Лекція 5. Митне право єс план

1. Поняття митного права ЄС та його джерела.

2. Єдиний митний тариф та єдина номенклатура товарів.

3. Визначення митної вартості товарів.

4. Порядок проведення митних операцій та митний контроль.

1. Поняття митного права єс та його джерела.

В традиційному розумінні митне право представляє собою сукупність норм, що регулюють правовідносини, пов’язані із :

1) проходженням товару через митний кордон (митне стягнення, митний контроль, митні режими і т.п.);

2) інституційною організацією митного механізму;

3) відповідальністю за правопорушення в митній сфері та порядком вирішення митних спорів.

До митного права ЄС дане визначення можна застосувати лише частково. Правове регулювання митного механізму є предметом конституційного та адміністративного права держав-членів та не здійснюється на рівні ЄС. Також предметом національного права є питання відповідальності за митні правопорушення.

Для визначення предмету митного права ЄС необхідно дослідити природу ЄС та ступінь митної інтеграції його членів. Відповідно до ст. 9 Угоди про ЄЕС основою функціонування Співтовариства є митний союз, який передбачає:

по-перше, певні митні правила переміщень товарів всередині кордонів ЄЕС (ліквідація митних стягнень, кількісних обмежень тощо) та,

по-друге, загальні для всіх країн-членів норми митного регулювання товарообігу із третіми країнами (загальн. митний тариф, митні режими і т.п.).

Відповідно митне право ЄС можна визначити як сукупність норм ЄП, що регулюють внутрішні та зовнішні аспекти функціонування митного союзу держав-членів ЄС.

Серед джерел митного права розрізняють акти первинного та похідного права.

Першочергове місце серед джерел первинного права займає Римський договір 1957 р., який сформулював поняття та принципи митного союзу держав Співтовариства.

Серед актів похідного (вторинного) права найбільше значення мають регламенти: Регламент № 2913/92 від 12 жовтня 1992 р., який вводить у дію Митний кодекс Співтовариства, який включає в себе (в редакції 883/2005) кодифікації усіх митних приписів, а також єдиний митний тариф ЄС.

Митна територія ЄС є простором, на котрий поширюється єдиний митний тариф (ст.3 МК ЄС), що включає також Монако, Сан Марино, Ватикан, Андору та (що важливо) Туреччину.

Сюди не належать заморські території держав-членів, чий статус регу­лює рішення Ради 2004/162 на підставі ст. 299/2 ДЄСп Країни і заморські те­риторії, зазначені в додатку II ДЄСп, підпадають під особливий режим асоці­йованого членства (ст. 182-188 ДЄСп), регулювання якого не є однозначним і веде до спорів.

Серед джерел митного права ЄС особливе місце займають міжнародно-правові акти. Найбільш вагомі з них – Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ), підписана в 1947 р.; Міжнародна конвенція 1983 р. про гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про митну вартість товару і т.п.

Отже: вільний рух товарів в ЄСп означає лібералізовану торгівлю товарами по­між державами-членами ЄС в межах митної унії, що має дві складових:

(і) внутрішня — «заборона мита і кількісних обмежень експорту і імпорту то­варів між державами-членами[ст. 3/1 (а) ДЄСп], тобто, створення зони вільної торгівлі між дер­жавами-членами, в якій діє заборона дискримінації імпортованих товарів в порівнянні з іншими подібними товарами; та

(іі) зовнішня — прийняття спі­льного митного тарифу, а у деяких випадках — гармонізація митної політики (пор. Митний кодекс ЄСп) стосовно третіх держав.