найбільш доцільно використовувати відеозапис.

Якщо говорити про оперативну зйомку, то ви знаєте, яким чином її отримують. Маски і зліпки використовуються для фіксації ознак зовнішності померлих, загинувших., якщо посмертні зміни незначні, їх отримують за дорученням слідчого або працівників органів дізнання, спеціалісти в області судової медицини.