8. Взаємодія під час затримання (арешту) підозрюваного.

Таку операцію, проводять спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів. Роль слідчого при цьому може бути двоякою. Він може сам особисто брати участь в операції, може дати окреме доручення оперативному підрозділу провести затримання. Сам же виступає в ролі консультанта з правових питань, щоб не допустити порушень законності. У тих випадках, коли слідчий безпосередньо бере участь в операції по затриманню підозрюваного, то дії сторін повинні бути чітко узгоджені в деталях: де і коли провести затримання, які повинні бути дії учасників операції, як направлятися до місця затримання тощо.

9. Взаємодія під час обшуку.

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів починається на етапі підготовки до обшуку. Визначаються конкретні завдання обшуку, час його проведення, тактичні прийоми шифрування оперативних джерел та ін. Під час проведення обшуку, слідчий зберігає свою процесуальну самостійність. Оперативні працівники допомагають слідчому при обстеженні приміщень і предметів домашнього побуту або за дорученням слідчого проводять обшук дільниць місцевості, надвірних споруд та інших об'єктів. Виявивши предмети і документи, що можуть мати значення по справі, ставлять до відома слідчого.

10. Взаємодія під час допиту

Слідчий може доручити оперативному підрозділу зібрати характерні відомості на групу осіб, що підлягають допиту, а також про їхні взаємовідносини з обвинуваченим, про передбачувану поведінку на допиті, тощо. Взаємодія виникає у разі необхідності перевірки через інші джерела правдивості отриманих свідчень свідка, а також коли доцільно, через ті самі джерела спонукати свідка до давання правдивих свідчень.

Таким чином, кожний з учасників оперативно-слідчої групи, виконуючи свої функції, загалом створює умови для успішної її роботи.

Література

1. Быков В.Н. Психологические аспекты взаимодействия следователя и органов дознания. - Омск, 1976.

2. Гуткин И.М. Правовые вопросы взаимодействия следователей и органов дознания в уголовном процессе. - Москва, 1967., с.205

3. Закатов А.А. Криминалистическое учение о розыске. - Волгоград, 1988.

4. Закатов А.А. Розыскная деятельность. – Волгоград, 1988.

5. Крылов И.Ф., Бастрыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. - Л., 1984.

6. Лавров В.П. Особенности расследования нераскрытых преступлений прошлых лет.- М., 1972, с.224

7. Осланов С.Д. Взаимодействие следователя с органами дознания. - Караганда, 1992.

8. Справочник следователя. – М.: Юрид. лит., Том - 2, 1990.

9. Чувилев А.А. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с милицией. - М., 1981.

Взаємодія слідчого й органа дізнання.

Наприклад:

Надійшло повідомлення про крадіжку:

• грошей з універмагу,

• товарів із продовольчого магазина.

а) за вказівкою начальника районного відділення дільничний виїхав на місці охороняти місце події, до прибуття групи.

б) установили, що стекла обох магазинів вилучені за допомогою склоріза. відбитків пальців рук не виявлено.

Взаємодія слідства і дізнання виразилося в наступному:

1. Слідчий зробив огляд.

2. оперативні працівники виявили свідків:

• вони бачили ніч. біля універмагу молодої людини не з місцевих жителів. Одягнений був у демісезонне пальто і шапку-вушанку,

• допитавши їх про прикмети й ознаки викраденого слідчий розробив план розслідування,

• одна з версій була висунута, що крадіжку вчинив приїжджий, прибулий до родичів на новорічні свята.