Билет35

137)Лікування гострого обструктивного бронхіту у дітей

Етіотропна (противірусна терапія):

Лейкоцитарний інтерферон по 2 краплі в кожен носовий хід кожні 2 години в перші 2-3 доби захворювання;

Ремантадин 1,5-4 мг/кг/добу з 3-річного віку

Альгірем 4 мг/кг/добу з 1 року;

Аміксин у дітей старше 7 років після їжі 0,06 1 раз на добу в 1,2,4 день лікування;

Рібавірин (при РС-інфекції) 10-20 мг/кг/добу інгаляційно 3-7 діб;

Озельтамівір (таміфлю) 2-4 мг/кг/добу з 12 років;

Відхаркуючі, муколітичні засоби:

Відхаркуючі рослинного походження (алтей, іпекакуана, мати-й-мачуха, подорожник, солодка);

Муколітики (бромгексін, амброксол, ацетилцистеїн, карбоцистеїн);

Модулюючі препарати (гвайфеназин, флюдітек).

Протикашльові препарати (при сухому, нападоподібному, виснажливому кашлі, який порушує сон, харчування дитини, її активність)- лібексин, кодтерпін, кодеїн.

Жарознижуюча терапія: парацетамол 10-15 мг/кг, ібупрофен 5-10 мг/кг, німесулід 1 мг/кг.

Бронхолітики: сальбутамол, тербуталін, вентолін, при неефективності – інгаляційні кортикостероїди (фліксотід, будесонід)

Інгаляції з фізрозчином, 1-2% содовим розчином, дистильованою водою.

Адекватна регідратація, особливо у дітей 1 року життя

138)Клінічні прояви суглобово-вісцеральних форм ювенільного ревматоїдного артриту у дітей

1)Підгострий, поступовий початок- субфебрильна температура тіла протягом 2-3 тижнів, вранішня скутість, артралгії та ураження суглобів.

М’язева атрофія – може бути ранньою ознакою. В більшій мірі відбувається атрофія розгиначів – формуються згинальні контрактури.

Ураження очей – безболісне, може передувати розвитку артриту за 3-6 міс. Початок з іриту→ іридоцикліт→помутніння кришталика. Внаслідок розвитку вторинної глаукоми виникає відслойка сітківки, атрофія зорового нерва і сліпота.

Ревматоїдні вузлики (у 25-30%)- на ліктях, розгинальних поверхнях передпліч, безболісні, рухливі або спаяні з апоневрозом чи кісткою (виникають при значній активності процесу).

Лімфаденопатія за типом мікрополіаденії.

ССС- токсико-алергічне ураження серця (ослаблення тонів, систолічний шум на верхівці, тахі- чи брадикардія, екстрасистолія, низький АТ, метаболічні зміни на ЕКГ.

ШКТ – зниження апетиту, ураження печінки (↑АлАТ, АсАТ, ↑тимолової проби).

Сечовидільна система- нетривалий сечовий синдром.

Клінічний аналіз крові: гіпохромна анемія до 60 г/л, нейтрофільний лейкоцитоз, зсув формули вліво, лімфоцитопенія, ↑ШОЕ, +РФ (у 20%).

139)Клініко-діагностичні критерії загострення хронічного пієлонефриту у дітей

Провідні клінічні синдроми ПН:

Інтоксикаційний – слабкість, втомлюваність, в’ялість, головний біль, зниження апетиту, порушення сну, підвищення температури тіла вище 38С, блідість шкіри, периорбітальні тіні.

Больовий – біль в попереку чи абдомінальний біль, можлива ирадіація вниз живота, болючість при пальпації в косто-вертебральному куті, позитивний симптом Пастернацького.

Дізуричний – полакіурія (часте болюче сечовипускання малими порціями), ніктурія, іноді - енурез

Сечовий:

Бактеріурія (>100.000 мікроорганізмів в 1 мл сечі).

Лейкоцитурія нейтрофільного характеру (>50% нейтрофілів).

Протеїнурія не більше 1 г/добу.

Можлива наявність лейкоцитарних циліндрів, поодиноких незмінених еритроцитів.

Зниження відносної щільності сечі.

Діагностика ПН:

Клінічний аналіз крові (1 раз на тиждень): нейтрофільний лейкоцитоз, ↑ШОЕ до 30-40 мм/год, по мірі хронізації процесу – розвиток анемії.

Біохімічний аналіз крові (1 раз на тиждень): диспротеїнемія, ↑ ₂ та -глобулінів, позитивний С-реактивний білок, підвищення титру антибактеріальних антитіл, ↑ рівня імуноглобулінів (А, М, G).

Клінічний аналіз сечі (1 раз в 2-3 доби) та уролейкограма (1 раз на тиждень).

Аналіз сечі за Зимницьким (1 раз в 7-10 діб).

Аналіз сечі за Нечипоренко (1 раз на тиждень).

Проба Реберга (СКФ 80-120 мл/хв., % реабсорбції 98-100) 1 раз в 7-10 діб.

Триразово посів сечі та визначення ступеня бактеріурії.

УЗД нирок: грубі аномалії нирок, полікістоз, гідронефроз, розширення та деформація чашечно-мискової системи.

Термографія: термоасиметрія в поперековій ділянці в 1-2 С (у 80-85% хворих).

Екскреторна урографія – не раніше, ніж через 1 міс. після ліквідації загострення – стан кровопостачання нирки, чашечно-мискової системи, наявність рефлюксу.

Ретроградна цистографія (мікційна цистографія) – тонуc сечового міхура, наявність міхурово-сечовідного рефлюксу.

Радіоізотопна нефросцинтіграфія – асиметрія ренографічних кривих, сповільнення екскреції ізотопу.

Цистоскопія – у дітей за наявності вираженої дизурії.