7.2. Принципи публічного управління

Принципи управління - це найбільш загальні положення правила, відповідно до яких здійснюється управлінська діяльність.

Принцип публічного адміністрування - закономірність, відношення або взаємозв'язок суспільно-політичної природи та інших груп елементів державного та муніципального управління (системи онтологічних елементів), виражена у вигляді певного наукового положення, закріпленого в більшості своїй правом і застосовуваного в теоретичній та практичній діяльності людей з управління.

Відмінними властивостями принципу є:

- діалектичність;

- системність;

- об'єктивність. Принципи об'єктивні в своїй основі і за змістом, остільки висловлюють наукове знання про об'єктивні закони і функції управління, відповідають критеріям наукової істини. Однак об'єктивність принципів у зазначеному сенсі не можна ототожнювати з об'єктивно існуючими суспільними процесами і властивими їм об'єктивними законами. Принципи публічного адміністрування незалежні від свідомості та волі суб'єкта тільки в сенсі адекватного відображення об'єктивних законів, потреб держави і суспільства. Пізнаються і формулюються вони людьми з різними суб'єктивними здібностями і можливостями.

У науковій літературі наводиться безліч найрізноманітніших принципів і прикладів їх систематизації. Загальна теорія управління поділяє принципи:

1. загальні, до яких відносять принципи системності, об'єктивності, саморегулювання, зворотного зв'язку, додатковості, оптимальності, інформаційної достатності, еволюціонізму, ймовірно, демократизму, гласності, змагальності, провідної ланки, стимулювання;

2. приватні, серед яких виділено принципи, що застосовуються в різних підсистемах чи сферах суспільства (економічної, соціально-політичної, духовної) і принципи, які використовуються при аналізі різних суспільних явищ, організацій, інститутів;

3. організаційно-технологічні, в число яких входять принципи єдиноначальності, поєднання державного, регіонального та місцевого управління, конкретності, розподілу праці, принципи ієрархії, єдності розпорядництва, делегування повноважень, діапазону управління.

У теорії публічного адміністрування виділяють кілька підстав систематизації принципів:

1. загальносистемні принципи публічного адміністрування - сформульовані на основі пізнання загальних законів соціального і державного управління, закріплені в політичних і правових нормах, або застосовуються в якості науково-практичних рекомендацій - вони визначають зміст публічного адміністрування.

1.1. Принцип об'єктивності публічного адміністрування обумовлює необхідність дотримання в усіх управлінських процесах вимог об'єктивних закономірностей (природних, суспільно-історичних) і реальних можливостей громадських сил.

1.2. Принцип демократизму відтворює народовладдя в публічному адмініструванні. Передбачає пронизування потребами, інтересами і цілями життєдіяльності людей всіх елементів державного управління.

1.3. Принцип правової упорядкованості обумовлює необхідність законодавчого визначення основних аспектів цілей, функцій, структур, процесу, самих принципів публічного адміністрування.

1.4. Принцип законності передбачає встановлення режиму повсюдного і повного виконання правових актів.

1.5. Принцип поділу влади - не зводиться до простого поділу діяльності в сфері публічного адміністрування, а полягає в забезпеченні та гарантованості приналежності влади народу.

1.6. Принцип федералізму - дозволяє розвивати і зміцнювати місцеве управління, залучати в управлінські процеси значне число громадян (реалізується в країнах, в яких є відповідні передумови - багатонаціональність).

1.7. Принцип публічності - забезпечує зв'язок державного управління із суспільством, громадянами.

2. принципи, пов'язані з аналізом і науковою характеристикою тих закономірностей, відносин і взаємозв'язків, які організовують групи онтологічних елементів (цілі, функції, структура, процес). Структурні принципи поділяються на: 1) структурно-цільові, 2) структурно-функціональні, 3) структурно-організаційні, 4) структурно-процесуальні.

3. спеціалізовані принципи прописані юридично або ж відображені в певних політичних документах і адміністративних інструкціях:

3.1. принципи державної служби,

3.2. принципи роботи з управлінським персоналом,

3.3. принципи інформаційного забезпечення публічного адміністрування і т.д.

У свою чергу Г.В. Атаманчук виділяє наступні групи принципів публічного адміністрування.

1.Громадсько-політичні - сформульовані в результаті пізнання соціальної природи державного управління, загальних закономірностей і основних особливостей його розвитку.

2.Функціонально-структурні - абстраговані шляхом дослідження взаємодій компонентів суб'єкта та об'єкта публічного адміністрування та розкривають закономірності структури державних керуючих впливів.

3.Організаційно-структурні відображають характер, закономірності та специфіку організаційної структури публічного адміністрування, служать відправними моментами при його формуванні.

4.Принципи державно-управлінської діяльності - розкривають закономірності, відносини і взаємозв'язки методів, форм управлінської діяльності державних органів при формуванні та реалізації управлінських функцій і підтримки власної життєдіяльності.³