3.4. Публічна сфера та публічна політика

Публічна сфера охоплює інтереси суспільства в цілому. Це поняття включає принаймні чотири головні компоненти:

1. Економічний (громадський сектор економіки, виробництво благ громадського користування (public goods), система перерозподілу доходів для задоволення суспільних потреб).

2. Соціальний (громадські та державні служби соціального забезпечення (пенсії та допомоги, зайнятість, охорона здоров'я, освіта, громадський транспорт і засоби комунікації, збереження довкілля, захист від злочинності та корупції, комунальне обслуговування, підтримка соціальної стабільності та комфортності).

3. Цивільно-політичний (недержавні самодіяльні об'єднання та асоціації громадян, громадянська мережа формування громадської думки, центри громадянської солідарності та республіканізму).

4. Соціокультурний компонент (інститути зберігання та відтворення духовних цінностей і культурних кодів суспільства).

Що ж стосується державної публічної політики, то вона ніби за визначенням, - публічна, так як держава покликана передусім представляти спільні інтереси громадян.

За визначенням директора Інституту соціології РАН, д-ра філос. наук В.А. Ядова, публічна сфера - "це все те, що відкрито публіці, що звернено до публіки, підлягає критиці. В цьому сенсі публічне протилежно приватному".

Свою інтерпретацію публічної сфери та публічної політики запропонував гол. редактор журналу "Соціологічні дослідження", чл.-кор. РАН Ж.Т. Тощенко: "З моєї точки зору, слід розглядати не стільки протистояння публічного і приватного, скільки державного і публічного. Це питання про взаємини держави і суспільства, що вимагає зосередження уваги на проблемах громадянського суспільства".

Головний науковий співробітник Інституту соціології РАН, д-р іст. наук А.А. Галкін висловився за більш вузьке, "працююче" визначення публічної сфери. У його трактуванні вона охоплює область "зіткнення і перехрещення інститутів влади та інститутів громадянського суспільства... У державній політиці слід виокремлювати її стрижень - соціальну політику, в цивільних очікуваннях - соціальні очікування. Їх сукупність складає ядро ​​публічної сфери - соціальну сферу". Цю точку зору підтримала директор Інституту соціально-економічних проблем народонаселення РАН, д-р екон. наук Н.М. Римашевська, яка заявила, що поняття публічної політики "ідентично соціальній політиці".

Публічна сфера, підкреслила проф. Карлетонського університету Джоан Де Барделебен, "дуже широке поняття і, природно, постає питання: якою мірою різні аспекти суспільства, держави чи бізнесу стають суспільними. Це відбувається тоді, коли вони стають предметом дискусії, яка йде в суспільстві, коли при вирішенні виникаючих проблем прислухаються до громадської думки... Строго кажучи, публічне не протистоїть приватному. Так, бізнес в якомусь сенсі - приватна справа. Але, з іншого боку, це - частина сфери громадського обговорення, громадських роздумів. Бізнес не може діяти у вакуумі, не може діяти тільки на основі того, що підприємці вважають за потрібне, не беручи до уваги суспільні інтереси ".

Розглянуті визначення мають давню традицію за кордоном. Розглянемо деякі, що утвердилися в західній суспільній науці. Відомий німецький соціальний філософ Ю. Хабермас розглядає публічну сферу як "область соціального життя, де можуть обговорюватися справи, що представляють спільний інтерес, де відмінності в думках можуть регулюватися раціональними аргументами, а не зверненням до установлених догм і звичаїв". Американський професор Т.Маккарті визначає публічну сферу як область суспільного життя, в якій "громадська думка може формуватися за допомогою необмеженої дискусії з предметів спільного інтересу". Інший американський вчений Д. Бохмен бачить в публічній сфері "місце соціальної локалізації рефлексивної активності". Можна продовжити цей ряд дефініцій, але всі вони зводяться до уявлення про публічну сферу як сферу загальних (на відміну від приватних) інтересів громадян, свого роду арені, форуму обговорення загальних проблем та формування громадської думки з приводу загальних інтересів.

Деякі із західних дослідників, погоджуючись із суттю такого визначення публічної сфери, доповнюють його іншими істотними елементами. Так, професор К. Гоулд зазначає, що публічна сфера не обмежена інформаційно-комунікативними відносинами, а включає в себе область "загальної практичної діяльності, орієнтованої на досягнення цілей, які розділяються усіма".

Поняття «публічна політика» в повсякденному сприйнятті тісно пов'язанj з активно політично функціонуючою «демократичною громадськістю» (Ю. Хабермас). Це поняття є своєрідним відгуком на констатацію факту глибокої і гострої суспільної розбіжності, характерної для сучасних «західних демократій». Зміна «горизонту легітимності» і знайшло своє відображення в зверненні соціологів до феномену публічної політики. Завдання публічної політики - досягнення консенсусу, тобто суспільної злагоди за фіксованими проблемам. Публічна політика не може бути редукована лише до інституціональних форм практик, таких, як комунікація в ЗМІ або діяльність експертів. Для неї характерні сильна диференціація інституціоналізованих форм політичної практики і індивідуалізація не об'єктивованої практики.