15.3. Законодавче та нормативно-правове забезпечення конкурентного середовища

Правовий захист інтересів виробників і споживачів становить одну з основних функцій держави.

Функціями правового забезпечення виступають:

1. створення відповідної правової бази для підтримки основних умов функціонування ринкового господарства: економічної свободи і цінової конкуренції;

2. визначення та забезпечення «правил гри» між суб'єктами ринкових відносин.

Правове забезпечення ефективного функціонування ринкового господарства ґрунтується на: функції визначення та забезпечення державою «правил гри» між суб'єктами ринкових відносин. Держава створює надійні правові та соціальні рамкові умови для реалізації економічних цілей індивідуальних підприємців. Правову основу цих рамкових умов складають цивільне та господарське право, з одного боку, і системи заходів з підтримання конкурентного середовища - з іншого. Найважливіше завдання держави - забезпечувати баланс між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.

Держава повинна приймати чітко і ясно сформульовані і здійснимі закони та рамкові умови, що регулюють відносини як між виробниками, так і між споживачами. Тому «правила гри» повинні:

1. стимулювати підприємницьку діяльність;

2. в належній мірі враховувати інтереси особистості та суспільства в цілому;

3. сприяти охороні навколишнього середовища.

У випадках порушення законодавства держава, природно, має право застосувати відповідні санкції до нечесних агентів ринкових відносин.

Держава:

• запроваджує правила поведінки, якими повинні керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами;

• визначає стандарти якості, вимірювання ваги, контролює їх дотримання;

• забороняє реалізацію фальсифікованих харчових продуктів і ліків;

• домагається обов'язкового маркування продукції, фіксації на упаковці чистої ваги і складу продукту, відповідальності за дотримання умов контрактів, здійснює ряд інших дій щодо захисту інтересів споживачів;

• запобігає або зменшує шкідливий вплив на навколишнє середовище промислового виробництва.

Конкуренція створює необхідні умови для економічної свободи споживачів, забезпечуючи широку гамму товарів різних виробників, що реалізуються безліччю торгових фірм, забезпечує пріоритет (суверенітет) споживача. Саме конкуренція об'єктивно, навіть крім бажання, підштовхує виробників до необхідності зниження витрат виробництва, а отже, і до використання досягнень науково-технічного прогресу. Тим самим конкуренція виступає його провідною рушійною силою. Саме конкуренція створює сприятливі передумови для науково-технічного, економічного і суспільного прогресу в цілому, робить ринкову модель функціонування економіки найбільш кращою в сучасних умовах в порівнянні з альтернативними варіантами.

Разом з тим не все так однозначно. Конкуренція в кінцевому рахунку породжує - монополію, оскільки бажана мета будь-якого учасника конкурентної боротьби - усунення конкурентів, що й призводить до монополізації економіки. Монополія, пригнічуючи й усуваючи реальних і потенційних конкурентів, значно зменшує число останніх і тим самим звужує свободу і діапазон вибору споживача. До того ж вона отримує можливість визначати загальний обсяг пропозиції і навіть диктувати ринку свої умови і перш за все ціни на пропоновані нею товари і послуги. Таким чином, очевидно, що конкуренція втрачає «природний» стан і для свого збереження потребує державної підтримки.

Держава покликана забезпечити свободу підприємницької діяльності, захист прав власника та прав споживачів та ін. У цьому плані особливо незамінна роль держави як гаранта підтримки конкурентного середовища, де визначальне значення має:

• антимонопольне або антитрестове законодавство,

• комплекс законів про недобросовісну конкуренцію, що забороняють які б то не було угоди про розподіл ринків та встановлення монопольних цін.

Розглядаючи конкуренцію як ефективного координатора економічної діяльності, держава вживає відповідних заходів для її збереження на належному рівні. В якості головного інструменту реалізації державою даної функції служить антимонопольне законодавство.

Вперше антимонопольне законодавство стало формуватися в США, де ще в 1887 р. була створена так звана Міжштатна торгова комісія, покликана регулювати залізничні тарифи. А в 1890 р. Конгрес США майже без серйозних заперечень прийняв так званий антитрестовий Закон Шермана, а пізніше і Закон Клейтона.

Основний сенс Закону Шермана, а потім і Закону Клейтона складався в накладенні заборони на будь-які контракти, об'єднання і таємні угоди, спрямовані на обмеження торгівлі між окремими штатами і спроби монополізувати якусь частину цієї торгівлі. Слідом за Сполученими Штатами подібні закони були прийняті і діють в більшості індустріально розвинених країнах. Ці та інші закони створюють основу для чітко відпрацьованого механізму виконання антитрестової політики держави. У багатьох країнах прийняті і діють закони про недобросовісну конкуренцію, покликані гарантувати дієздатність цього принципу, запобігти негативним наслідкам недобросовісної конкуренції. Зокрема, для захисту принципів конкуренції у багатьох країнах прийняті закони, що забороняють які б то не було угоди між конкуруючими продавцями про підтримку цін і розподіл ринків. На думку багатьох фахівців, ці закони внесли важливий внесок у збереження конкурентної економіки, хоча антитрестовська політика сповнена протиріч.

Законодавством контролюються насамперед механізм і практика ціноутворення з метою захисту інтересів:

1. споживачів;

2. підприємств-аутсайдерів;

3. конкуренції як такої.

Антитрестовська політика являє собою комплекс законодавчих та інших заходів щодо захисту і посилення конкуренції шляхом створення перешкод для виникнення, використання чи захисту монопольної влади.

Очевидно, що держава по суті справи змушена накладати певні обмеження на конкуренцію, тим самим сприяючи збереженню можливостей і поля конкуренції для більшого числа потенційних конкурентів, які в іншому випадку були б витіснені з галузі.

Порядок, який регулює конкуренцію, не можна розглядати у відриві від зовнішньоекономічного аспекту. В даному випадку мова йде про забезпечення конкурентоспроможності економіки країни на міжнародному рівні. Чим надійніша система регулювання конкуренції в конкретній країні, тим вища якість і конкурентоспроможність її товарів порівняно з товарами, виробленими в інших країнах, і тим швидше й ефективніше її економіка зможе пристосуватися до змін зовнішньоекономічних умов конкуренції, наприклад до мінливих курсів валют або до цін на товари і послуги.

Перед бізнесменами виникають нові проблеми, пов'язані з дослідженням процесу проходження і прийняття законів і постанов у галузі економічного і соціального регулювання. Корпорації здійснюють заходи, покликані систематично простежувати та аналізувати економічну політику держави, розв'язувати проблеми, що виникають між урядом і відповідною корпорацією, встановлювати зв'язки з потрібними людьми в коридорах влади, лобіювати інтереси корпорації та ін. За даними низки досліджень, вище керівництво корпорацій витрачає від 25 до 50% свого часу на вирішення питань, пов'язаних із зовнішнім середовищем, включаючи зв'язки з владою.