59. Етіопатогенез, клінічні прояви гострого гломерулонефриту у дітей.

Гломерулонефрит -

двобічне імуноопосередковане захворювання нирок з переважним ураженням ниркових клубочків та залученням до патологічного процесу ниркових канальців, інтерстиціальної тканини та судин.

При гломерулонефриті у нирках йде імунне запалення, зумовлене появою імунних комплексів, які утворюються під впливом якогось агента, що виступає в якості алергену.  Такими агентами можуть бути:  Стрептокок. Це найчастіший провокатор гломерулонефриту. Крім ураження нирок, стрептокок є причиною ангіни, фарингіту , стрептококових дерматитів і скарлатини . Як правило, гострий гломерулонефрит виникає через 3 тижні після того, як дитина перенесе ці захворювання.  Інші бактерії.  Віруси ( грип та інші збудники ГРВІ, вірус гепатиту віруси кору та ін)  Вакцини та сироватки (після щеплень).  Зміїна і бджолина отрута. Зустрічаючись з цими агентами, організм реагує на них викривлено. Замість того щоб їх знешкодити і вивести - утворює імунні комплекси, які ушкоджують клубочок нирки.  Пусковими моментами для утворення імунних комплексів стають часом найпростіші дії на організм:  Переохолодження або перегрів.  Довге перебування на сонці. Різка зміна клімату.  Фізичне або емоційне перенапруження.  Порушується процес фільтрації, знижується функція нирок. Значно погіршується стан дитини, так як надлишки води, продукти розпаду білка і різні шкідливі речовини залишаються в організмі.

Гломерулонеф Рит	Синдром	Активність (фаза)	Наявність гіпертензії	Функція нирок
Гострий	Сечовий Нефритичний Нефротичний	Активний Ремісія	Присутня Відсутня	Без порушення функції З порушенням функції, ступінь

Розрізняють два основних механізми розвитку ГГН:

а) аутоімунний (утворення в організмі антитіл до базальної мембрани капілярів клубочків, в яких виникає реакція антиген-антитіло);

б) імунно-комплексний (фіксація в капілярах клубочків комплексу антиген-антитіло).

Клініка:

Початок

·передуюча за 7-21 день -інфекція

-бактеріальна (в т.ч. стрептококова)

-вірусна (в т.ч. вірус гепатиту В)

-мікст

-вакцинація

-введення білкових препаратів

-масивна сенсибілізація

-переохолодження

·поступовий з наростанням симптомів

Основні прояви

·Червона сеча (м’ясні помиї)

·Набряки

·Скарги відсутні

·Дизурія

·Головний біль

Можливі прояви

·артеріальна гіпертензія

·макрогематурія чи мікрогематурія

·абдомінальний синдром

·біль в попереку

·гіпертермія

·підвищення температури тіла

Клінічні прояви даного захворювання різноманітні і умовно поділяються на дві основні групи:

позаниркових (задишка, серцебиття, раптовий головний біль, зниження апетиту, нудота),

ниркові (набряки в ділянці обличчя, попереку і гомілок; сеча коричневого відтінку з великим вмістом білка, еритроцитів і циліндрів).

Позаниркові прояви, як правило, переважають в клініці, тому надають захворюванню своєрідний атиповий характер. Також для даного захворювання типова тріада симптомів: набряки, підвищений артеріальний тиск і сечовий синдром. Високий артеріальний тиск (зазвичай в межах 130/90 - 170/120 мм) обумовлено затримкою в організмі рідини і натрію.

У важких випадках у дітей, які страждають від гострого гломерулонефриту, може розвинутися еклампсія, в результаті якої вони втрачають свідомість.

Симптоми з’являються гостро через 1 – 4 тижні після перенесеної стрептококової інфекції:

загальноінтоксикаційні прояви (слабість, зниження апетиту);

набряки (на обличчі, ногах, тулубі, інколи супроводжуються асцитом, гідротораксом, гідроперикардом);

артеріальна гіпертензія (хворі скаржаться на головний біль);

ознаки лівошлуночкової недостатності (ортопное, тахіппное, тахікардія, роширення меж серця);

зменшення діурезу;

ознаки гострої ниркової недостатності;

зміна кольору сечі (колір кави або “м’ясних помиїв”);

зміни на очному дні (звуження артерій, розширення вен, крапкові крововиливи при стійкій гіпертензії);

приступи еклампсії (пов’язані із набряком мозку та гіпертензією)