16.2. Загальні принципи управління в добровільних об`єднаннях

Управління в добровільних об'єднаннях регулюється різними нормами:

• правовими та неправовими;

• неписаними (норми моралі, традиції, звичаї) і писаними (норми громадських об'єднань, що містяться у відповідних актах, насамперед у законах і статутах об'єднань).

Основи управління в добровільних об'єднаннях, як правило, закріплені в законах, а не інших правових актах (лише в деяких країнах, що розвиваються, це робиться указами президента). Майже у всіх державах в законах про асоціації, партії, профспілки, комерційні і некомерційні об'єднання, громадські об'єднання та ін. є частини (розділи, глави), присвячені основам управління в цих організаціях.

Виходячи з принципу самоврядності добровільних об'єднань, законодавство встановлює, що внутрішній порядок управління в них визначається ними самостійно, закріплюється прийнятими ними статутами. Статут розробляється і приймається самим об'єднанням, його членами (учасниками) на загальних зборах або на загальних зборах представників, з'їзді, конференції, делегати яких обрані членами (учасниками) об'єднання. До числа обов'язкових для включення до статуту зазвичай належать такі положення:

• найменування і цілі об'єднання;

• місце знаходження об'єднання; термін діяльності або вказівка ​​на безстроковий характер діяльності;

• порядок та умови вступу в об'єднання;

• порядок ліквідації об'єднання;

• організаційна структура;

• порядок утворення та компетенція органів об'єднання;

• порядок внесення змін та доповнень до статуту та ін.

Документом, що містить положення про управління об'єднанням, може бути установчий договір, укладений його членами під час створення об'єднання. У деяких комерційних об'єднаннях (наприклад, товариствах) такий документ заміняє статут.

В окремих громадських об'єднаннях управлінську роль виконує програма, яка ставить мету і завдання перед об'єднанням. Члени громадського об'єднання, його органи зобов'язані брати участь у виконанні цих завдань.

Майже всі добровільні об'єднання (крім релігійних і деяких інших) організовують своє внутрішнє управління за однаковою схемою. Відповідно до законодавства та статутів добровільних об'єднань вищим органом управління об'єднанням є загальні збори його членів (учасників) або збори (з'їзд, конференція тощо) представників, що обираються членами (учасниками) об'єднання. Збори (з'їзд, конференція) скликаються у передбачені статутом строки, частіше щорічно, але в деяких великих об'єднаннях (наприклад, в політичних партіях) з'їзди скликаються один раз в два, три, навіть на чотири роки, і, навпаки, статути дрібних підрозділів об'єднань (первинні організації) іноді передбачають обов'язкове щомісячне або раз на два місяці скликання загальних зборів.

Збори (збори уповноважених, з'їзд, конференція) зазвичай вважаються повноважними і вправі приймати рішення з питань діяльності об'єднання, якщо на ньому присутні більше половини членів (учасників) об'єднання або уповноважених (делегатів), обраних ними на збори уповноважених, з'їзд (конференцію) об'єднання (тобто абсолютна більшість). У деяких випадках для кворуму (число учасників, при якому збори правомочні) потрібно кваліфікована більшість присутніх (наприклад, 2/3) і кваліфікована більшість для прийняття деяких рішень (3/4 з деяких важливих питань у виробничих кооперативах). В окремих випадках для прийняття рішення необхідно одноголосне голосування (наприклад, при виключенні члена зі складу деяких об'єднань).

Члени об'єднання, делегати з'їзду (конференції) мають бути присутні та голосувати на зборах (з'їзді), як правило, особисто. Але в деяких об'єднаннях, особливо там, де всіх учасників неможливо скликати на загальні збори особисто (наприклад, у відкритих акціонерних товариствах з великим числом акціонерів), допускається голосування поштою. Питання про кворум в акціонерних товариствах теж вирішується в залежності від числа тих, хто проголосував (особисто та поштою) акцій.

Питання, що виносяться на обговорення зборів, зазвичай пропонуються тими органами об'єднання, які діють в проміжках між зборами, з'їздами (комітет, правління та ін.) Разом з тим відповідно до принципу демократичності добровільних об'єднань кожен повноправний учасник зборів, з'їзду (член об'єднання, делегат) має право внести пропозицію включити до порядку денного будь-яке питання. Така пропозиція приймається або відкидається більшістю голосів учасників зборів (з'їзду). Законодавство та статути добровільних об'єднань визначають також питання, які повинні виноситися на обговорення зборів обов'язково (наприклад, питання про розподіл прибутку та дивіденди на щорічних зборах акціонерного товариства).

Передбачаються і питання, які вправі вирішувати тільки загальні збори (з'їзд, конференція), цю функцію воно не може передоручити іншим органам. До числа таких питань (виняткова компетенція загальних зборів, з'їзду) відносяться: прийняття статуту об'єднання і зміни в ньому, вибори органів об'єднання, що діють між зборами (з'їздами), реорганізація та ліквідація добровільного об'єднання та ін. У різних видах об'єднань передбачаються й інші питання, які можуть вирішувати тільки загальні збори (з'їзд, конференція). У виробничих сільськогосподарських кооперативах це, наприклад, відчуження землі та основних фондів кооперативу, у споживчих кооперативах - розмір пайових внесків, в акціонерних об'єднаннях - розмір дивідендів і т.д.

Оскільки загальні збори (збори уповноважених, з'їзд, конференція) скликаються періодично, необхідний також постійно діючий орган, який спрямовує діяльність об'єднання відповідно до його статутних завдань в проміжках між зборами (з'їздами). У дуже невеликих об'єднаннях (наприклад, в кооперативах з кількістю членів менше 10) таким органом і одночасно посадовою особою є голова кооперативу. Це одноосібний керівник. В об'єднаннях з великим числом учасників створюється колегіальний керівний орган - комітет (наприклад, центральний комітет у партії), правління (в кооперативі), рада директорів, спостережна рада (в акціонерному товаристві) та ін. Будь-який член (учасник) об'єднання може бути обраний головою , членом колегіального органу. Під час виборів в більшості добровільних об'єднань кожен член (учасник) об'єднання має один голос. В акціонерних об'єднаннях число голосів учасника об'єднання залежить від кількості акцій, які він має.

Поряд з обраним зборами (з'їздом) складом керівного органу іноді можливо кооптування (включення обраними членами) в такий орган кількох осіб. Але, по-перше, це буває тільки в особливих умовах, коли неможливо організувати вибори, а число членів обраного органу зменшилося настільки, що важко вести роботу, а по-друге, число кооптованих має бути мінімальним і ні в якому разі не тяжіти над числом обраних членів керівного органу. Кооптування розглядається як вимушена і недемократична міра. Її намагаються уникати, і застосовується вона дуже рідко.

Поряд з керівними внутрішніми органами громадські об'єднання зазвичай створюють контрольні та ревізійні органи. Такі органи (вони називаються зазвичай контрольними, ревізійними комісіями) обираються зборами (з'їздом) об'єднання у складі кількох членів об'єднання. Контрольні комісії звичайно мають більш широкі повноваження з організації перевірок діяльності різних органів, що створюються об'єднанням (крім загальних зборів і з'їзду). Ревізійні комісії займаються лише перевіркою фінансової діяльності об'єднання, хоча іноді організовують й інші перевірки. Члени цих органів за свою роботу, як правило, винагороду не отримують і працюють на громадських засадах. Лише у великих громадських об'єднаннях голова контрольної або ревізійної комісії може бути посадовою особою, робота якого оплачується за рахунок фінансових коштів об'єднання.