Розподіл об'єктів анонімних погроз. Дані по ар Крим.

№ п/п	Найменування об'єктів	У відсотках
1	Навчальні та дошкільні заклади	28,5
2	Підприємства торгівлі	11,4
3	Місця масового накопичення людей (вокзали, театри)	8,2
4	Житло	8,2
5	Органи влади та управління	7,0
6	Транспортні засоби	7,0
7	Лікувальні заклади	5,7
8	Інші державні установи	5,1
9	Підприємства громадського харчування	5,1
10	Комерційні структури	5,1
11	Банки	3,2
12	Індивідуальне майно	2,5
13	Правоохоронні органи	1,9
14	Стратегічні об'єкти (електростанції, греблі, тощо)	1,3

У переважній більшості випадків (97.5%) повідомлення про підготовку вибуху передаються телефоном, мають місце і письмові погрози.

Найбільша кількість повідомлень про підготовку вибуху надходить до чергових частин міліції (55%) і установ та організацій, в яких планується вибух (35%).

При перевірці 158 анонімних повідомлень про загрозу вибуху в АР Крим вибухові пристрої виявлені тільки в одному випадку, всі інші повідомлення не підтвердилися.

Метою злочинців, які використовують анонімний спосіб погрози, найчастіше є дезорганізація роботи установ, зрив різного ряду заходів, затримка відправлення транспорту та інше.

Певний інтерес має співвідношення здійснених вибухів та погрози їх здійснення.

У 1996р. "лідерами" за кількістю вибухів були:

1.АР Крим - 53

2.Дніпропетровська обл. - 38

3.Київ-20

Після 1996 року почалося помітне зниження кількості кримінальних вибухів на Україні:

1997р. 290 в Україні

1998р. 264 вибухи.

4. Криміналістичне дослідження патронів

Криміналістичне дослідження патронів до вогнепальної зброї включає аналіз патронів і їх окремих частин, в тому числі стріляних гільз.

Об'єктами дослідження є:

1. Сліди -відображення, що виникають на патронах, гільзах кулях та інших компонентах;

2. Речовини, які входять до складу боєприпасів.

В залежності від виду вогнепальної зброї розрізняють патрони:

1. Бойові;

2. Спортивні;

3. Мисливські.

1. Бойові - це патрони гвинтівок, пістолетів, револьверів і проміжні.

Патрон до бойової зброї складається з:

1. Гільзи;

2. Капсуля з ініційованим складом;

3. Навіски пороху кулі.

Гільзи виготовляються з металу (латунь, залізо) і мають циліндричну форму. В гільзі розрізняють: дульце, корпус, шляпку. В дульці кріпиться куля, через це внутрішній діаметр відповідає зовнішньому діаметру кулі. Куля кріпиться в гільзі обжимом.

Для бойової зброї виготовляють кулі не тільки загального, але й спеціального призначення:

1. Трасуючі;

2. Бронебійні;

3. Бронебійно-запалювальні, і т.д.

Патрони до спортивної зброї мають калібр 5.6 мм і являють собою циліндричну гільзу, яка споряджена безоболонковою кулею.

2.Спортивна зброя: циліндрична частина кулі патрону до спортивної зброї має на поверхні ряд кільцевих канавок для утримання в них мастильної рідини. На дно гільзи наносяться умовні позначення прийняті для таких патронів.

3. Патрони до нарізної мисливської зброї майже нічим не відрізняються від бойових. Інколи між пороховим зарядом і кулею, в таких патронах, розміщують повстяний пиж. Патрони до гладкоствольних (дробових) гвинтівок мають гільзу циліндричної форми, суцільнометалеву або картонну. Компоненти мисливських патронів можуть бути як заводського, так і саморобного виготовлення.

Дріб виготовляють литтям і різанням. Для дробу інколи використовують рублені цвяхи, кульки, дріт і т.д. Саморобні кулі роблять кульовими. Заводські пижі роблять з повсті (войлок), пресованого паперу, пресованої тирси, поліетилену. В домашніх умовах їх роблять з повсті, ганчір'я, газет, зошитів, книжок.

Патрони - замінники (замінювачі).

Нерідко злочинець використовує патрони не призначені для даної зброї. Споряджені боєприпаси порівняно рідко знаходять на місці пригоди, а якщо і знайдені, то їх місцезнаходження відмічають в протоколі і на схемі, фотографують, після чого вилучають і вивчають. Спочатку шукають на патроні відбитки пальців рук, потім детально фіксують всі зовнішні ознаки патрону, кулі, гільзи, форму, колір металу, розміри, маркувальні позначення.

Експертне дослідження дозволяє вирішувати такі питання:

1. Чи являється виявлений об'єкт боєприпасом до вогнепальної зброї, заводського чи саморобного виготовлення;

2. Чи можливо вести стрільбу даними боєприпасами;

3. Для якого виду (системи, моделі) зброї вони призначені;

4. Якщо є патрони, виявлені на місці пригоди, і патрони, взяті у обвинуваченого (підозрюваного), то ставиться експерту питання про спільність їх походження, приналежності до однієї партії, групи.

Стріляні кулі - їх на місці пригоди виявити дуже важко. При виявлені кулі в перепоні, в протоколі і схемі відмічають місцезнаходження кулевого отвору, фіксують його зовнішні ознаки (положення, пробоїни, її форму, розмір, діаметр, глибину, напрям каналу).

І лише після цього кулю виймають:

1. З дерев'яних перепон кулю вибивають стамескою;

2. З цегляних - шлямбуром (інструмент не повинен зачепити кулю і залишити там сліди).

Слідчий огляд кулі:

1. Відмічають зовнішні ознаки кулі (оболонкова, напівоболонкова, безоболонкова);

2. Колір металу (кулі оболонки);

3. Наявність окрасу (для кулі спеціального призначення);

4. Форми головної частини (гострокінцева, тупокінцева, сферична);

5. Розміру (довжина, діаметр);

6. Наявність на поверхні кулі слідів від нарізів.

Ці загальні ознаки дозволяють встановити до якого виду зброї і яких систем призначався патрон, частиною якого була куля. Експертне дослідження таких ознак і в особливості слідів від нарізів дозволяє звузити коло і визначити зі зброї якої системи була вистріляна куля. Куля, що направляється на експертизу упаковується в окрему коробку. Коли буде знайдено зброю, то по слідах від полів нарізів на кулі проводиться її ідентифікація.

В ході експертизи пред'явленої для ідентифікації зброї проводиться відстріл декількох куль в кульоприймач, що дозволить забезпечити збереження утворювальних слідів. Отримані кулі зіставляють між собою для виявлення стабільних, проведених ознак в кожному сліді поля. Потім досліджувану кулю (наприклад, вилучену на місці пригоди чи з трупу) зіставляють з експериментальною.

Найбільш зручним і розповсюдженим для цього методом є порівняльна мікроскопія. Деталі відповідних слідів порівнюють під мікроскопом. Порівняльний мікроскоп дозволяє спостерігати обидва об'єкти в одному полі, розділеному на дві половинки, переміщувати їх по вертикалі і горизонталі для пошуку співпадаючих ознак, і їх фотографування.

Гільзи стріляні - вони викидаються при перезарядці бойової зброї всіх систем, крім револьверів і напівавтоматичної мисливської зброї. Для виявлення гільз використовують металошукачі. Виявивши гільзу, в протоколі і на схемі фіксують її місцезнаходження, потім фотографують і вилучають.

Відмічають її зовнішні дані: форму корпусу, влаштованість шляпки, колір металу корпусу і капсуля, маркувальні позначення на шляпці, розміри (довжина гільзи, зовнішній діаметр її корпусу, внутрішній діаметр дульця), сліди кріплення кулі в гільзі.

Відмічають також наявність копоті (копоти) на поверхні гільзи, незгорілого пороху з внутрішньої частини. На поверхні стріляної гільзи залишається комплекс слідів, загальні ознаки яких дозволяють встановити систему зброї.