4. Виявлення ознак злочину, приводів і підстав для порушення кримінальної справи по злочинах про ухилення від сплати податків.

Ознаки податкового злочину бувають:

1) явні, достатньо очевидні;

2) не явні, які, не виділяються на загальному фоні правомірної діяльності.

1. Явні ознаки:

а) повна невідповідність реальної господарської діяльності її документальному відображенню;

б) невідповідність записів в бухгалтерських документах:

• первинних-облікових;

• облікових - звітних;

в) наявність матеріальних підробок в документах (дописки, виправлення, підчистки, заміна сторінок і т.д.);

г) знищення бухгалтерських документів (первинних, облікових, звітних);

д) інсценування нещасного випадку (пожежа, затоплення і т.д.) чи банкрутство.

2. Не явні ознаки - це будь-які порушення, які можуть трактуватися як відсутність професіоналізму, недбалість, але можуть бути і ознаками злочину.

До їх числа відносять такі порушення:

а) правила ведення обліку та звітності;

б) правила ведення касових операцій;

в) правила списання товарно-матеріальних цінностей;

г) правила документообігу,

д) технологічної дисципліни.

Джерелами первинної інформації про податковий злочин можуть бути:

1) продавці, які не беруть участь у податковому злочині, але усвідомлюють факт його скоєння;

2) очевидці будь-яких кримінальних чи фінансових операцій, які не усвідомлюють їх суть (секретарі, водії, працівники охорони і т.д.);

3) особи, які беруть участь у скоєнні злочину: контрагенти, підсобники, постачальники та користувачі.

4) нерідко така інформація надходить від ревізорів, аудиторів, членів інвентаризаційних представників суспільства.

Практика свідчить про те, що найчастішими приводами для порушення кримінальних справ по податковим злочинам є:

1. виявлення таких злочинів органами податкової міліції;

2. відділом по боротьбі з економічною злочинністю;

3. повідомлення податкових інспекторів;

4. акти інвентаризації

В ході перевірочних дій, здійснюваних в основному, податковою міліцією, реалізується оперативно-пошукова діяльність.

Таким чином, при наявності хоча б однієї з ознак, перелічених в питаннях про способи ухилення від сплати податків (ми їх перерахували 33 способи) та при наявності підстав, про які ми говорили вище, висвітлюючи питання про порушення кримінальної справи, слідчий, орган дізнання приймає рішення про порушення кримінальної справи.

Приводи та підстави порушення кримінальної справи перелічені в ст. 94 КПК України, а саме:

1. заяви, повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади або окремих громадян;

2. виявлення безпосередньо органом дізнання, слідчим, прокурором, судом ознак злочину;

3. явка з повинною;

4. повідомлення, які опубліковані в пресі.

Доповненням до вищеназваного закону є Наказ №263 від 04 червня 2002 року Голови Державної Податкової Адміністрації України "Про взаємодію між підрозділами органів державної податкової служби України при організації документальних перевірок юридичних осіб".

Вся інформація, отримана від різних джерел, перед порушенням кримінальної справи перевіряється.

Існують два етапи перевірочних дій.

Перший етап - первинна інформація, отримана негласним (секретним) шляхом;

Другий етап - первинні дані про ознаки злочину отримані з відкритих та офіційних джерел (документів податкових інспекцій, висновків аудиторських служб, актів ревізорів, від засобів масової інформації).

В першій ситуації перевірка здійснюється таємно - це негласне спостереження за переміщенням та збутом товарно-матеріальних цінностей, сировини, продукції] вивчення документообігу, огляд приміщень, транспорту, спілкування з працівниками і т.п.

В другій ситуації проводяться відкриті (гласні) перевірочні дії, такі як:

а) ревізії, аудиторські перевірки за завданням податкової міліції, інспекції, служби боротьби з економічними злочинами (БЕЗ);

б) запити та перевірки податкової інспекції, огляди приміщень та документів працівниками податкової міліції та БЕЗ;

в) отримання зразків сировини, напівфабрикатів та готової продукції шляхом "контрольних закупок";

г) отримання пояснень від матеріально-відповідальних та інших посадових осіб. (Всі ці заходи проводяться до порушення кримінальної справи).

Важлива роль в ході виконання як гласних, так і негласних перевірочних дій відводиться спеціалістам:

а) бухгалтерам;

б) ревізорам;

в) аудиторам,

Вище перераховані особи можуть провести попереднє дослідження, дати консультацію з наступних питань:

а) визначення виду документа та його відношення до розслідування податкового злочину;

б) встановлення тієї з посадових осіб, яка могла бути причетна до складання конкретного документа;

в) аналіз зібраної інформації (яким чином вона може бути розтлумачена, в чому виражались відхилення (і які) від існуючих правил і т.п.).

Якщо в якості перевірочної дії здійснюється ревізія, то типовими питаннями є:

а) яка величина прихованої частини оподатковуваного прибутку;

б) яка сума податку, котрий не був сплачений;

в) яким чином приховувався оподатковуваний дохід;

г) яка тривалість скоєння виявлених податкових правопорушень;

д) що сприяло скоєнню правопорушень.

В ході виконання будь-яких з перерахованих вище перевірочних дій, повинні прийматись міри, що забезпечують:

а) збереження документів, особливо тих, котрі потім потрібно буде вилучати;

б) підбір вільних зразків (насамперед підписів посадових осіб);

в) пошук всіляких чорнових записів;

г) нейтралізацію протидії слідству (перевірці).

Протидія може здійснюватись в будь-яких формах та включати в себе:

1) Знищення документів та речових доказів; 2)Інсценування нещасних випадків по відношенню до майна чи людей;

3) Приховування партнерів по нелегальному бізнесу;

4) Прямі погрози свідкам, спеціалістам, інспекторам, працівникам податкової міліції;

5) Реалізація цих погроз як вищевказаних осіб, так і їх сімей і родичів

Зібрані в процесі первинної перевірки та направлені з податкової інспекції матеріали несуть інформацію лише про об'єктивну сторону, тобто, про механізм скоєння податкового злочину, не дозволяючи отримати досить повне уявлення про його суб'єктивну сторону.

Тому порушення кримінальної справи проходить загалом на основі припущень про наявність в діях платника податку всіх ознак злочину.