- •ДонНует
- •Вступ……..……………...……………………………………………4
- •3.Рівень
- •4. Обов’язковий.
- •5. Викладацький склад:
- •6.Тривалість:
- •2.Тематичний план з дисципліни “публічне адміністрування”
- •3. Технологічна карта тематичного плану навчальної дисципліни «публічне адміністрування»
- •4. Навчально-методичні рекомендації щодо вивчення тем дисципліни “менеджмент”
- •Тема 1. Предмет і методологічна основа публічного адміністрування
- •1.1. Управління та адміністрування: сутність і взаємозв'язок понять
- •1.2. Предметна сфера публічного адміністрування
- •1.3. Основні підходи до розуміння публічного адміністрування та його еволюція1
- •1.4. Методологічна основа публічного адміністрування
- •Тема 2 основні теорії управління суспільством
- •2.1. Витоки ідей управління суспільством і країною
- •2.2. Основні теорії та школи управління суспільством і країною другої половини хх століття
- •2.3. Соціально-інженерний і гуманітарний підходи в публіному адмніструванні
- •2.4. Японський варіант людських відносин у системі публічного адміністрування
- •2.5. Концепція раціонального вибору та "новий менеджеризм"
- •2.6. Публічне управління в контексті неокласичної теорії
- •Тема 3. Публічна сфера - єдність економічної, соціальної та політичної сфер
- •3.1. Взаємозв'язок публічного адміністрування та інших наук
- •3.2. Особливості поведінки людей у економічній і політичній сферах
- •3.3. Соціальна сфера: публічне адміністрування та людина; публічне адміністрування та колектив; публічне адміністрування та суспільство
- •3.4. Публічна сфера та публічна політика
- •Тема 4. Громадянське суспільство як суб'єкт формування цілей публічного адміністрування
- •4.1. Основні етапи формування та еволюції громадянського суспільства
- •4.2. Сутнісні характеристики громадянського суспільства
- •Рівні громадянського суспільства:
- •4.3. Громадянське суспільство як сфера формування єдиного комплексу цінностей і відносин
- •4.4. Автономність і органічна єдність громадянського суспільства і держави
- •Тема 5. Публічне адміністрування і влада
- •5.1. Феномен влади
- •Існує кілька класифікацій ресурсів:
- •5.2. Публічна влада та публічне адміністрування
- •5.3. Політична влада
- •Методи:
- •Тема 6. Публічне адміністрування та муніципальна публічна влада
- •6.1. Муніципальна публічна влада та місцевого самоврядування
- •6.2. Роль місцевого самоврядування в контексті децентралізації влади
- •6.3. Інститути безпосередньої демократії в місцевому самоврядуванні
- •6.4. Вибори органів місцевого самоврядування
- •6.5. Місцевий референдум
- •6.6. Загальні збори громадян та органи самоорганізації населення
- •Тема 7. Закони та принципи публічного адміністрування
- •7.1. Закони публічного адміністрування
- •7.2. Принципи публічного управління
- •7.3. Застосування принципів публічного адміністрування
- •Тема 8. Публічне адміністрування як процес розробки, прийняття та виконання управлінських рішень
- •8.1. Управлінське рішення у публічному адмініструванні
- •Класифікація державних рішень:
- •8.2. Цілі в публічному адмініструванні
- •8.3. Політичний вибір
- •8.4. Процес прийняття рішень
- •8.5. Динаміка виконання рішень
- •Змістовий модуль №2. Організація публічного адміністрування
- •Тема 9. Цінності та «дерево цілей» публічного адміністрування
- •9.1. Формування «дерева» цілей у публічному адмініструванні
- •9.2. Стратегічний рівень публічного адміністрування
- •9.3. Ресурсне забезпечення цілей публічного адміністрування
- •Тема 10. Механізми, органи, методи і стилі публічного адміністрування
- •10.1. Структура механізму та органів публічного адміністрування
- •10.2. Класифікація державних органів
- •10.3. Територіально-адміністративний аспект публічного адміністрування
- •10.4. Форми правління і державні режими
- •Види виборчих систем:
- •10.5. Методи публічного адміністрування4
- •10.6. Стиль публічного адміністрування
- •Тема 11. Бюракратія в системі публічного адміністрування
- •11.1. Бюрократія як наукова категорія
- •11.2. Теорія бюрократії м. Вебера
- •11.3. Ознаки й атрибути бюрократії
- •11.4. Дисфункції бюрократії
- •Тема 12. Антикорупційна діяльність у сфері публічного адміністрування
- •12.1. Поняття корупції та корупційних діянь
- •12.2. Нормативно-правова база антикорупційної діяльності
- •12.3. Зони «підвищеного» ризику прояву корупції
- •12.4. Фактори запобігання проявам корупції
- •Тема 13. Результативність та ефективність публічного адміністрування
- •Поняття продуктивності та ефективності в публічному адмініструванні
- •Критерії результативності та продуктивності публічного адміністрування
- •13.3. Фактори результативності та ефективності публічного ад-міністрування
- •13.4. Вимір продуктивності, результативності та ефективності публічного адміністрування
- •13.5. Підвищення ефективності публічного адміністрування
- •13.6. Контрактна система і неокорпоративизм
- •Змістовий модуль №3. Публічне адміністрування в соціальній та економічній сферах
- •Тема 14. Основи публічного адміністрування в соціальній сфері
- •14.1. Формування підходів до соціальної політики
- •14.2. Держава добробуту
- •14.3. Держава як гарант соціальної спрямованостї ринкової економіки
- •14.4. Публічне адміністрування в сфері науки, культури і мистецтва
- •14.5. Забезпечення державної безпеки прав та інтересів споживачів
- •14.5. Соціальна відповідальність бізнесу
- •Тема 15. Найважливіші функції публічного адміністрування у сфері економіки
- •15.1. Етапи формування та еволюції публічного адміністрування у сфері економіки
- •15.2. Основні напрямки державного регулювання економіки
- •15.3. Законодавче та нормативно-правове забезпечення конкурентного середовища
- •15.4. Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності
- •Тема 16. Корпоративна влада та публічне адміністрування в добровільних об`єднаннях
- •16.1. Поняття і види добровільних об`єднань
- •16.2. Загальні принципи управління в добровільних об`єднаннях
- •16.3. Управління в громадських об'єднаннях
- •16.4. Управління у суспільно-господарських об`єднаннях
- •16.5. Управління у господарських товариствах, що мають на меті отримання прибутку
- •16.6. Управління в релігійних об`єднаннях
- •Тема 17. Відповідальність у публічному адмініструванні
- •17.1. Правопорушення та відповідальність
- •17.2. Відповідальність органів державної влади та місцевого самоврядування, посадових осіб за правопорушення у сфері публічного адміністрування
- •17.4. Правопорушення та відповідальність під час здійснення міжнародної публічної діяльності
- •5. Список джерел, що рекомендуються для вивчення дисципліни і. Основна література
- •Іі. Додаткова література
- •Ііі. Нормативні матеріали мон і ДонНует імені Михайла Туган-Барановського
8.5. Динаміка виконання рішень
Реалізація державного рішення - логічне продовження його прийняття. Якщо рішення приймається, отже, воно повинно виконуватися, бо неодмінною є нормативно-правова вимога до виконання. У свою чергу, процес прийняття рішень триває аж до виконання, в сенсі уточнення формулювання проблеми, цілей і пріоритетів, внесення коректив в реалізований проект, пов'язаних з використанням нововиявлених можливостей і потреб деякої модифікації проекту.
Рішення до тих пір залишається проектом діяльності та майбутнього її результату, тобто феноменом управлінської свідомості, доки воно не втілюється в дійсність у вигляді запланованої реальної зміни керованого об'єкта. Виконання рішення - фінал управлінської дії, образно кажучи, момент істини для керуючого суб'єкта. Основне в виконанні - практичне досягнення запланованого, відповідної мети, результату. А отже, задоволення конкретних суспільних потреб та інтересів. Цей процес у певному ступені окреслено в часі; здійснюється в певному секторі політичного простору і правового поля заданими змістом рішення способами і методами управлінської дії.
Процес виконання рішень багатоетапний:
а) модифікація плану рішення (програми, проекту) стосовно до специфічних управлінських умов (особливостей суб'єктів-виконавців і керованих об'єктів);
б) організація процесу виконання рішення: визначення безпосередніх виконавців і механізму реалізації, створення необхідних організаційних форм і т.д.;
в) контроль виконання;
г) узагальнення підсумків виконання і оцінка результатів.
Здатність суб'єкта своєчасно визначати і знати, де зосередити свої основні сили, - одна з головних ознак мистецтва управління і політики. Характерно, що її підкреслював В. Ленін і відзначають американські автори - менеджер Р. Стейер і професор Д. Веласко. "Визначте 20% дій, які забезпечать 80% результатів, і зосередьте на них всі зусилля", - таке правило "концентрації зусиль на стратегічних діях" вони рекомендують керівникам.
В літературі характеризуються "загальні помилки початкової стадії реалізації конкретного управлінського рішення ("підприємницького проекту")", що здійснюється у межах системи державного сектора економіки:
не беруться до уваги кінцеві цілі;
змішується багато різних стилів управління;
не робляться з самого початку зусилля щодо досягнення в організації консенсусу (згоди) і згуртованості колективу;
дії робляться за багатьма напрямками і занадто швидко;
погано налагоджений обмін інформацією.
Організація виконання рішень включає комплекс управлінських дій, різних за змістом і значущістю:
1. створення організаційних форм, які мають чіткі цілі, які забезпечують необхідне для виконання поставлених завдань делегування повноважень (або збереження наявних) виділеним групам людей.
2. наявність відповідного кадрового забезпечення: залучення нових професійно підготовлених працівників та перепідготовки наявного персоналу.
3. наявність ресурсів. У державному управлінні, на відміну від економічного, використовуються поряд з матеріальними ресурсами багато інших. Соціальні ресурси - наявність у суспільстві соціальних груп, які виявляють готовність брати участь у здійсненні цілей державних рішень, - не менш важливі, ніж, наприклад, фінансові. Інформаційні ресурси і знання, пише директор найбільшої американської компанії Д. Хемтон, відносяться до найбільш дієвої форми влади в сучасних організаціях, воно замінить в майбутньому нинішні важелі влади - капітал і насильство.
4. доопрацювання механізму реалізації рішень: адміністративного та правового регулювання, інформаційно-аналітичного забезпечення, методичної підтримки та ін. Наприклад, усунення неповноти нормативної бази, неузгодженості окремих нормативних документів, інструктивних матеріалів, виявлення регіональних законодавчих актів, що суперечать загальнодержавним, що перешкоджає виконанню стратегічних та інших життєво важливих програм.
5. аналіз ефективності задіяних стимулів активізації діяльності учасників процесу і своєчасне внесення відповідних змін до структури мотивації.
Проблеми, що виникають при використанні засобів і методів управлінської дії, спочатку позначених у реалізованих проектах:
1. диференціація засобів і методів у залежності від рівня і видів управлінських організацій.
2. підтримання здатності керуючої організації адаптувати механізм виконання до ситуації, що змінюється і проявляти готовність до новацій і разом з тим зберігати ідентичність, закладену в основі реалізованого проекту.
Організація виконання невіддільна від координації управлінських дій і відносин всередині керуючої системи, а також між останньою і керованим об'єктом.
Контроль виконання рішень - одна з головних функцій управління. Сутність контролю полягає у фіксуванні адекватності (відповідності) цілям, рішень напряму, способу управлінських дій і результату цих дій. Контроль в кінцевому підсумку встановлює, наскільки зміна об'єкта доведена до його запланованого стану. Іншими словами, наскільки досягнутий результат відповідає меті, вираженої в проекті. Контроль, орієнтований на кінцевий результат, разом з тим складає частину всього процесу виконання рішення, так як починається він з моменту реалізації проекту. У літературі з теорії сучасного управління досить детально описана роль функції контролю. У державному управлінні вона проявляється специфічно і доповнюється деякими моментами, пов'язаними з політичними, владно-правовими механізмами контролю.
Можна позначити три види контролюючої діяльності:
- діагностика процесу виконання рішення;
- ревізія;
- санкції.
Політичний аналіз як інструмент діагностики - це пояснення функціонування конкретних елементів керуючої системи в конкретній ситуації і оцінка її діяльності з точки зору відповідності політичним цілям і завданням, повноти їх реалізації в аналізований період часу і в сформованій ситуації.
Аналіз включає:
а) виявлення особливостей функціонування, в тому числі характеру труднощів і конфліктів конкретних структур влади і управління та тенденції їх зміни в даній ситуації;
б) оцінку рівня реалізації конкретними суб'єктами і структурами властивих їм функцій та компетенції;
в) оцінку дієвості організаційних форм і методів виконавської діяльності та раціональності використання ресурсів;
г) визначення домінуючих в даній ситуації суспільно-політичних орієнтацій і думок, а також відношення різних верств населення до результатів проведеної політики, здійснюваних рішень (лояльного, нейтрального, негативного);
д) перевірку рівня участі керованих у виконанні намічених програм.
Ревізія (від лат. revisio - перегляд) зводиться до офіційної документальної перевірки діяльності виконавчого апарату державного органу на предмет законності використання матеріальних ресурсів, а також відповідності застосовуваних технологій правовим і іншим, встановленим державними органами нормам.
Санкції (від лат sanctio - найсуворіша постанова) - важлива форма соціального контролю. Застосування санкцій - форма контролю рішень державних органів вищестоящими інститутами влади і управління. Розрізняють санкції негативні і позитивні. Перші застосовуються для заборони незаконних або таких, що не відповідають встановленим нормам і прийнятим цінностям, дій керуючих і керованих. Другі, навпаки, використовуються в якості стимулів активізації законних і доцільних видів дій учасників управлінського процесу. Наприклад, інноваційної діяльності.
Узагальнення підсумків реалізації рішень і оцінка результатів - заключний етап управлінської дії. Він є логічним продовженням здійснення функції контролю. Підсумки реалізації рішень визначають за об'єктивними показниками управлінської діяльності. Процедура узагальнення результатів реалізації рішень в основному зводиться до порівняльного аналізу планованих завдань (цілей, задач) і досягнутих фактичних результатів. Заключний висновок аналізу: "здійснені" або "не здійснені" поставлені цілі і завдання - не вичерпує змісту даного етапу управлінського процесу. Керуючого суб'єкта цікавлять також питання:
а) про ефективність реалізованого рішення;
б) про наслідки рішення;
в) про проблеми, що виникають внаслідок рішення.