Скоєння злочину шляхом вибуху складається з кількох етапів:

1.Визначення конкретного способу скоєння злочину;

2.Виготовлення чи пошук коштів для здійснення злочинного наміру;

3.Експериментальна перевірка вибухового пристрою чи окремих його компонентів;

4.Доставка вибухового пристрою до місця призначеного вибуху;

5.Установка та введення вибухового пристрою у бойовий стан.

6.3дійснення (ініціювання) вибуху;

7.Приховування слідів участі у злочині;

8.Пошук посередників та виконавців при злочині на замовлення.

Етап підготовки до вчинення вибуху може мати довгий та старанно продуманий характер, а може - і спонтанний, наприклад, при використанні гранати під час хуліганських дій. У ході підготовки до вибуху злочинець може вибирати місце закладки заряду і місця засідки, з яких буде ініціювати вибух. При цьому в обстановку можуть бути внесені зміни.

Так, при замаху на віце-прем'єра уряду АР Крим, Сафонцева за кілька днів до вибуху з території готелю, де він жив, зникли дві металеві урни, і цьому ніхто не надав значення. А в день замаху одна з них з'явилась на місці і в ній пролунав вибух.

Етап доставки і установки вибухового пристрою відіграє велику роль.

Статистика вибухів в АР Крим свідчить про наступний розподіл способів доставки вибухових пристроїв на місця їх закладки.

Способи доставки вибухових пристроїв на місця їх закладки.

№п/п	Спосіб та місце	У відсотках
1	Установка під дверми, воротами	18
2	Кидок у вікно, вентиляційну трубу	13,6
3	Кидок у двір будинку	11
4	Установка на підвіконні, балконі	9,7
5	Установка поблизу стіни, фундаменту	7,5
6	Установка в автомобілі	7
7	Кидок у людину І6.6	6,6
8	Постріл з гранатомету 13	1,3
9	Установка на дереві, стовпі	0,9
10	Розміщення в ґрунті	0,9
11	Посилка поштою	0,9
12	Кидок на дах	0,9
13	Установка при попередньому доступі у приміщення	0,4
14	Відкриття газової магістралі	0,4
15	Не вказано	20,7

При підготовці вибуху досвідчений і обережний злочинець вживає заходи для приховування його характеру або своєї участі на стадії виготовлення чи вибору вибухового пристрою.

Так, при доставці вибухового пристрою поштою в якості зворотної адреси вказуються дані близького знайомого жертви, щоб не викликати у адресата підозри.

Окрему групу складають способи погроз здійснення вибуху.

Вони розподіляються на погрози, що виходять від осіб, які відкрито заявляють про себе на анонімні заяви.

Погрози першої групи зазвичай адресуються державним діячам.

Ці дії можуть супроводжуватись захопленням заручників погрозою підірвати себе.

Висунуті вимоги носять найрізноманітніший характер - від отримання грошей на придбання наркотиків до виділення квартири інваліду-чорнобильцу.

При цьому використовуються і демонструються, як бойові, так і навчальні військові пристрої, а іноді і предмети, які видаються за вибухонебезпечні.

Так, громадянка К. Погрожувала підірвати себе і двох своїх дітей гранатою, прив'язаною до шиї: після затримання вияснилося, що граната навчальна.

Більш розповсюдженим є анонімний варіант погроз вибуху, якому злочинці експлуатують залякуючий фактор вибуху.