55.Діагностичні критерії ювенільного ревматоїдного артриту

Діагноз РА можна встановити тільки шляхом динамічного спо­стереження і не раніше 3-х місяців після його виникнення. При цьому користуються критеріями:

клінічними:  1)артрит тривалістю 3 місяці і більше;

2) артрит іншого суглоба, який виникає через 3 місяці після ураження першого;

3) симетричність ураження дрібних суг­лобів;

4) рідина в порожнині суглоба;

5) контрактура суглоба;

6) тендосиновіт або бурсит;

7) м'язова атрофія;

8) ранкова скова­ність;

9) ревматоїдне ураження очей;

10) ревматоїдні вузлики;

рентгенологічними:

11) остеопороз, дрібнокістозна перебудова кі­сткової структури епіфізів;

12) звуження суглобових щілин, кіс­ткові ерозії, анкілози;

13) порушення росту кісток;

14) ураження шийного відділу хребта;

лабораторними:

15) позитивний ревма­тоїдний фактор;

16) позитивні дані біопсії синовіальної оболонки критеріями діагностики РА.

Наявність у хворого не менше 3-х ознак із 16, при обов'язковій наявності артриту, дає право діагностувати РА. При цьому можна використовувати відносно просту класифікацію ЮРА, згідно до якої захворювання має системну, полісуглобову та оліго- і моносуглобову форми.

Крім форми, перебігу РА, деякі автори вважають за необхідне зазна­чити в діагнозі активність процесу, рентгенологічні зміни, функці­ональну здатність хворого. Дійсно, при тривалому перебігу РА спо­стерігають зміни в кістках, які відображають стадійність, а отже, і тяжкість захворювання

56.Невідкладна терапіяя при судомному синдромі у разі спазмофілії

Принципи інтенсивної терапії

 

1) Забезпечення адекватної оксигенації, легеневої вентиляції та гемодинаміки. Проводиться залежно від стану пацієнта за загальноприйнятою тактикою підтримки вітальних функцій;

 

2) екстрена протисудомна терапія: діазепам 0,1-0,2 мг/кг внутрішньовенно або 0,3-0,4 мг/кг внутрішньом’язово; мідазолам 0,2 мг/кг внутрішньовенно чи інтраназально, 0,4 мг/кг внутрішньом’язово або 0,7-0,8 мг/кг ректально; натрію оксибутират 70-130 мг/кг; барбітурати (тіопентал натрію) 5-10 мг/кг (при можливості забезпечити ШВЛ);

 

3) у новонароджених можливе призначення фенобарбіталу в дозі насичення 20 мг/кг з підтримувальною дозою 3,5 мг/кг на першому тижні життя та 5 мг/кг з другого тижня життя;

 

4) при порушеннях дихання, неефективності протисудомних препаратів чи тривалих судомах, що розпочинаються після закінчення дії протисудомних засобів, показана міорелаксація та ШВЛ;

 

5) при гіпокальціємічних судомах — 10% розчин хлориду чи глюконату кальцію 0,5-1,0 мл/кг внутрішньовенно повільно;

 

6) при судомах на тлі гіпоглікемії в/в 20-40% розчин глюкози з розрахунку 0,5 г/кг маси тіла з доданням тіаміну або кокарбоксилази;

 

7) дегідратаційна терапія при судомах не є обов’язковою. Вибір тактики інфузійної терапії залежить від причини судом і має забезпечити адекватну мозкову перфузію;

 

8) після припинення нападу судом доцільно вирішити сумісно із неврологом питання про планове призначення антиконвульсантів ( ламотриджин, фенобарбітал). Вони частіше не показані лише при одноразових фебрильних судомах чи на тлі початку нейроінфекції та при метаболічних судомах (гіпоглікемія, спазмофілія).