150. Лікування та профілактика гострого та обструктивного бронхіту у дітей раннього віку.

1. Етіотропна (противірусна терапія):

• Лейкоцитарний інтерферон по 2 краплі в кожен носовий хід кожні 2 години в перші 2-3 доби захворювання;

• Ремантадин 1,5-4 мг/кг/добу з 3-річного віку

• Альгірем 4 мг/кг/добу з 1 року;

• Аміксин у дітей старше 7 років після їжі 0,06 1 раз на добу в 1,2,4 день лікування;

• Рібавірин (при РС-інфекції) 10-20 мг/кг/добу інгаляційно 3-7 діб;

• Озельтамівір (таміфлю) 2-4 мг/кг/добу з 12 років;

• Протигрипозний Ig (при грипі) 0,1 мл/кг/добу.

2. Показання до призначення антибіотиків при бронхіті:

• Діти перших 6 міс. життя;

• Гострий бронхіоліт;

• Наявність вогнищ хронічної інфекції в організмі дитини;

• Підозра на приєднання бактеріальної інфекції (гарячка вище 39ºС протягом 3 діб, в’ялість, відмова від рідини, кашель, задишка більше 50/хв. у дітей до 1 року, 40/хв. У старших дітей).

Використовують напівсинтетичні пеніциліни (в т.ч. “захищені”, цефалоспорини І-ІІ покоління, макроліди.

3. Відхаркуючі, муколітичні засоби:

• Відхаркуючі рослинного походження (алтей, іпекакуана, мати-й-мачуха, подорожник, солодка);

• Муколітики (бромгексін, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн);

• Модулюючі препарати (гвайфеназин, флюдітек).

4. Протикашльові препарати (при сухому, нападоподібному, виснажливому кашлі, який порушує сон, харчування дитини, її активність)- лібексин, кодтерпін, кодеїн.

5. Жарознижуюча терапія: парацетамол 10-15 мг/кг, ібупрофен 5-10 мг/кг, німесулід 1 мг/кг.

6. Бронхолітики: сальбутамол, тербуталін, вентолін, при неефективності – інгаляційні кортикостероїди (фліксотід, будесонід)

7. Інгаляції з фізрозчином, 1-2% содовим розчином, дистильованою водою.

Адекватна регідратація, особливо у дітей 1 року життя

151. Диференційна діагностика циститу та пієлонефриту у дітей.

152. Невідкладна допомога при нападі ядухи у дітей, хворих на ба.

₂-агоністи короткої дії (сальбутамол, тербуталін, фенотерол) – по 4 вдихи кожні 6 годин або через небулайзер 5 мг сальбутамола кожні 6 годин, або в таблетках – до 6 років ¼ таб., 6-9 років ½ таб., старше 9 років 1 таб. 4 рази на добу.

• Антихолінергічні препарати (іпратропіум бромід, окситропіум бромід)- по 4 вдихи кожні 6 годин або через небулайзер тричі з інтервалом 20 хв., потім кожні 4 години по 250 мкг.

• Метилксантини короткої дії (еуфілін)- стартова доза 5-7 мг/кг вводиться за 5 хв., потім підтримуюча доза 0,4 мг/кг/год

• Адреналін (1:1000, 1 мг/мл) 3 рази з інтервалом 20 хв.

Билет39

153_Диф.Діагностика атопічного дерматиту у дітей

Атопічний дерматит необхідно диференціювати з такими захворюваннями: обмежений нейродерміт, червоний плоский лишай, пруріго Гебри, грибоподібний мікоз, хронічна екзема.

Для обмеженого нейродерміту  характерна відсутність атопії в анамнезі, початок захворювання у більш дорослому періоді життя; відсутність загострень залежно від дії алергенів; локалізоване ураження; наявність трьох зон в осередку ураження: центральної ліхеніфікації, лихеноїдних папульозних висипань і дисхромічної зони; супутні захворювання передують шкірним висипанням; рівень загального IgE в сироватці крові нормальний; шкірні проби негативні.

При червоному плоскому лишаї є типові папули фіолетового кольору з блискучою поверхнею та пупковидним втисненням в центрі; характерна наявність сітки Уікхема у вигляді білувато-сіруватих крапок і смужок; спостерігається ураження слизових оболонок.

У хворих з пруріго Гебри папули розташовуються на розгинальних ділянках кінцівок; елементи ізольовані один від одного; збільшені лімфатичні вузли; немає атопії в анамнезі.

При грибоподібному мікозі вогнища ліхеніфікації менш виражені, відсутні ремісії в літній час року.

Для хронічної екземи характерні поліморфізм висипань, везикули, мокнуття, червоний дермографізм.