Класифікація державних рішень:

1. за рівнем суб'єктів у системі державної влади і управління: рішення державних, регіональних та місцевих органів;

2. за характером цілей і завдань: політичні чи адміністративні, керівні та виконавські, стратегічні або оперативно-тактичні, загальнодержавні або пов'язані з окремими сферами державного життя;

3. за сферами життєдіяльності суспільства: господарсько-економічні, соціальні, державного будівництва і управління, культурного будівництва тощо;

4. за масштабами охоплення об'єкта управління: загальносистемні, загальнополітичні, макроекономічні, мікросоціальної (пов'язані з окремими групами виробничо-економічних і соціальних колективів);

5. за управлінськими функціями: пов'язані з плануванням, організацією, контролем та ін.

На думку В.В. Огнєвой, політичні рішення можна типологізувати «а) за ступенем ефективності (раціональні, ірраціональні), б) за принципом ієрархічності (загальнодержавні, регіональні, місцеві); в) за інституціональною ознакою (політичні рішення державних органів, політичних рухів, партій тощо); за характером інформації, що міститься (відкриті, закриті); д) за часовими параметрами (коротко-, середньо-і довгострокові, тактичні і стратегічні); е) за масштабністю (внутрішньополітичні, зовнішньополітичні)».

Прикладами політичних рішень є: державні програми, соціально-економічні, соціально-політичні концепції та військово-стратегічні концепції, законодавчі акти конституційного характеру, накази Президента з загальних питань діяльності держави та ін. У числі адміністративно-управлінських рішень слід назвати постанови Уряду, а також накази і розпорядження міністерств і відомств.

Рішення на регіональному рівні формулюються у вигляді законів, прийнятих представницькими органами влади, конституцій республік, статутів областей, країв, постанов глав адміністрацій та ін. Вони можуть бути як політико-правовими, так і адміністративними актами.

8.2. Цілі в публічному адмініструванні

Управлінські рішення (політичні чи адміністративні) за своєю сутністю передюачають дії щодо здійснення обраних цілей.

Вибір цілей - відправний пункт в розробці та прийнятті будь-якого рішення.

Мета - елемент розумової діяльності керуючого суб'єкта; внутрішній спонукаючий мотив дії.

Будучи ідеальним образом бажаного результату керуючого впливу суб'єкта публічного адміністрування на об'єкт (суспільство, окремі соціальні групи, індивіди), мета формується під впливом панівних цінностей, висловлює певний задум, ідею, акумулює відомі знання про керовану систему і дані досвіду управління. Цілі різноманітних поточних рішень виконавчих органів мотивуються установками вищих організацій, здоровим глуздом керуючих і повсякденними потребами людей.

Суб'єкт державного управління має справу з об'єктом, що характеризується безмежним діапазоном різноманітності. Мистецтво управління і полягає в тому, щоб реалізувати принцип необхідної різноманітності, знайти, як зазначалося, баланс різноманіть суб'єкта та об'єкта (суспільства). Це завдання вирішується під час вибору цілей. Безліч проблем, з якими стикається керуючий орган, обумовлює багатоцільовий характер державних рішень, що вимагає розподіл цілей за значимістю та за часом реалізації. Звідси завдання побудови ієрархії цілей («дерева цілей»). Методика побудови «дерева цілей» буде розглянута в темі № 9.

Управлінські цілі класифікуються:

1. за рівнем на шкалі суспільно-політичних цінностей: вищі цілі та цілі повсякденної практики;

2. за ступенем спільності: загальнонародні (загальнодержавні), національні, класові, групові (корпоративні), колективні, індивідуальні;

3. за значимістю сфер життєдіяльності суспільства: економічні, соціальні, політичні, культурологічні, конфесійні;

4. за тимчасовими параметрами: довгострокові, середньострокові, короткострокові, поточні;

5. відповідно до актуальності: вимагають невідкладного здійснення, незалежно від ситуації, й актуалізовані ситуацією, що склалася;

6. за досяжністю - реально досяжні і можливо (теоретично) здійснимі і т.д.

Типологія цілей зумовлює відмінність видів рішень:

1. Політичні рішення керівних органів держави реалізуються у формі загальних політичних стратегій і грунтуються на загальнонародних, загальнодержавних, довгострокових цілях.

2. Економічні, соціальні та ін. цілі, пов'язані з функціонуванням і розвитком окремих сфер діяльності суспільства, становлять раціональну основу відповідних політик.

3. Короткострокові, поточні цілі втілюються в адміністративні, оперативно-тактичні рішення.

4. Проблеми та цілі регіонального та місцевого масштабів отримують відображення в рішеннях органів влади і управління відповідних рівнів.

Політичне керівництво - вищий рівень (щодо значущості) управління, серцевина державного рішення в його узагальненому, типологічному розумінні утворює вибір політичного курсу - державної стратегії.