4. Використання інформації щодо зовнішнього вигляду людини з метою розшуку та встановлення особи. (Самостійна робота)

Використання даних про ознаки зовнішності людини передбачає, насамперед, аналіз та оцінку зібраної і зафіксованої інформації.

За результатами такого аналізу і оцінки інформації про ознаки зовнішності людини визначаються форми і напрямки її використання, які, як правило, реалізуються в одній з трьох найбільш типових ситуацій.

Перша ситуація - встановлення відсутнього і невідомого, органам внутрішніх справ, злочинця або очевидця.

Вона найчастіше виникає, коли вчинений злочин, а злочинець зник, або по тих чи інших причинах встановити всіх очевидців не вдалося. Ця ситуація є найбільш складною і зустрічається найчастіше.

При цьому встановлення особи за ознаками зовнішності може відбуватися в гласних і негласних умовах із застосуванням оперативних, слідчих, експертних методів і засобів.

Друга ситуація - встановлення особи, ще не впізнаної людини яка знаходиться під наглядом.

Ця ситуація складається при необхідності встановити особу, яку доставили в міліцію, але яка не має з собою документів та яка приховує своє дійсне ім'я. При цьому дані про ознаки зовнішності використовуються для перевірки, чи не с затриманий тим злочинцем, який зник з місця злочину, який знаходиться в розшуку, прикмети якого відомі, або безвісти зниклою особою, яку розшукують рідні.

Третя ситуація - виникає при знайдені невпізнаного трупу.

Найбільш розповсюдженим носієм інформації про зовнішній вигляд людини є пам'ять (уявний образ) осіб, які бачили цю людину. У зв'язку з цим організуються оперативно - розшукові заходи і проводяться слідчі дії за участю очевидців: пред'явлення фотоальбомів, представлення для впізнання осіб в натурі або за фотознімками, використання засобів масової інформації для виявлення очевидців злочину. Але можливість використати уявний образ є не завжди.

В таких випадках використовується опис, який використовується при перевірці за реэстраційними матеріалами різних пошукових систем.

Одна з повсякденних форм використання опису - розшукові орієнтири, в яких описуються особливі прикмети осіб, які розшукуються.

Фотопортрет - включають до оперативних орієнтирів, відсилають для встановлення осіб, які знаходяться в розшуку на Україні, використовуються для роботи з реєстраційними матеріалами, при затриманні, при перевірці документів.

Для встановлення особи під час оперативно - розшукових заходів успішно використовуються:

Суб'єктивні портрети - ефективність їх використання підвищується тоді, коли зображення супроводжується описом ознак зовнішності (колір волосся, очей, конституційні і функціональні особливості, одяг).

Для встановлення особи померлого, загиблого найчастіше використовується відображення його зовнішності у вигляді опису, фотознімків, суб'єктивних портретів, реконструкцій обличчя за черепом.

Опис і фотознімки, які є в картах невпізнаних трупів, порівнюються з описами і фотознімками, які є в картках безвісти зниклих осіб (бланки карг містять однаковий перелік ознак зовнішності).

Встановлення обличчя за рисами зовнішності, які відображаються на фотознімках, як правило, здійснюється шляхом проведення судове -портретної експертизи. Матеріали (фотопортрети), представлені до експертизи, повинні бути достовірними (тобто встановлене їхнє походження) і допустимими (тобто отримані в установленому законом порядку), співставленими за ракурсом, близькими за часом виготовлення.

Процес експертного дослідження включає п'ять стадій:

1. Підготовча;

2. Аналітична;

3. Порівняльна;

4. Синтезу і узагальнення;

5. Фіксація результатів дослідження.

Перша стадія — проводиться вивчення властивостей об'єктів і вплив їх на передачу ознак зовнішнього вигляду.

Друга стадія - здійснюється окреме вивчення об'єктів за фотознімками, проводиться вимірювання елементів, здійснюється розмітка, складаються таблиці, розробки.

Третя стадія - порівнюються відокремлено виявлені ознаки, при цьому встановлюються відмінності і співпадання, які перевіряються безпосередньо за знімками під час їх співставлення, суміщення, накладання.

Співставлення - це головний прийом порівняння. Для цього, нерідко, використовуються розмітки, координаційні сітки, кількісні методи.

Суміщення - зображення обличчя в цілому, окремих деталей зовнішнього вигляду використовуються у випадку їх однакового розміщення на знімку. Фотознімки доводять до однакового масштабу, розрізняють по різних лініях, а потім складають частину одного знімку з іншим.

Накладення (аплікація) - використовується при наявності зображення облич, сфотографованих в одному і тому ж ракурсі, одне з них негативне, яке і накладається на інше - позитивне зображення.

Четверта стадія - проводиться оцінка дійсно співпадаючих ознак які відрізняються, формулюються висновки.

П'ята стадія - складається висновок експерта, а у випадку проведення дослідження в непроцесуальній формі -довідка.

В залежності від заходів, які проводяться з метою становлення особи і їх результатів, визначаються подальші дії щодо використання отриманих висновків. При цьому якість інформації про ознаки зовнішності, її детальний аналіз, вибір необхідних техніко - криміналістичних засобів і тактичних прийомів мають вирішальне значення для успішного встановлення злочинця або інших осіб.