Тема 16. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об`єднаннях

1. Поняття та види добровільних об'єднань

2. Загальні принципи управління в добровільних об'єднаннях

3. Управління в громадських об'єднаннях

4. Управління в суспільно-господарських об'єднаннях

5. Управління в господарських товариствах, що мають на меті отримання прибутку

6. Управління в релігійних об'єднаннях

16.1. Поняття і види добровільних об`єднань

Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть створюватися та функціонувати два типи об'єднань підприємств і організацій (інтеграційних утворень):

1. добровільні;

2. інституційні.

Як показує світовий і вітчизняний досвід господарювання в умовах ринкової економіки, підприємства та інші первинні суб'єкти господарювання можуть створювати різні за принципами і цілями добровільні об'єднання:

1. асоціації - найпростіша форма договірного об'єднання підприємств (фірм, компаній, організацій) з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-якого з її учасників (членів);

2. корпорації - договірні об'єднання суб'єктів господарювання на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

3. консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети (наприклад здійснення спільного великого господарського проекту). Учасниками консорціуму можуть бути державні і приватні фірми, а також окремі держави (наприклад, Міжнародний консорціум супутникового зв'язку);

4. концерни - форма статутних об'єднань підприємств, що характеризується єдністю власності та контролю; об'єднання відбувається найчастіше за принципом диверсифікації, коли один концерн інтегрує підприємства різних галузей економіки (промисловість, торгівля, наукові організації, банки). Після створення концерну суб'єкти господарювання втрачають свою самостійність, підкоряючись потужним фінансовим структурам;

5. картелі - договірні об'єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності - регулювання збуту виготовленої продукції;

6. синдикати - організаційна форма існування виду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний орган або збутову мережу одного з учасників об'єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об'єднання підприємств характерна для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції;

7. трести - монополістичне об'єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності;

8. холдинги (холдингові компанії) - специфічна організаційна форма об'єднання капіталів: інтегроване товариство, що безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої кошти для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого добровільного об'єднання. Об'єднані в холдинг суб'єкти мають юридичну і господарську самостійність. Проте право вирішення основних питань їх діяльності належить холдинговій компанії.

9. фінансові групи - об'єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. На відміну від концерну на чолі фінансових груп стають один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (компаній), що входять до складу фінансової групи, координують усі сфери їх діяльності.

В даний час основними формами добровільних об'єднань дедалі більше стають концерни, корпорації та фінансові (промислово-фінансові) групи.

В Україні поряд із добровільними створюються і функціонують так звані інституціональні об'єднання, діяльність яких починається в директивному порядку міністерствами (відомствами) чи безпосередньо Кабінетом Міністрів України. До таких належать виробничі, науково-виробничі (науково-технічні), виробничо-торговельні та інші подібні об'єднання (комплекси, центри), що інтегрують стадії створення (проектування), виробництва, реалізації та післяпродажного сервісного обслуговування виробів тривалого використання²³.

Публічне адміністрування - це управління в територіальних колективах на основі використання неоднакової, але публічної влади. Разом з тим у суспільстві існує безліч інших груп, заснованих не на територіальній (за місцем проживання), а на інших ознаках. Деякі угруповання складаються природно, незалежно від волі людей (наприклад, поділ на класи чи соціальні верстви в суспільстві), інші створюються свідомо, заявляючи про прагнення до суспільного блага (наприклад, політичні партії), треті відображають приватні інтереси своїх членів чи учасників (наприклад, союз мисливців і рибалок), четверті виникають стихійно (наприклад, натовп, що біжить в стані паніки в одному напрямку). В суспільстві виникають і антигромадські угруповання (банди злочинців і т.д.).

Серед безлічі угруповань виділяються добровільні об'єднання, які можна розділити на чотири групи:

1. комерційні об'єднання (товариства, акціонерні товариства тощо), які ставлять за мету отримання прибутку;

2. некомерційні громадські об'єднання, які мають на меті будь-які суспільні блага (профспілки, об'єднання жінок та ін.);

3. некомерційні об'єднання, що відображають приватні некомерційні інтереси своїх членів (суспільства рибалок, філателістів, нумізматів, об'єднання віруючих тощо);

4. суспільно-господарські об'єднання (різні форми кооперативів), що займають проміжне положення між комерційними та некомерційними об'єднаннями.

У різних колективах корпоративне управління хоча і є громадським за формою, але фактично має неоднаковий характер. В акціонерному товаристві його зміст інший, ніж у профспілці, а в клубі футболістів - інший, ніж у виробничому кооперативі.

Корпоративне управління може бути:

1. Публічним;

2. Квазіпублічним;

3. Приватним.

Перше існує в об'єднаннях, що ставлять метою суспільні блага, друге - в об'єднаннях, які переслідують приватні інтереси. Члени останнього переслідують свої власні інтереси, причому не обов'язково тільки матеріальні (наприклад, колекціонування в об'єднанні філателістів), і об'єднання розглядають як інструмент для їх реалізації.

Хоча добровільні об'єднання мають різноманітний характер і форми, а управління в них неоднакове, всі вони володіють деякими загальними ознаками:

1. добровільність. Добровільні об'єднання створюються не «зверху», а з ініціативи фізичних осіб - громадян, іноземців, осіб без громадянства та ін.

Для вступу в об'єднання у ряді випадків досить спільної діяльності (в різного роду громадських рухах), найчастіше необхідно усна або письмова заява про бажання вступити в об'єднання, іноді потрібно сплатити вступний внесок (в кооперативі), сплачувати щорічно або щомісяця членські внески, внести майновий пай, придбати акції тощо. Члени об'єднання можуть у будь-який час вийти з об'єднання за своєю заявою. Наявність майнової заборгованості перед об'єднанням не перешкоджає виходу (стягнути заборгованість можна після виходу у відповідності з нормами цивільного права).

2. явочний порядок створення об'єднання. Для його утворення не потрібен дозвіл державних органів або органів місцевого самоврядування. У Росії для цього достатньо ініціативи, як правило, трьох фізичних осіб, у Франції - двох.

3. законні цілі створення і діяльності громадських об'єднань. Цілі повинні відповідати закону і знайти обов'язкове відображення в статуті об'єднання, який представляється в державний орган, який приймає рішення про його реєстрацію і включає об'єднання в державний реєстр юридичних осіб. Об'єднання може не реєструватися, але тоді воно не отримує прав юридичної особи та її діяльність фактично не проявляється зовні. Об'єднання, визнані судом (в деяких країнах - парламентом) незаконними, підлягають розпуску.

4. самоврядність добровільних об'єднань. У своєму внутрішньому житті добровільні об'єднання, їх члени керуються нормами, прийнятими об'єднанням, - корпоративними нормами, а діяльність організації керується створеними нею органами (загальні збори, комітет, правління тощо).

Серед добровільних об'єднань виділяються некомерційні об'єднання. Їх діяльність має, як правило, громадський характер (за винятком релігійних організацій, а також деяких інших об'єднань за інтересами).

Некомерційною є організація, що ставить основною метою своєї діяльності не отримання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток (якщо він є) між учасниками. Некомерційні організації можуть створюватися для:

• досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових і управлінських цілей;

• охорони здоров'я громадян, розвитку фізичної культури і спорту;

• задоволення духовних та інших нематеріальних потреб громадян;

• захисту прав, законних інтересів громадян і організацій;

• вирішення спорів та конфліктів;

• надання юридичної допомоги, а також в інших цілях, спрямованих на досягнення суспільних благ або на задоволення особистих інтересів членів організації.

Некомерційна організація вважається створеною як юридична особа з моменту її державної реєстрації. Вона може мати у власності або в оперативному управлінні відокремлене майно, відповідає (за винятком установ) за своїми зобов'язаннями цим майном, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Некомерційна організація, що є юридичною особою, повинна мати:

• самостійний баланс або кошторис;

• свою печатку з повним найменуванням організації (може мати штамп);

• бланки зі своїм найменуванням, зареєстровану емблему. Вона має право створювати філії і відкривати представництва відповідно до українського законодавства.

Некомерційна організація може бути утворена в результаті:

• Її заснування. Заснування некомерційної організації здійснюється за рішенням засновників (засновника).

• Реорганізації існуючої некомерційної організації. Реорганізація некомерційної організації можлива у формі злиття, приєднання, поділу, виділення і перетворення, після чого проводиться державна реєстрація організації (організацій), що знову виникла, а в єдиний державний реєстр юридичних осіб вноситься запис про припинення діяльності реорганізованої організації (організацій).

Некомерційна організація може бути ліквідована шляхом саморозпуску або в судовому порядку. Засновники (учасники) некомерційної організації або орган, який прийняв рішення про ліквідацію некомерційної організації, призначають ліквідаційну комісію (ліквідатора) і встановлюють порядок і строки ліквідації організації.

Некомерційні організації можуть бути створені в різних формах:

1. Фонд - некомерційна організація, яка не має членства, заснована громадянами і (або) юридичними особами на основі добровільних майнових внесків і переслідує соціальні, благодійні, культурні, освітні чи інші суспільно корисні цілі. Майно, передане фонду його засновниками (засновником), є власністю фонду. Засновники не відповідають за зобов'язаннями створеного ними фонду, а фонд не відповідає за зобов'язаннями своїх засновників. Фонд зобов'язаний щорічно публікувати звіти про використання свого майна.

Опікунська рада фонду є його органом і здійснює нагляд за діяльністю фонду, прийняттям іншими органами фонду рішень і їх виконанням, використанням коштів фонду, дотриманням фондом законодавства.

2. Некомерційною організацією може бути державна корпорація.

Державною корпорацією визнається некомерційна організація, яка не має членства, заснована державою на основі майнового внеску і створена для здійснення соціальних, управлінських чи інших суспільно корисних функцій. Державна корпорація використовує майно для цілей, визначених законом, що передбачає створення державної корпорації. Вона може здійснювати підприємницьку діяльність лише остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких вона створена, і цих цілей.

3. Некомерційне партнерство - заснована на членстві некомерційна організація, створена громадянами і (або) юридичними особами для сприяння її членам у здійсненні діяльності, спрямованої на досягнення загальнокорисних цілей. Майно, передане некомерційному партнерству його членами, є власністю партнерства. Члени некомерційного партнерства не відповідають за його зобов'язаннями, а некомерційне партнерство не відповідає за зобов'язаннями своїх членів. Некомерційне партнерство має право здійснювати підприємницьку діяльність, відповідну цілям, для досягнення яких вона створена.

Члени некомерційного партнерства мають право:

• брати участь в управлінні справами некомерційного партнерства;

• отримувати інформацію про діяльність некомерційного партнерства в установленому установчими документами порядку;

• на свій розсуд виходити з некомерційного партнерства.

4. Установа - некомерційна організація, створена власником для здійснення управлінських, соціально-культурних або інших функцій некомерційного характеру і фінансується повністю або частково цим власником. Майно установи закріплюється за установою на праві оперативного управління. Установа відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які у її розпорядженні. При їх недостатності субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями установи несе його власник.

5. Автономна некомерційна організація - некомерційна організація, що не має членства, заснована громадянами і (або) юридичними особами на основі добровільних майнових внесків з метою надання послуг в галузі освіти, охорони здоров'я, культури, науки, права, фізичної культури і спорту та інших послуг. Засновники не відповідають за зобов'язаннями створеної ними автономної некомерційної організації, а вона не відповідає за зобов'язаннями своїх засновників. Автономна некомерційна організація має право здійснювати підприємницьку діяльність, відповідну цілям, для досягнення яких вона створена. Засновники автономної некомерційної організації можуть користуватися її послугами тільки на рівних з іншими особами умовах.

Важливу роль в суспільстві відіграють некомерційні об'єднання суспільного характеру. Вони певною мірою вирішують завдання, що мають значення для:

• суспільства в цілому (наприклад, спілки жінок),

• певного соціального шару (об'єднання селян),

• етносу (національно-культурні автономії),

• суспільно значимої професії (наприклад, об'єднання медичних працівників)²⁴.

Некомерційні громадські організації мають публічний характер. Доступ в них відкритий для всіх бажаючих при дотриманні загальних вимог, передбачених статутом або іншими документами об'єднання (наприклад, певний вік).

Серед громадських об'єднань виділяються:

1.Політичні об'єднання (партії, політичні рухи, виборчі блоки). Головне завдання - завоювання державної влади (мирними способами, шляхом виборів), участь у владі, формування уряду, участь в ньому (коаліційний уряд). У Росії партія може бути зареєстрована і висувати кандидатів на виборах, якщо в ній значиться не менше 10 тис, чоловік (в Мексиці - 65 тис.), тоді як інші громадські об'єднання можна створювати в складі трьох осіб (у Франції - двох), а суспільно-господарські (кооперативи) - п'яти. Членами партій не можуть бути державні службовці, що займають певні посади, наприклад судді, прокурори, військовослужбовці та ін.

2. об'єднання неполітичного характеру (профспілки, союзи роботодавців та ін.) Не висувають цілей завоювання влади, хоча і можуть брати участь в управлінні державою (наприклад, вносять пропозиції або, будучи представлені як профспілки або спілки роботодавців, виступають в тристоронніх органах держави, праці і капіталу). На відміну від політичних об'єднань, вони в переважній більшості країн не вправі висувати кандидатів на виборах до органів державної влади та виборних посадових осіб. Лише в деяких країнах (у тому числі в державах тоталітарного соціалізму) таке право їм надано.

Серед неполітичних громадських об'єднань особливе значення мають соціально-економічні об'єднання - профспілки, союзи роботодавців, селян тощо, що захищають соціально-економічні інтереси певних соціальних груп населення. Деяким з них передаються окремі функції державних органів (наприклад, профспілкам - функції контролю за дотриманням законодавства про працю, але вони здійснюють їх разом з іншими, державними органами). У багатьох країнах існують суспільно-господарські об'єднання (наприклад, різного роду кооперативи).

Особливий вид некомерційних громадських об'єднань - жіночі і молодіжні об'єднання. Вони об'єднують людей за ознаками статі і віку (хоча, наприклад, в організації жінок можуть бути за статутом прийняті і чоловіки, готові відстоювати свої інтереси жінок, пов'язані з положенням в сім'ї, побутові та інші інтереси); в молодіжні об'єднання можуть бути прийняті особи старшого віку, особливо якщо вони обрані керівниками таких об'єднань.

Своє місце в суспільстві займають творчі союзи - союзи осіб творчих професій (письменників, журналістів, винахідників та ін.) Їх часто називають соціально-культурними товариствами, хоча є й інші товариства такого роду (наприклад, суспільства з охорони та реставрації пам'яток історії та культури). Істотний елемент діяльності творчих спілок - захист не тільки соціальних, але і професійних інтересів відповідних осіб і корпорацій цих осіб в цілому. Вони займаються також обговоренням творів, винахідницьких пропозицій, організують взаємний обмін досвідом, піклуються про підвищення професійної підготовки членів їх об'єднань.

Є й інші види громадських об'єднань, що розрізняються за характером, цілями і методами діяльності (наприклад, різні спортивні об'єднання, організації сприяння армії і флоту, об'єднання рятувальників на водах та ін.)

Громадські об'єднання розрізняються також за своїми організаційно-правовими формами. У більшості країн виділяються п'ять таких форм:

• громадська організація,

• громадський рух,

• громадський фонд,

• громадська установа,

• орган громадської самодіяльності.

Громадські об'єднання розрізняються і за масштабами своєї діяльності:

• загальнодержавні;

• міжрегіональні;

• місцеві громадські об'єднання.