§ 3. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України

Внутрішні війська МВС України - це воєнізовані форму­вання, призначені для охорони та оборони важливих держав­них об’єктів, охорони установ виконання покарань і лікуваль­но-трудових установ, а також для участі в охороні громадсько­го порядку та боротьбі зі злочинністю

Основними завданнями внутрішніх військ МВС України є:

супроводження спеціальних вантажів;

здійснення пропускного режиму на об’єктах, що охороня­ються;

конвоювання заарештованих і засуджених;

охорона підсудних під час судового процесу;

переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;

виконання доручень адміністрації установ виконання пока­рань і лікувально-трудових профілакторіїв щодо забезпечення внутрішнього порядку;

участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочин­ністю;

участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах, що охороняються;

охорона дипломатичних представництв і консульських уста­нов іноземних держав на території України (Закон України від 26 березня 1992 р. № 2235-XII «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України»).

Внутрішні війська складаються зі з’єднань, військових частин і підрозділів з охорони важливих державних об’єктів, зокрема атомних електростанцій, та установ виконання покарань, із супро­водження спеціальних вантажів і конвоювання заарештованих і засуджених, із військових частин спеціального призначення та спеціальних моторизованих військових частин міліції, підрозділів зв’язку, військових установ, навчальних закладів і учбових частин. Центральний апарат представлений Головним управлінням внут­рішніх військ МВС України.

Відповідно до вимог чинного законодавства, загальна чисель­ність внутрішніх військ МВС України станом на ЗО грудня 2005 р. становила 33 300 осіб, у тому числі 32 700 військовослужбовців.

Військовослужбовцям внутрішніх військ для виконання покладе­них на них обов’язків надається право вимагати від громадян і поса­дових осіб додержання порядку, який гарантує безпеку, і виконання обов’язків військовими нарядами; у разі залучення до виконання за­вдань з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ громадян, підоз­рюваних у вчиненні злочинів, і тих, які вчинили адміністративні пра­вопорушення; затримувати і передавати адміністрації об’єкта, що охороняється, осіб, які порушили встановлений пропускний режим; вести переслідування, проводити затримання, оформляти первинні документи, передавати органам внутрішніх справ чи безпеки злочин­ців і осіб, які вчинили напад на об’єкт, що охороняється, особовий склад варти, військовий наряд або які намагалися перетнути лінію охорони об’єкта чи доставити на нього заборонені речі; проводити оточення (блокування) районів місцевості, окремих будівель та об’єктів під час розшуку і затримання осіб, які втекли з-під варти; провадити огляд вантажів, а за наявності відомостей про вчинення правопорушення - і огляд осіб на контрольно-пропускних пунктах об’єктів, що охороняються, особистий огляд і опитування затрима­них, перевірку документів у громадян під час оточення (блокування); заходити на земельні ділянки, в житлові та інші приміщення грома­дян, приміщення підприємств, установ і організацій та провадити їх огляд під час безпосереднього переслідування та затримання злочин­ців, осіб, які втекли з-під варти або вчинили напад на об’єкт, що охо­роняється, особовий склад варти, військовий наряд, із подальшим повідомленням про це прокурора протягом доби; використовувати і застосовувати зброю та спеціальні засоби на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством тощо.

Керуючись Концепцією розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року, затвердженою наказом МВС

України від 29 листопада 2006 р. № 1167, на базі нинішніх внут­рішніх військ планується створення мобільного військового фор­мування, що має залучатися для забезпечення громадської безпеки та виконання інших, передбачених законодавством, завдань.

Головною метою розвитку внутрішніх військ є створення на їх базі за принципом достатності мобільного військового формуван­ня, оптимального за чисельністю, та приведення його у відповід­ність до наявних і прогнозованих завдань з урахуванням економіч­них можливостей держави. У процесі розвитку внутрішніх військ мають бути реалізовані такі основні завдання:

забезпечення принципу верховенства права в діяльності внут­рішніх військ;

підвищення ефективності функціонування внутрішніх військ через раціоналізацію їхніх організаційних структур і систем управління ними, оптимізацію штатної чисельності;

забезпечення подальшого вдосконалення системи бойової та мобілізаційної готовності з’єднань і військових частин та їх підго­товки до участі в територіальній обороні України;

розроблення ефективно діючої системи і механізмів демокра­тичного цивільного контролю за діяльністю внутрішніх військ, дотримання ними конституційних прав і свобод людини, поваги її гідності та гуманного ставлення до неї;

вирішення питань правового та соціального захисту військо­вослужбовців тощо.

Контрольні питання та завдання

1. Дайте визначення управління в галузі внутрішніх справ та вкажіть його характерні ознаки

Назвіть основні завдання МВС України

Дайте визначення та охарактеризуйте терміни «громадський порядок» і «громадська безпека»

Назвіть складові блоку громадської безпеки МВС України

Охарактеризуйте громадські формування з охорони громадського по­рядку і державного кордону.

Назвіть документи, положення яких складають нормативно-правову ба­зу державного управління в галузі внутрішніх справ

Дайте визначення міліції та вкажіть назви й підрозділів

Назвіть складові блоку кримінальної міліції МВС України та проаналі­зуйте основні завдання кримінальної міліції

Що входить до структури Департаменту громадської безпеки МВС України⁹ Проаналізуйте основні завдання міліції громадської безпеки

Охарактеризуйте місцеву міліцію, транспортну міліцію та міліцію охорони

Проаналізуйте завдання Державної автомобільної інспекції судової та спеціальної міліції Які види спеціальної міліції Вам відомі⁹

Дайте визначення та вкажіть основні завдання внутрішніх військ МВС України

Вкажіть основні завдання внутрішніх військ відповідно до Концепції розвитку внутрішніх військ МВС України на період до 2015 року

Теми рефератів

Забезпечення громадського порядку під час проведення масових акцій

Актуальні проблеми реформування Державної автомобільної ін­спекції

Спеціальні підрозділи міліції завдання та повноваження

Рекомендована література

Основна

Адміністративне право України Академічний курс Підручник У 2 т - Т 2 Особлива частина / Ред колегія В Б Авер’янов (голова) та ін - К Юрид думка, 2005 - С 347-365

Адміністративне право України Підручник / За заг ред С В Кі- валова - Одеса Юридична література, 2003 - С 826-853

Адміністративне право України Підручник / Ю П Битяк, В М Гаращук, О В Дьяченко та ін , За ред Ю П Битяка-К Юрінком Інтер, 2005 - С 489-507

Вельский К С Полицейское право Лекционный курс / Под ред канд юрид наук А В Куракина - М Издательство «Дело и Сервис», 2004 “816с

Капитонов С А Правообеспечительная функция милиции - СПб Издательство Р Асланова «Юридический центр Пресс», 2004 - 338 с

Ко таков В К Кузьменко О В Адміністративне право України Підручник-К Юрінком Інтер, 2003 - С 413-437

КомзюкА Т Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліти поняття, види та організаційно-правові питання реалі­зації монографія / За заг ред проф О М Бандурки - Харків Вид-во Нац ун-ту внутр справ, 2002 - 336 с

Кіюшниченко А П Меры административного принуждения, при­меняемые милицией (Особенности Классификация Самовыражение) Учебное пособие - К КВШ МВД СССР, 1979 - 87 с

Коиопльов В В Управлінські рішення в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ сутність та організаційно-правові питання підготовки і прийняття - Сімферополь, 2006 - 356 с

Маилян С С Административно-правовые режимы в теории ад­министративного права и практике государственного управления право охранительной деятельностью Монография - М ЮНИТИ-ДАНА, За­кон и право, 2002 - 214 с

Моїсеєв Є М Правопорядок європейські цінності і український вибір І і Науковий вісник Київського національного університету внутріш­ніх справ - 2006 - № 2 - С 3-11

Сущенко В Д Оіефір В І, Константшов С Ф та ін Адмініст­ративна діяльність органів внутрішніх справ Навчальний посібник для викладачів юридичних вузів, слухачів і курсантів вищих навчальних закладів МВС України, практичних працівників органів внутрішніх справ - Тернопіль ТзОВ «Терно-граф», 2006 - 176 с

Додаткова

Аврутин Ю Е Полиция и милиция в механизме обеспечения го­сударственной власти в России теория, история, перспективы - СПб Издательство «Юридический центр Пресс», 2003 - 501 с

Ануфрієв М 1 Працівники органів внутрішніх справ як державні

службовці (в контексті De Lege Ferenda) // Вісник Запорізького юридич­ного інституту - 2003 № 3 - С 3-11

Баранник П Теорегико-методологічні засади удосконалення ор­ганізаційно-управлінської діяльності органів внутрішніх справ 11 Право України - 2006 -№ 7 - С 32-35

Боков А В, Солодовников С А Деятельноеіь органов внутрен­них дел по обеспечению правопорядка и безопасности граждан от крими­нальных угроз // Вестник Московского университета МВД России - 2004 - № 3 - С 63-66

Братель О Взаємодія державної служби охорони при МВС України з недержавними підприємствами Адміністративно-правовий аспект і І Юридична Україна - 2006 - N° 5 - С 36-41

Воловик В Формула перетворень // Дзеркало тижня - 2005 - № 47 - С 6

Воронов А М Маркина Э В Методологические проблемы ста­новления теории и практики обеспечения общественной безопасности // Вестник Московского университета МВД России - 2004 - № 3 - С 95-100

Даничьчук М Діяльність дозвільної системи органів внутрішніх справ - під прокурорським наглядом 11 Вісник прокуратури - 2006 - № 5 - С 23-26

Демків Р Проблеми вдосконалення нормативно-правового регу­лювання діяльності міліції України в умовах побудови правової держави і І Підприємництво, господарство і право - 2006 - № 4 - С 100-102

їгнатенко В І Васиїьєва Л В Організація діяльності чергових частин органів внутрішніх справ щодо забезпечення громадського по­рядку та громадської безпеки в особливих умовах // Вісник Одеською інсіитуту внутрішніх справ 2005-№ З С 81-86

Кабчов Д Ґенеза проблем існування громадських формувань з охо­рони громадського порядку // Право України - 2006 - № 5 - С 157-161

Кваша Л Ф Милиция (полиция) в условиях переходного типа го­сударства и права // История і осударства и права - 2006 - № 3 - С 26-29

Квитчук А С Синъкевич Н А Проблемы общественной безопас­ности в контексте административной реформы // История государства и права - 2006 - № 3 - С 23-26

Клюев О Напрями реформування органів внутрішніх справ на місцевому рівні // Право України - 2006 — № 1 — С 54-57

Конопльов В Специфіка процесу прийняття управлінських рі­шень у адміністративній діяльності органів внутрішніх справ // Право України - 2006 - № 7 - С 27-31

Кортєпко М Реформа міліції Спроба номер три 11 Дзеркало ти­жня - 2006 - № 11 - С 5

Маліков В Особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері громадського порядку 11 Право України - 2005 - № 12 - С 49-53

Мельник І В Система заходів примусу, які застосовуються мі­ліцією при охороні громадського порядку // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС - 2005 - № 158 - С 96-98

Микитюк М Діяльність дорожньої патрульної служби у світлі адміністративної реформи 11 Право України - 2005 - № 11 - С 20-23

Мирзоев Г Б Зашита прав человека и роль правоохранительной систе­мы государства в ее обеспечении і і Современное право - 2006 - № 3 - С 2-9

Новіков В В Керівники органів внутрішніх справ як суб’єкти внутрівідомчого контролю // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ - 2005 - № 2 - С 120-123

Петрова І Нормотворча діяльність у Міністерстві внутрішніх справ України 11 Підприємництво, господарство і право - 2006 - № 11 - С 102-105

Проскурняк Р Судовий контроль за законністю у сфері адмініст­ративно-правової діяльності органів внутрішніх справ // Юридична Україна - 2006 - № 12 - С 49-51

Сущенко В Д Смирнов А М, Коваленко О І, Смирнов А А Ор ганізація управління персоналом в органах внутрішніх справ і Націона­льна академія внутрішніх справ України / В Д Сущенко (ред) - К , 1999-352 с

Фатхутдтов В Г Становлення та організація діяльності патруль­ної служби Міністерства внутрішніх справ України // Адміністративне право і процес шляхи вдосконалення законодавства і практики 36 матер наук -практ конф (м Київ, 22 грудня 2006 р ) і Ред кол О М Джужа, В М Дзюба, С Г Стеценко та ін - К Київський нац ун-т внутр справ, 2006-С 8-11

Я повий О Участь громадськості в охороні громадського порядку законодавче врегулювання в окремих країнах СНД та їх регіонах // Право України - 2005 -№ 1 - С 122—124

Ярмакі X П Сутність адміністративно-наглядової діяльності мі­ліції 11 Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України - 2005 — № 2 - С 191-198

ТЕМА № 21 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЮСТИЦІЇ

§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері юстиції § 2. Суб’єкти адміністративно-правового регулювання у сфері юстиції.

§ 3 Організація нотаріальної служби та діяльність адвокатури.

§ 4. Реєстрація актів цивільного стану та діяльність державної виконавчої служби.

§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері юстиції

Значні соціально-економічні та політичні перетворення, що ма­ють місце в Україні за останні 10-15 років, з усією очевидністю продемонстрували важливість юридичного супроводження, юридич­ного забезпечення здійснюваних процесів. Саме право здатне кон­солідувати зусилля, забезпечити загальнообов’язковість виконання тих чи інших правил. Необхідно говорити, що право є об’єктивною категорією, тоді як і від держави, і від недержавних інституцій ви­ступають органи чи організації, окремі фізичні особи, які своїми діями втілюють у життя (забезпечують) законність, правозахисні заходи, посвідчення прав і юридично значущих фактів. Усе це об’єднується під єдиним поняттям юстиції.

Юстиція (лат. ^іїііа) — справедливість, правосуддя. Останнє саме по собі не є об’єктом вивчення адміністративного права, оскільки воно пов’язано перш за все з діяльністю судів, які суку­пно складають незалежну гілку влади - судову. Адміністратив­но-правове забезпечення у сфері юстиції - це діяльність суб’єктів державного управління, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в державі, захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Становлення України як демократичної соціально орієнтованої держави су­проводжується зростанням ролі та значення органів юстиції, розширенням сфери їхньої діяльності. Важливого значення набу­ває термін «правова політика держави», яка реалізується насам­перед у діяльності органів юстиції. З позицій адміністративно- правового забезпечення необхідно вказати, що до характерних рис юстиції належать:

багатооб’єкттсть (об’єктами юстиції є органи реєстрації актів громадянського стану, нотаріат, адвокатура, судово-експерт­ні установи тощо) Це дає можливість свідчити, що юстиція є сис­темним утворенням, котре об’єднує значну кількість як об’єктів регулювання, так і суб’єктів державного управління. Основні об’єкти юстиції наведено на рис 211,

ОСНОВНІ ОБ’ЄКТИ юстиції
—>	Державна реєстрація нормативно-правових актів
—>	Адвокатура
—>	Нотаріат
—>-	Реєстрація актів цивільного стану
—->	Державна виконавча служба
—>	Установи судової експертизи

Організаційне забезпечення діяльності судів

Рис 21 1 Основні об’єкти юстиції

комплексність (за рахунок функції державної реєстрації нор­мативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади) Міністерство юстиції України є органом, який самостійно та через відповідні визначені структури здійснює державну реєст­рацію нормативно-правових актів органів виконавчої влади Вихо­дячи з того, що характер правових актів, перелік органів, які спря­мовують документи на державну реєстрацію, є значним, можна гоїюрити про комплексність діяльності органів системи Міністер­ства юстиції України;

різноманітність форм і методів управління. Вказана риса ви­пливає з попередньої та свідчить про те, що залежно від об’єкта регулювання, від повноважень суб’єкта державного управління за­лежить сутність впливу держави у цій сфері. Скажімо, коли стосов­но державної реєстрації нормативно-правових актів у системі Міні­стерства юстиції України можна говорити як про значний вплив держави на цей процес, то регулювання процесу діяльності адвокатів має переважно організуючий, рекомендаційний характер, оскільки адвокати є незалежними у своїй професії;

значні контрольні повноваження. Вони проявляються у тому, що Міністерство юстиції та відповідні органи на місцях мають виражені контрольні повноваження стосовно діяльності об’єднань громадян, а також діяльності органів та організацій, правові акти яких реєструються в органах юстиції;

реалізація на практиці взаємодії держави та недержавних інституцій. Йдеться про те, що такі недержавні інституції, які діють у сфері юстиції (адвокати, приватні нотаріуси, незалежні експерти тощо) повинні діяти за загальними правилами, що вста­новлюються компетентними державними органами (Верховна Ра­да України, Президент, Кабінет Міністрів України, Міністерство юстиції тощо).

Важливе значення державного управління у сфері юстиції (і це лежить в основі певної кількості характерних рис) пояснюється наявністю функції стосовно державної реєстрації нормативно- правових актів органів виконавчої влади. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що містять одну або більше норм, які:

зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гаран­товані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; встановлюють но­вий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організа­ційно-правовий механізм їх реалізації;

мають міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для мі­ністерств, інших органів виконавчої влади, органів державного управління та органів місцевого самоврядування, а також підпри­ємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Державну реєстрацію здійснюють:

нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю - Міністерство юстиції України;

нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим - Головне управління юс­тиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим;

нормативно-правових актів обласних, Київської та Севасто­польської міських державних адміністрацій, їхніх управлінь, відді­лів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю - обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції;

нормативно-правових актів районних, районних у містах Ки­єві та Севастополі державних адміністрацій, їхніх управлінь, від­ділів, інших підрозділів - районні, районні у містах Києві та Сева­стополі управління юстиції.

Умови проведення Міністерством юстиції України державної реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади.

Для проведення державної реєстрації відповідний орган вико­навчої влади повинен представити в Міністерство юстиції разом

із нормативно-правовим актом і супровідним листом до нього таке.

Пояснювальну записку обсягом не більше чотирьох сторі­нок, у якій зазначаються підстава та мета розроблення норматив­ного акта, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання, міститься аналіз причин, наводяться факти і цифрові дані, що обгрунтовують необхідність його прийняття, відобража­ються фінансово-економічні розрахунки та пропозиції щодо дже­рел покриття витрат (якщо реалізація акта не потребує фінансу­вання з державного чи місцевого бюджетів, то про це окремо повідомляється в записці), прогнозуються очікувані соціально- економічні результати реалізації акта.

Відомості про чинні акти з питання, що належить до сфери правового регулювання виданого акта, інформація про строки

приведення їх у відповідність до нормативно-правового акта, по­даного на державну реєстрацію, а також про акти, що втрачають чинність із прийняттям цього акта.

Копію нормативно-правового акта, до якого вносяться змі­ни або який визнається таким, що втратив чинність, у контроль­ному стані.

Відомості про офіційне погодження акта із заінтересованими органами незалежно від того, чи є таке погодження обов’язковим згідно із законодавством (оригінал, який після прийняття рішення щодо державної реєстрації повертається суб'єкту нормотворення, та 2 копії).

Завірену копію рішення Державного комітету України з пи­тань регуляторної політики та підприємництва про погодження проекту регуляторного акта (для регуляторних актів).

Довідку про відповідність нормативно-правового акта основ­ним положенням законодавства Європейського Союзу, якщо цей акт за предметом правового регулювання належить до пріоритет­них сфер адаптації законодавства України.

Висновок Національного бюро у справах дотримання Кон­венції про захист прав і основних свобод людини Міністерства юстиції України щодо відповідності нормативно-правового акта положенням Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини.

Інформаційно-аналітичні матеріали з публічного обговорен- * ня проектів нормативно-правових актів (у разі необхідності).

Строк проведення державної реєстрації нормативно-правового акта у Міністерстві юстиції України становить 10 робочих днів, а якщо акт має великий обсяг,- 15 робочих днів від дня, наступного після надходження його до Міністерства Юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-право­вих актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів»).

На державну реєстрацію не подаються акти:

а) персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

б) дія яких вичерпується одноразовим застосуванням, крім ак­тів про затвердження положень, інструкцій та інших актів, що міс­тять правові норми, а також тимчасові, строк дії яких вичерпано;

в) оперативного, організаційно-розпорядчого характеру (разові

доручення) та інші, які не мають нормативного характеру, зокрема ті, які містять лише індивідуально-конкретні приписи,

г) якими доводяться до відома підприємств, установ і орі аніза- цій рішення вищих органів,

д) спрямовані на організацію виконання рішень органів вищо­го рівня і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не ма­ють нових правових норм, а також внутрішньовідомчого харак­теру,

е) нормативно-технічного характеру (державні стандарти, буді­вельні норми і правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності тощо),

є) рекомендаційного, роз’яснювального та інформаційного ха­рактеру (методичні рекомендації, роз’яснення тощо)

Отже, слід указати, що державна реєстрація нормативно- правових актів - не механічний процес, а процедура, яка дозволяє здійснювати моніторинг чинного законодавства та не допускати ситуацій, за яких порушуються права, свободи та законні інтереси громадян

Нормативно-правовою базою адміністративно-правового забезпечення управління у сфері юстиції є положення наступ­них документів:

Закон України від 19 грудня 1992 р № 2887-ХІІ «Про адво­катуру»,

Закон України від 24 грудня 1993 р № 3807-ХІІ «Про органи реєстрації актів громадянського стану»,

Закон України від 2 вересня 1993 р № 3425-ХІІ «Про нота­ріат»,

Закон України від 15 січня 1998 р № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції»,

Закон України від 21 квітня 1999 р № 606-ХІУ «Про вико­навче провадження»,

Закон України від 18 березня 2004 р № 1629-IV «Про Загаль­нодержавну програму адаптації законодавства України до законо­давства Європейського Союзу»,

Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових акпв міністерств та інших органів виконавчої влади»,

постанова Кабінету Міністрів України від 8 і рудня 2006 р № 1689 «Про затвердження Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату»,

наказ Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р «Про затвердження Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні» тощо