1.2. Предметна сфера публічного адміністрування

Під час реалізації функцій публічного адміністрування виникає публічно-управлінські відносини, для яких необхідні:

1) Суб'єкт управління, наділений повноваженнями і обов'язками з управління. Суб'єкт управління є активним початком управлінського процесу. Таким суб'єктом може бути безпосередньо держава, діючі від її імені органи і посадові особи (парламент, президент, уряд та ін.), органи та посадові особи (законодавчі збори, губернатор тощо), автономії (наприклад, Верховна рада Криму в Україні), органи та посадові особи місцевого самоврядування (рада, мер), органи громадського об'єднання, якщо воно є публічним колективом або має елементи публічного колективу (наприклад, Центральний комітет політичної партії, що встановлює порядок сплати членських внесків). Владні (управлінські) повноваження та обов'язки суб'єкта управління визначаються документами, які є основними для даного публічного колективу. Для держави (а отже, і суспільства) таким документом є конституція. До таких документів належать закони, накази голови держави, постанови уряду і т.д. Для багатьох інших територіальних публічних колективів або колективів, що мають елементи публічного управління, основним внутрішнім документом є статут (статут муніципальної освіти, статут політичної партії тощо), хоча основи правового становища цих колективів регулюються актами держави - конституцією і законами.

Документи, що регулюють процес публічного адміністрування, містять положення не тільки про повноваження органів та посадових осіб, а й про їхні обов'язки. Органи та посадові особи, що сформовані та висунуті колективом, саме для того й утворені, щоб виконувати публічні обов'язки на користь колективу.

2) Об'єкт управління, повинен реагувати на дії суб'єкта (якщо він не реагує, це неналежний об'єкт або управління не відбулося). Об'єкт публічних управлінських відносин - це те, на що спрямовані дії суб'єкта. Врешті-решт такі дії здійснюються з метою придбання чи надання якихось матеріальних або духовних благ, їх обмеження, позбавлення. Ці блага стосуються людей (громадян, іноземців, осіб без громадянства), їх колективів (профспілок, об'єднань роботодавців і т.д.), їх інтересів. Приймаючи рішення щодо окремих осіб, президент може нагородити людину орденом за видатні досягнення перед країною, помилувати засудженого. Ректор вузу має право призначити підвищену стипендію студенту-сироті, оголосити догану студенту за пропуски занять без поважних причин, суд може визначити тюремне ув'язнення злочинцеві, партія - виключити члена зі свого складу і т.д. Всі ці акти можуть мати суспільне значення (принаймні виховне). Набагато важливіше суспільне значення впливу управлінських рішень на колективи. Рада Безпеки ООН, приймаючи рішення про припинення агресії (наприклад, Іраку проти Кувейту), про спрямування миротворчих сил до Боснії і Герцеговини, про заборону поставок зброї будь-ким ворогуючим сторонам, впливає на світову спільноту, всю систему міжнародних відносин. Парламент, приймаючи нові закони про партії, про заборону екстремістських об'єднань, про державні пенсії, змінює ситуацію в країні.

Об'єктам управлінської діяльності органів державної влади притаманні такі властивості:

• цілеспрямованість;

• самоактивність;

• здатність до самоврядування своєю життєдіяльністю і своїм розвитком;

• адаптивність до умов і факторів природного та соціального буття;

• залежність від об'єктивних умов і факторів суспільної життєдіяльності та відтворення їх у своєму функціонуванні й організації.

3. Суспільно значущий факт, що викликає необхідність публічного управління. Факт управлінського значення (певного роду подія, стан, дія), з чим пов'язане виникнення управлінських відносин, приведення в дію владу публічного колективу, повинен мати відношення до інтересів даного колективу. Якщо цей факт йому байдужний, нейтральний, управлінську дію з приводу факту вжито не буде. Наприклад, для уряду не має значення, в якому костюмі, синьому, чорному або коричневому, прийшов міністр на засідання, але якщо він запізнився на засідання колегії уряду, може бути зроблено управлінську дію: прем'єр-міністр зробить йому зауваження. Особливе значення для управління мають факти не персонального, а колективного характеру. Масовий безлад може спричинити введення надзвичайного стану з особливим режимом управління (наприклад, забороняються збори на відкритому повітрі, вводиться особистий обшук громадян і т.д.). У разі великої пожежі в тайзі приводять в рух безліч управлінських механізмів: відселення мешканців з небезпечних місць, залучення їх до гасіння пожежі, оголошення надзвичайної ситуації, діяльність особливих загонів із тушкування пожежі і т.д. Стихійна повінь, що охопила велику територію, - найважливіший факт, що іноді тягне за собою терміновий перегляд державного бюджету з тим, щоб виділити необхідні кошти людям, які опинилися в біді, і т.д.

4). Спрямовані дії суб'єкта і дії об'єкта у відповідь на керування. Дія в управлінському процесі має неоднаковий характер: суб'єкт впливає, об'єкт реагує. Дії суб'єкта можуть бути різноманітними: наказ, побажання, озброєні і мирні акції і т.д. Реакція об'єкта варіюється від прямої непокори (заколот) до готовності негайно і точно (іноді навіть із зайвою послужливістю) виконати всі побажання суб'єкта.

Предметом науки публічного адміністрування є організація, форми і закономірності функціонування системи органів публічної влади.

Виходячи з об'єкта і предмета, основними напрямками досліджень науки публічного адміністрування визначають такі:

а) теорія та історія публічного адміністрування: сутність, зміст, основні категорії, поняття, методологія і принципи; цілі, завдання, функції, форми і методи публічного адміністрування; стиль діяльності; організація публічного управління на різних рівнях - центральному, регіональному та місцевому; централізація і децентралізація публічного управління; ресурсне забезпечення публічного адміністрування;

б) публічна служба: теоретико-методологічні, науково-практичні основи; механізми і процедури відбору та підготовки управлінських кадрів; кадрова політика та управління персоналом в сфері публічної служби; організаційно-правові основи усунення правопорушень і бюрократизму в професійній діяльності, оцінка професійної діяльності, психологічні , соціологічні та інші аспекти професійної діяльності;

в) механізми публічного адміністрування: цільові, функціональні та організаційні структури та інші складові державних механізмів; система і структура органів виконавчої влади та їх апаратів; цілі, завдання, функції органів виконавчої влади; результативність та ефективність функціонування державних механізмів управління, суб'єктів державного управління; муніципальне управління та його розвиток; вдосконалення адміністративно-територіального устрою; механізми реалізації програм економічного і соціально-культурного розвитку регіону, галузі; механізми управління окремими галузями і сферами суспільного життя та їх удосконалення; інформаційні технології.