64. Невідкладна допомога при синдромі бронхообструкції у дітей.

Принципи лікування БОС:

• бронхолітична терапія,

• відновлення дренажної функції бронхів!

• протизапальна терапія,

• вплив на збудника інфекції (за необхідності),

• нормалізація імунобіологічної реактивності (за необхідності).

Бронхолітична терапія

1. Інгаляційні β₂-агоністи короткої (швидкої) дії через небулайзер або спейсер + дозований аерозольний інгалятор (ДАІ); сальбутамол, фенотеролу гідробромід (беротек).

2. Якщо намає поліпшення протягом 1 години – використовувати М-холінолітики або комбіновані препарати. М-холінолитики: іпратропіуму бромід (атровент – 5–20 крапель до 3–4 разів на день). Комбінований препарат: іпратропіуму бромід + сальбутамол (беродуал) – 0,5 мл до 3 разів на день.

3. Внутрішньовенні β₂-агоністи – ефективним доповненням може бути раннє введення сальбутамолу (вентилор) внутрішньовенно (в/в) 15 мкг/кг з подальшою в/в інфузією 0,2 мкг/кг на хвилину.

4. Еуфілін – препарат резерву, призначається у випадку неефективності β₂-агоністів короткої дії та у мікстурі в дозі 5–10 мг/кг на добу за 4 прийоми, а при тяжкому БОС – в/в крапельно у добовій дозі до 16–18 мг/кг за 4 введення. Внутрішньом’язово дітям вводити не рекомендується у зв’язку з болючістю і можливістю посилення бронхообструкції.

Застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) при лікуванні гострої бронхообструкції у дітей показане у випадках:

• гострого обструктивного бронхіту,

• рецидивного БОС,

• гострого стенозуючого ларинготрахеїту (псевдокрупу),

• кашлюку.

Термін лікування – короткий курс тривалістю 2–3 тижні. У дітей з атопією і рецидивним БОС ІГКС зменшує ризик формування персистуючого процесу в ранньому віці. У період загострення перевага надається небулайзерній терапії ІГКС. Дозування ІГКС залежить від тяжкості стану і віку хворого – здебільшого низькі та середні дози.

Діти, хворі на бронхіальну астму, отримують тривалу базисну (контролюючу) терапію ІГКС за Протоколом [12].

Антибіотики вибору в лікуванні БОС бактеріальної етіології:

• амінопеніциліни,

• цефалоспорини,

• макроліти,

• респіраторні фторхінолони.

Скупчення значної кількості в’язкого секрету в просвіті бронхів створює механічну перешкоду для проходження струменя повітря по бронхах, особливо при пасивному видиху. З урахуванням цього як патогенетично обґрунтований засіб широко використовують препарати, які сприяють поліпшенню властивостей, реології мокротиння і видаленню його з дихальних шляхів, чим і досягається консервативна бронхосанація. Видалення надмірної кількості бронхіального секрету важливо ще і тому, що мокротиння є своєрідним чужорідним тілом, що провокує бронхоспазм. Грудка слизу може закупорити бронх і викликати розвиток ателектазу, може бути джерелом інфекції з подальшим формуванням гнійного ендобронхіту, загибелі вій миготливого епітелію і зниженням функції мукоціліарного транспорту, хронізації процесу в бронхах, розвитку в них склерозу.

Поліпшення дренажної функції включає в себе активну оральну регідратацію , использованиеотхаркивающих і муколітичних препаратів , вібраційного масажу і постурального дренажу грудної клітини , дихальної гімнастики ( 2 ) .

Оральна регідратація . Як пиття краще використовувати лужні мінеральні води , додатковий добовий обсяг рідини становить близько 50 мл / кг ваги дитини.

Метою муколітичний і відхаркувальної терапії є розрідження мокроти і збільшення ефективності кашлю . У дітей з бронхообструкцією при наявності малопродуктивної кашлю з в'язкою мокротою доцільно поєднувати інгаляційний (через небулайзер ) і пероральний шлях введення муколитиков , найкращими з яких при ГРВІ є активні метаболіти бромгексина - препарати амброксолу ( лазольван , амброгексал , амбробене , амбросан , Халіксол , амбролан , бронховерн , дефлегмін ) . Ці препарати відносяться до муколітиків непрямої дії , володіють помірним протизапальну дію , збільшують синтез сурфактанту , не посилюють бронхообструкцію.