130. Диференційний діагноз гострого обструктивного ларингіту у дітей

Диференційну діагностику проводять за основним симптомом гострого стенозуючого ларинготрахеобронхіту — стенотичним дихан­ням — із слідуючими захворюваннями: дифтерія гортані, заглотковий абсцес, стороннє тіло гортані, бронхіальна астма, ларинготрахеоб­ронхіт при кору, скарлатині, вітряній віспі, уремічний стеноз гортані, папіломатоз гортані. Для розвитку дифтерії гортані характерним є чітке проходження стадій: дисфонічної, стенотичної, асфіксичної. Утруднення дихання на­ростає більш повільно та поступово. Спочатку виникають симптоми за­гальної інтоксикації, висока температура тіла, кашель. Потім з'яв­ляється утруднення дихання, ідо спричинене наявністю плівок у про­зорі гортані, При гострому стенозуючому ларинготрахєобронхіті афонія не виникає. Перебіг стенозу при дифтерії завжди прогресую­чий. Діагностика дифтерії полегшується при уражені процесом носа та глотки. Велике значення мають епідеміологічні дані. ^ Заглотковий абсцес виникає у більшості випадків у дітей віком до одного року. Для клінічної картини характерним є дихання із хрипами, але охриплості та кашлю немає, складається враження ніби дитина "тримає в роті кашу", рот відкритий, слинотеча, ковтання болісне та ут­руднене, вимушене положення голови, висока температура тіла. При фарінгоскопії визначається вип'ячування задньої стінки глотки. У діагностиці стороннього тіла гортані важливу роль грає анамнез захворювання: гостре виникнення стенозу гортані серед повного здо-ров"я, під час приймання їжі або під час гри, що супроводжується циа-нозом, нападами кашлю до виникнення блювоти. Температура тіла нормальна, інтоксикації немає. Вирішальне значення має ларинго­скопія. Для бронхіальної астми характерними є: експіраторна задишка, грудна клітина на висоті приступу бочкоподібно роздута, втяжіння по- ступливих місць грудної клітини не відмічається, нормальна температу­ра тіла, інтоксикація відсутня, кашель не грубий, голос залишається дзвінким. При перкусії над легенями визначається коробочний звук, при аускультації — велика кількість свистячих хрипів. ^ Ларинготрахеобронхіт при кору, скарлатині, вітряній віспі у більшості випадків не викликає утруднень при проведенні дифе-ренційної діагностики, оскільки основні симптоми є типовими для цих захворювань (висип при кору та скарлатині, вітряночні пухирці). ^ Уремічний стеноз гортані та трахеї поєднується із іншими харак­терними проявами уремії: діти після 6—7 років, дані анамнезу віднос­но будь-яких захворювань нирок, поступовий розвиток, в'ялість, го­ловні болі, нездужання, анурія, геморагії, дерматит, високий артеріаль­ний тиск; у сечі — білок, лейкоцити, циліндри, еритроцити, низька пи­тома вага. Уточнити діагноз дозволяє дослідження сечовини та залиш­кового азота крові, проба за Зимницьким. У прозорі гортані та трахеї — темні кірки, які і є причиною стенозу; слизова оболонка суха, інфільтрації та набряку немає. Для папіломатозу гортані характерним є те, що стенозу гортані пе­редує тривала охриплість. Діагноз встановлюється після ларингоскопії.