1. Розрахунок кількості б, ж, ув:

• При гіпотрофії ІІІ ст. кількість білків, жирів та вуглеводів розраховують на фактичну масу.

2. Розрахунок об’єму їжі:

• Добовий об’єм їжі – 200 мл/кг або 1/5 маси тіла, але не більше 1 л - ця кількість приймається за умовну 1. При гіпотрофії ІІІ ст. 1/3 від умовної одиниці. Поступово при гіпотрофії ІІ-ІІІ ст. об’єм харчування доводять до 2/3.

• Нестачу об’єму харчування до 1 відновлюють введенням рідини (5% глюкоза, фізіологічний розчин, кип’ячена вода, чай).

3. Кількість годувань: При гіпотрофії ІІІ ст. 10 через 2 години.

4. Вибір харчової суміші: оптимально- грудне молоко адаптовані кисломолочні суміші  адаптовані солодкі суміші.

5. Кількість б, ж, ув, що отримує дитина з гіпотрофією:

• Білки – 0,7-2,0 г/кг, жири 2-4 г/кг, вуглеводи 8-10 г/кг, калорійність 60-100 ккал/кг.

6. Тривалість періоду:

• При гіпотрофії ІІІ ст. 7-10 діб.

7. Часткове парентеральне харчування (при гіпотрофії ІІ-ІІІ ст.): 5-10% глюкоза з інсуліном (1 ОД інсуліну на 4-5 г глюкози), розчини амінокислот (амінон, інфезол, вамінолакт), жирові емульсії (ліпофундин).

8. Медикаментозна терапія:

• Ферментотерапія (мезим, панкреатин),

• Вітамінотерапія (А, С, Е, групи В),

• Корекція дизбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин).

2. Проміжний (перехідний)

Мета: Поступова адаптація дитини до підвищення кількості в дієті Б, Ж, УВ до фізіологічного рівня

3. Оптимального харчування

1. Розрахунок кількості Б, Ж, УВ: Кількість білків, жирів та вуглеводів розраховують на вікову масу дитини.

2. Розрахунок об’єму їжі:

• Повний віковий об’єм, їжа більш густа, поступове введення прикорму, починаючи з овочевого пюре (при недостатніх прибавках маси тіла – з каш).

3. Кількість годувань: 6 разів через 3,5 години (для дітей старше 5 міс. – 5 разів через 4 години).

4. Вибір харчової суміші: оптимально- грудне молоко адаптовані кисломолочні суміші  адаптовані солодкі суміші. Для корекції потреби в білках вводять сир, потреби в жирах – кефір, “Віталакт”, “Біолакт”, олію, потреби в вуглеводах – соки, фруктові пюре, 5% глюкоза.

5. Кількість Б, Ж, УВ: Білки – 4,0-4,5 г/кг, жири 6-6,5 г/кг, вуглеводи 14-16 г/кг (співвідношення Б:Ж:УВ=1:1,5:4).

6. Медикаментозна терапія:

• Ферментотерапія (мезим, панкреатин).

• Вітамінотерапія (А, С, Е, групи В, при рахіті – вітамін Д).

• Корекція дизбактеріозу (біфідумбактерин, лактобактерин).

• Гепатопротектори (ліпоєва кислота, есенціале, вітаміни В₅, В₁₅.

• Стимулююча терапія (апілак, пенкоксил), при зниженому апетиті – оротат калію, карнитину хлорид. При поганій прибавці маси тіла – анаболічні гормони (ретаболіл, неробол внутрішньом’язево 1 раз в 2-3 тиж.).

• Масаж, ЛФК, УФО.

122. Інструментальні та лабораторні методи діагностики хвороби Крона.

Хвороба Крона (ХК) – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується трансмуральним гранульоматозним запаленням із сегментарним ураженням різних відділів травного тракту

ДІАГНОСТИЧНА ПРОГРАММА

• Збір анамнестичних даних.

При оцінці анамнезу хвороби уточнюють симптоми хвороби, їх давність, можливі чинники клінічних проявів, сімейну схильність до хвороб кишківника.

• Фізикальне обстеження.

• Визначають зріст (із процентілями) та масу тіла (з процентілями). Відхилення процентілів нижче третього процентіля поряд із змінами показників росту допомагають при визначенні тяжкості перебігу хвороби.

• Огляд ротової порожнини (наявність афт, гінгівіту);

• Зміни шкіри та суглобів (вузлувата ерітема, гангренозна піодермія, артрити, спондиліт, сакроілеіт);

• Пальпація органів черевної порожнини – наявність інфільтрату у правому нижньому квадранті живота; сегментарна ущільненість товстої кишки; перианальні тріщини; збільшення розмірів печінки (при важких формах хвороби).

• Незалежно від локалізації патологічного процесу при ХК мають місце загальні порушення: гарячка (від субфебрилітету до гектичної температури), зниження маси тіла, ознаки анемії, полігіповітамінозу, електролітної недостатності та гіпопротеінемічних набряків.

• Лабораторні дослідження.

• Клінічний аналіз крові – анемія, лейкоцитоз, прискорене ШОЕ.

• Біохімічне дослідження крові: під час загострення підвищення гострофазових показників, диспротеінемія (гіпоальбумінемія, гіпер-альфа-2 глобулінемія).

• Копрограма: стеаторея, позитивна проба Трибуле (з хлор- та три хлороцтовою кислотами), позитивна проба Грегерсена, дисбіотичні зміни мікрофлори кишечника.

Рентгенологічні показники обстеження органів черевної порожнини залежать від фази захворювання та розподіляються на нестенотичні (на початку) та стенотичні ознаки.

Нестенотичні ознаки мають переривчастий вигляд, характеризуються ригідністю уражених ділянок, мозаїчністю зображення за рахунок набряку, лінійних виразок, свищових ходів, проникнення контрасту за межі стінки кишки у вигляді кишені або бахроми. Надалі з’являються стенотичні ознаки: знижується або повністю зникає контрактильна здатність кишки, уповільнюється евакуація барію, має місце нерівномірне звуження просвіту кишки до стану «шнурка», одночасно понад зоною звуження спостерігається значне ії поширення.

Ендоскопічне дослідження: картина поліморфна і залежить від фази захворювання (інфільтрації, тріщини, рубцювання). За тривалістю процес може бути локальним і дифузним.

Фаза інфільтрації: ураження глибоких слоїв стінки (звуження просвіту, набряк слизової оболонки, судинний малюнок визначається тільки крупними судинами, можуть бути невеликі афтозні дефекти).

Фаза розколини (деструктивна): великі виразкові дефекти у вигляді поздовжних тріщин, які мають напрямок вздовж або поперек кишки, рельєф у вигляді «паперової бруківки».

Фаза рубцювання: рубцеві стенози, які обумовлюють кишкову непрохідність.

Гістологічне дослідження біоптату: наявність подовжньо розташованих виразок-тріщин, що проникають у м’язовий та субсерозний шари, гранульом туберкулоїдного та саркоїдного типів.