5. Особливості порушення кримінальної справи.

Особливостями порушення кримінальної справа є:

1. затримання на місці злочину з викраденим товаром;

2. встановлення нестач або залишків товарно-матеріальних цінностей, коштів (виявлення залишків, які не відображені в документах);

3. факти нелегальної реалізації цінностей, готових виробів та будматеріалів;

4. неодноразова виплата грошей одному і тому ж робітнику за одну і ту ж виконану роботу;

5. необгрунтоване нарахування і виплата заробітної плати особам, які не працюють на підприємстві (мертві особи);

6. реалізація товарів з підсобних приміщень, минаючи касу;

7. пред'явлення підроблених документів про списання цінностей і коштів;

8. підробки в облікових документах;

9. зазначення в документах завищених даних про об'єм і вартість виконаних робіт;

10. передчасне знищення документів, строк зберігання яких не минув (це можуть бути перепустки на вивіз продукції із підприємства).

Всі вищеназвані дані можуть міститися в заявах або повідомленнях громадян, що надходять до слідчого або до прокурора.

11. Виявлення в складських приміщеннях залишків матеріальних цінностей, не відображених в документах;

12. одержання посадовими особами частини коштів, необґрунтовано нарахованих і виплачених;

13. одержання і відпуск майна посадовими особами без відповідного оформлення документів;

14. перевезення державного майна в кількості, яка значно перевищує вказану в супроводжуючих документах або взагалі без документів - це відбувається на практиці дуже часто (зупиняють працівники ДАІ);

15. підробка в облікових документах;

16. приховування від обліку частини виробів;

17. списання у витрати коштів на, начебто, закуплене і оприбутковане по підроблених документах майно, яке фактично не потрапило на підприємство;

18. завищення списання у витрати майна під виглядом різного роду втрат (це природні витрати, відходи, псування і т.д)

19. реалізація на підприємстві неоприбуткованих товарів.

Кримінальна справа по факту нестачі, виявленої під час проведення ревізії, порушується після того, як ревізор, використовуючи засоби, що знаходяться в .його розпорядженні , встановлює факт значної нестачі та досліджує причини, через які вона виникла, доступними йому методами.

До проведення першочергової слідчої дії слідчий готує ряд першочергових організаційних заходів наступного напрямку:

1. Ознайомлення з характером діяльності підприємства, де мала місце крадіжка.

2. Взаємодія різних частин цієї організації таких як: «цех - склад», «склад - цех», «склад - відділ» і т. д.

3. Ознайомлення з умовами зберігання майна.

4. Ознайомлення з системою обліку майна (як бухгалтерського так і оперативного обліку).

5. Ознайомлення з документообігом.

6. З'ясовує розміщення приміщень де зберігалось викрадене майно, документи, предмети, різні матеріали, які мають значення для справи.

7. Виявляє суміжні організації, пов'язані із постачанням цього підприємства та збутом викрадених цінностей.

8. З’ясовує необхідні оріентировочні дані що до осіб, які підозрюються у скоєна крадіжок, їх зв'язки, місце проживання, власні дачі, про можливі місця зберігання викрадених цінностей, а також набутих злочинним шляхом.

9. Виконує підбір за діловими якостями посадових осіб, які будуть проводити інвентаризації, контрольні закупки, контрольні заміри і т. д.

Підбір необхідних спеціалістів, участь яких у проведенні тих чи інших першочергових слідчих дій зазвичай необхідне (це технологи, бухгалтери, товарознавці, агрономи, інженери різних спеціальностей).

Посадові особи нерідко разом з заявами подають, матеріали ревізії або інвентаризації, але бувають і такі випадки, коли на підставі поданих матеріалів неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи без додаткової інформації та проведення ревізії.

Крім того ознаки крадіжки можуть бути виявлені, органами дізнання під час проведення оперативно-розшукових заходів (ст. ст. 103 -104).

Справи про крадіжки шляхом присвоєння, розтрати та зловживанням службовим становищем можуть бути кваліфіковані як такі, що:

1) порушені по матеріалам ревізії, інвентаризації, про що вже відомо особі, яка підозрюється;

2) порушені на підставі заяв і повідомлень громадян, про що підозрювані навіть не здогадуються.

У другому випадку важливу роль відіграє несподіваність проведення слідчих дій, які набувають характеру невідкладних слідчих дій.

Це наступні заходи по виявленню і вилученню документів є:

1. Виявлення викраденого майна;

2. Виявлення грошей, цінностей, ощадних книжок;

3. Майна, набутого злочинним шляхом;

4. Підготовлені: для викрадення залишки;

5. Чорнові записи (як правило там зазначається хто і скільки винен, номери телефонів та адреси);

6. Документи по різним злочинним угодам, розрахунки між співучасниками та ін.;

7. Рештки знищених облікових записів та справжніх документів

8. Офіційні документи бухгалтерського та оперативного обліку, що відображають фінансові та господарські операції;

9. Обшук та огляд службових приміщень;

10. Організація інвентаризацій і зняття залишку цінностей на складах;

11. Проведення контрольних закупок.

Кримінальні справи, порушені за матеріалами ревізій та інвентаризацій.

По таким справам також необхідно проводити всі ті слідчі дії, які перераховані вище, але вони вже втрачають характер невідкладних, так як підозрювані про них вже знають і дещо встигли приховати.

З самого початку слідчому рекомендується:

1. допитати податкового інспектора та осіб, які проводили інвентаризацію, за результатами виявлена нестача;

2. допитати свідків, вказаних в акті;

3. вивчити документи, які підтверджують нестачу;

4. вилучити ті документи, які не приєднані до акту інвентаризації, але мають відношення до справи;

5. допитати матеріально-відповідальних осіб;

6. провести обшуки у цих осіб на квартирах та в службових кабінетах;

7. накласти арешт на їх майно та вклади в Ощадбанках.

Після ознайомлення з умовами робота, складається план подальшого розслідування, також складаються наглядні схеми по справі (якщо вона об'ємна).

Крім того, висуваються версії з приводу можливого виявлення підроблених документів, які бувають двох видів:

1) матеріально підроблені документи, в яких фіксується підробка: підпису, текст, цифрові записи, відтиски печаток, штампів.

2) інтелектуальна підробка: документ, зовні правильно оформлений та підписаний уповноваженими особами, але відомості, які в ньому, не відповідають дійсності.

У справах про великі розкрадання, які скоєні посадовими особами, частіше всього слідчий зустрічається з інтелектуальною підробкою.